02 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 456/1457/21
провадження № 51-5212 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 18 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження №12018140130001621 від 22 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до апеляційного суду спільну апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернуто подану ними апеляційну скаргу.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушують питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги, серед іншого, посилаються на правову позицію об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18).
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно із ч. 3 вказаної статті, якщо ухвалу місцевого суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Частиною 1 ст. 117 КПК визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
З матеріалів провадження вбачається, що розгляд скарги на постанову про закриття кримінального провадження, слідчим суддею здійснювався за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та було проголошену вступну і резолютивну частини ухвали, а проголошення повного тексту ухвали визначено на 08 липня 2024 року. Таким чином, скаржники були у судовому засіданні та були обізнані із прийнятим слідчим суддею рішенням за їх скаргою, а тому строк апеляційного оскарження для них обчислюється з дня оголошення ухвали.
Апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку скаржники подали 24 вересня 2024 року, тобто поза межами п'ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Як убачається із оскаржуваного судового рішення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянти обґрунтовують тим, що копію ухвали слідчого судді ними отримано лише 20 вересня 2024 року, а тому апелянти вважають поважними причини пропуску строку.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржниками не наведено конкретних обставин, що перешкодили їм подати апеляційну скаргу в межах встановленого строку, останнім днем якого є 08 липня 2024 року, а також обставин, що унеможливили звернення до суду у найкоротший термін після спливу п'ятиденного строку на оскарження вищевказаного судового рішення, а тому на підставі ст. 117, ч. 3 ст. 399 КПК скаржникам було відмовлено у поновленні пропущеного строку та повернуто їх апеляційну скаргу.
З таким рішенням апеляційного суду погоджується і касаційний суд.
Обґрунтованих доводів на спростування висновків апеляційного суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, касаційна скарга не містить.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржники посилаючись на правову позицію об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображену в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), вказують на те, що строк на апеляційне оскарження ними було пропущено у зв'язку з тим, що вони не були обізнані з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, а тому звернулися до апеляційного суду зі своєю скаргою після того як отримали 20 вересня 2024 року повний текст ухвали слідчого судді, тому вказані обставини, на їх думку, є поважними причинами для поновлення строку.
Дійсно, предметом розгляду об'єднаної палати були правовідносини, за результатом оцінки яких Суд виходив із того, що підставою до поновлення пропущеного процесуального строку оскарження ухвали слідчого судді, проголошеної в порядку ч. 2 ст. 376 КПК, може бути необізнаність учасника провадження з мотивами суду у разі оголошення резолютивної частини судового рішення.
Однак, як вбачається з копії оскаржуваного судового рішення, вказані обставини не були предметом розгляду та оцінки апеляційним судом, який позбавлений процесуальної можливості самостійно на власний розсуд відшуковувати підґрунтя та підстави для задоволення вимог учасника кримінального провадження про поновлення пропущеного процесуального строку.
Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Натомість, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а тому колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3