2 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 161/2782/24
провадження № 51-5209 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано положень пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 5 цієї норми процесуального права.
Згідно із законодавчими приписами у касаційній скарзі зазначається правове обґрунтування заявлених вимог, сформульованих з урахуванням ст. 436 КПК, адже суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу Суд не ревізує повноти судового розгляду, відповідність висновків у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
За змістом поданої скарги, у ній її автор, просить скасувати оспорюванні вирок й ухвалуі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Однак заявлена вимога є суперечливою та не узгоджується зі ст. 436 КПК (повноваження Суду за наслідками розгляду скарги).
Водночас, заперечуючи справедливість призначеного ОСОБА_6 заходу примусу через звільнення від його відбування з випробуванням, скаржник не наводить обґрунтування саме неправильного застосування ст. 75 Кримінального кодексу України, зважаючи також на її особливості, принцип індивідуалізації, дискреційні повноваження суду та позицію потерпілої сторони під час судового розгляду. Натомість захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в касаційному порядку.
Крім того, не погоджуючись із вирішенням цивільного позову (з урахуванням збільшення апеляційним судом суми, стягнутої моральної шкоди), представник потерпілого не зазначає аргументів, котрі би свідчили, що в цій юридичній ситуації не було додержано статей 127-129 КПК, якими регламентовано відшкодування шкоди у кримінальному провадженні.
Разом із цим попри те, що оспорюваний вирок переглядався в порядку апеляційної процедури, у касаційній скарзі не викладено в аспекті статей 404, 405, 412, 413, 419 КПК обґрунтування допущення апеляційним судом апеляційної інстанції таких порушень норм права, які є істотними і тягнуть за собою обов'язкове скасування ухвали. Скаржник також не вказує яких доводів потерпілої сторони не розглянув суд апеляційної інстанції і не дав на них відповідей.
Усупереч ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано оформлених копій вироку й ухвали, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів». Недолучення засвідчених належним чином копій судових рішень стає на заваді реалізації положень ст. 428 вказаного Кодексу.
Оскільки касаційна скарга не відповідає положенням ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року залишити безруху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7