Постанова від 20.11.2024 по справі 495/4664/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 495/4664/14-ц

провадження № 61-5651св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду

від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Приходько Л. А., Пузанової Л. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, про виділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини домоволодіння від 31 липня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2766, є власником 33/100 частин домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 .

3. Крім того, на підставі договору дарування від 27 січня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 190, він є власником 18/100 частин вказаного домоволодіння. Загалом йому належить 51/100 вказаного домоволодіння.

4. Іншим співвласником 18/100 частин вказаного житлового будинку є

ОСОБА_2 , а власниками 31/100 частини домоволодіння є: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

5. Позивач зазначає, що не може вільно розпоряджатись своїм майном через непорозуміння з іншими співвласниками. Стверджує, що частки всіх співвласників у спільній частковій власності є відокремленими, тому немає перешкод для виділення нерухомого майна в натурі зі спільної часткової власності.

6. Крім того, позивач вказує на наявність між ним та іншими співвласниками певних розбіжностей з питань користування та розпорядження частиною земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 та сім'я ОСОБА_6 відмовляються погодити межі земельної ділянки та встановити їх у натурі. Рішенням Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 19 червня 2008 року № 513-V позивачу було погоджено передачу земельної ділянки по

АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Однак для того, щоб він міг приватизувати частину земельної ділянки окремо від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , необхідно, щоб було присвоєно окрему поштову адресу, для чого потрібно виділити належні йому 51/100 часток у натурі зі спільної часткової власності, переоформити правовстановлюючі документи в одиницю й встановити порядок користування земельною ділянкою.

7. Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд:

- виділити ОСОБА_1 33/100 частки та 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння по АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1-коридор; 1-2- житлова; 1-3-коридор; 1-4-кухня; 1-5- житлова; 1-6-ванна, 3-1-коридор; 3-2-кухня; 3-3-житлова; 3-4-житлова, загальною площею по літ. «А» - 120,2 кв. м, житловою площею -

79,8 кв. м.; підвалу літ. «а», приміщення - II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»; гараж під літ. «а2»; водопровід № 6;1/2 частина № 3.

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок під АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень: 1-1- коридор; 1-2- житлова; 1-3- коридор; 1-4 - кухня;

1-5- житлова; 1-6 - ванна 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею - 120,2 кв. м, житловою площею - 79,8 кв. м, приміщення - II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж»; гараж під літ. «а2»; водопровід № 6; 1/2 частина № 3;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за сарай літ. «Є» у розмірі 2272,00 грн;

- встановити між ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 наступний порядок користування земельною ділянкою площею 844 кв. м по АДРЕСА_1 : виділити в особисте користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 382 кв. м по АДРЕСА_1 . В'їзд та вхід на земельну ділянку АДРЕСА_2 через ворота № 3. Земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни навісу літ. «Ж» площею 4,05 кв. м і сараю літ. «Є» площею 5,35 кв. м виділити у користування ОСОБА_1 при безперешкодному доступі ОСОБА_2 до конструкції навісу літ «Ж», сараю літ. «Є», в разі потреби проведення ремонтних робіт пропонується обладнати з вулиці Котовського при знесенні навісу літ. «Ж», сараю літ. «В» та у разі надання своєї згоди ОСОБА_2 сараю літ. «Є». Виділити в особисте користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 162 кв. м

по АДРЕСА_1 . В'їзд та вхід на земельну ділянку АДРЕСА_3 . Виділити в особисте користування ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 земельну ділянку площею 300 кв. м по АДРЕСА_1 . В'їзд та вхід на земельну ділянку № НОМЕР_1 пропонується зберегти існуючий через ворота № НОМЕР_2 та хвіртку АДРЕСА_4 . Земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни вбиральні літ. «Д» площею 2,1 кв. м виділити в користування ОСОБА_5 та ін. при безперешкодному доступі ОСОБА_1 до конструкції вбиральні літ. «Д» в разі потреби проведення ремонтних робіт. Земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни сараю літ. «Є» площею 5,47 кв. м виділити в користування ОСОБА_5 та інш. при безперешкодному доступі ОСОБА_2 до навісу літ. «Ж» та сараю літ. «Є» в разі потреби проведення ремонтних робіт.

Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

8. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року у складі судді Прийомової О. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 33/100 частки, 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння на АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А», 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення - II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»; гараж під літ. «а2»; водопровід № 6;1/2 частина № 3.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна; 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, приміщення II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж»; гараж під літ. «а2»; водопровід № 6; 1/2 частина № 3.

Право спільної часткової власності на 51/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А» 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»; гараж під літ. «а2»; водопровід № 6; 1/2 частина № 3 припинено.

Встановлено між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 наступний порядок користування земельною ділянкою площею 844 кв. м на АДРЕСА_1 :

Відповідно до ІІІ порядку користування земельною ділянкою згідно висновку експерта № 17/06 додаткової судової будівельно-технічної експертизи

ОСОБА_1 (33/100 частки), (18/100 частки) виділено в особисте користування земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 382 кв. м, що менше частки в домоволодінні

на 48 кв. м.

В'їзд та вхід на земельну ділянку АДРЕСА_5 .

Земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни навісу літ. «Ж» площею 4,05 кв. м (довжиною 4,05 м, шириною 1,00 м) і сараю літ. «Є» площею 5,35 кв. м (довжиною 5,35 м, шириною 1,00 м), виділено в користування ОСОБА_1 при безперешкодному доступі ОСОБА_2 до конструкцій навісу літ. «Ж», сараю літ. «Є» у разі потреби проведення ремонтних робіт.

ОСОБА_2 (18/100 частки): виділено в особисте користування земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 162 кв. м, (що більше частки домоволодінні на 10 кв. м), яка складається з: земельної ділянки № 2-1 площею 137 кв. м; земельної ділянки № 2-2 площею

25 кв. м.

Вхід на земельну ділянку № 2-1 зобов'язано обладнати новий з

АДРЕСА_6 , яка знаходиться під забудовою на літ. «Ж» і сараю літ. «Є», зобов'язано обладнати новий з вул. Вірменська (колишня Котовського).

ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 (31/100 частки): виділено в особисте користування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 300 кв. м, що більше частки в домоволодінні на 38 кв. м.

В'їзд та вхід на земельну ділянку № 3 збережено існуючий через ворота № НОМЕР_2 та хвіртку АДРЕСА_4 .

Земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни вбиральні літ. «Д» площею 2,10 кв. м (довжиною 2,10 м, шириною 1,00 м), виділено в користування ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 при безперешкодному доступі ОСОБА_1 до конструкцій вбиральні літ. «Д» у разі потреби проведення ремонтних робіт.

Земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни сараю літ. «Є» площею 5,47 кв. м (довжиною 5,47 м, шириною 1,00 м), виділено в користування ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 при безперешкодному доступі ОСОБА_2 до належних їй конструкцій сараю літ. «Є» у разі потреби проведення ремонтних робіт.

ОСОБА_1 надає в безкоштовне користування ОСОБА_8 належний йому навіс літ. «Ж».

При запропонованому варіанті порядку користування земельною ділянкою слід стягнуто з ОСОБА_1 грошову компенсацію на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 за належну їм частину вбиральні літ. «Д» у розмірі 2 272,00 грн.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 квітня 2015 року № 56/12 та висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 17 серпня

2018 року № 17/06 можливо вирішити питання щодо виділу в натурі нерухомого майна позивача, а саме 51/100 частки домоволодіння, та встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами, відповідно до III варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою, згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 17 серпня 2018 року

№ 17/06. Такий порядок не порушує прав відповідачів.

10. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 01 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що запропонований експертом варіант порядку користування земельною ділянкою можливо розглядати за згодою всіх співвласників, якої не було.

12. Крім того, суд вказав, що частки кожного із співвласників вже є відокремленими та між ними давно визначений порядок користування земельною ділянкою. Також місцевим судом не було враховано, що відповідачі відмовилися отримувати компенсацію вартості майна від позивача.

13. Судом першої інстанції не вказано, хто і яким чином має здійснити переобладнання входу на земельну ділянку.

14. Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції з посиланням на неправильне вирішення місцевим судом спору, порушення ним норм матеріального права та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, апеляційний суд не врахував, що у справі було проведено дві експертизи: судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, якими було запропоновано декілька варіантів вирішення спору, справа розглядається з 2014 року. Проявивши формалізм й не вирішивши спір по суті, апеляційний суд фактично залишив права та обов'язки сторін без урегулювання. Рішення суду має остаточно вирішити спір по суті і захистити порушене право.

16. Суд апеляційної інстанції безпідставно вказав, що вирішення цього спору про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою можливий лише за згодою всіх співвласників, оскільки, у разі, якби сторони дійшли відповідної згоди, то у позивача не було б необхідності звертатися до суду з позовом. Суди й існують для того, щоб вирішувати спори на підставі повного та всебічного розгляду справи, а завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

17. Іншою передчасною підставою для відмови в позові апеляційний суд зазначив відмову відповідачів отримувати компенсацію від позивача. Апеляційний суд не врахував, що, не визнаючи позов, відповідачі ніколи не погодяться отримати таку компенсацію, а значить і спір у суді ніколи не буде вирішеним.

18. При новому розгляді справи постановою Одеського апеляційного суду

від 18 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , задоволено.

Рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 01 липня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що зазначений позивачем варіант виділу частки будинку, будівель і споруд відповідає розміру й вартості належної йому частці, як співвласника у праві спільної часткової власності, а суд позбавлений можливості за матеріалами даної справи прийняти обґрунтоване рішення, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, тому слід дійти висновку про те, що, позивачем в ході розгляду справи не підтверджено наявність обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

20. Крім того, в прохальній частині остаточної редакції позовної заяви

ОСОБА_1 просить виділити йому 33/100 частки, 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння по АДРЕСА_1 ряд житлових приміщень та господарських споруд, в тому числі водопровід № 6;1/2 частина № 3. Водночас, водопровід №6 та споруда №3 (ворота) за договорами дарування від 31 липня 2006 року та 07 січня 2014 року, які є правовстановлюючими документами, віднесено до загального користування усіх співвласників домоволодіння, що виключає можливість виділу вказаних об'єктів у одноосібне право власності позивача.

21. Також апеляційним судом встановлено, що рішенням виконкому №526 від 18 серпня 1977 року виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 812 кв. м. Натомість, позивач у прохальній частині позовної заяви в її уточненій редакції просить суд встановити між сторонами порядок користування земельною ділянкою площею 844 кв. м, не зазначаючи при цьому належних правових підстав для використання її у збільшеному розмірі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року.

23. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

24. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 жовтня

2024 року № 1176/0/226-24 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві - Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Білоконь О. В.

25. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

27. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289св18, у постановах Верховного Суду України

від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

28. Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що заявленими позовними вимогами жодним чином не порушено права та законні інтереси відповідачів, а також наявна технічна можливість виділення в натурі позивачу частки із спільної часткової власності.

29. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

30. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято до уваги те, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 на момент складання акту від 27 травня 1992 року складала 812 кв. м, а згідно висновку експерта фактична площа земельної ділянки на момент проведення первинної експертизи складає 844 кв. м, що більше на 32 кв. м, ніж в акті від 27 травня 1992 року.

31. Разом з тим, в судовому засіданні було надано пояснення, що протягом всього часу існування домогосподарства жодна особа не переносила огорожу та не здійснювала захоплення чужої території. Такий факт також підтверджується відсутністю будь-яких претензій з будь-якої сторони, включаючи Білгород-Дністровську міську раду, щодо землекористування спірною земельною ділянкою.

32. Більш того, рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 19 червня 2008 року №513 «Про погодження передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України в м. Білгороді-Дністровському» погоджено ОСОБА_1 передачу у приватну власність земельної ділянки по

АДРЕСА_3 .

33. Також зазначає, що Одеським апеляційним судом не було прийнято до уваги зауваження Верховного Суду, викладені у постанові від 07 вересня 2022 року у цій же справі.

34. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

35. Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору дарування від 01 листопада 2008 року, укладеного між ОСОБА_9 та

ОСОБА_10 , діючою від імені ОСОБА_2 , остання отримала в дар 18/100 частин домоволодіння, що знаходяться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 812 кв. м.

37. На підставі договору дарування, укладеного 31 липня 2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , останній отримав у дар 33/100 частин домоволодіння, що знаходяться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 812 кв. м (державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався), що складається в цілому з: кам. бутов. житлового будинку літ. «А», житловою площею 104,8 кв. м, загальною площею 194,4 кв. м., житлового будинку, з 1/3 саман., 2/3 кам. бут., літ. «Б», житловою площею 45,2 кв. м, двох дерев. сараїв літ. «В», «Є», цегельн. вбиральня, літ. «Д», навес літ. «Ж», двох цегл. сараїв літ. «Д-1», «З», 1/3 кам. череп. 2/3 саман. камян. сараю літ. «Л», камян. гаражу літ. «К», споруди №2,3,5-8.

38. Відчужувані 33/100 частини домоволодіння складаються з житлового будинку літ. «А»: 1-1 коридор, 1-2 житлова, 1-3 коридор, 1-4 кухня, 1-5 житлова, 1-6 ванна, житловою площею 45,4 кв. м, загальною площею 77,3 кв. м, з підвалу літ. «а» приміщення ІІ, у сумісному користуванні споруди 2,3,5,6.

39. Відповідно до договору дарування від 27 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., зареєстрованого у реєстрі за № 190, ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_1 18/100 часток домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , що складається в цілому з: житлового будинку, житловою площею 104,8 кв. м, загальною площею 173 кв. м, літ. «А», житлового будинку, житловою площею 45,2 кв. м, загальною площею

88,0 кв. м, літ. «Б», сараїв літ. «В», «Д-1», «Є», «З», вбиральні літ. «Д», навісу без обшивки літ. «Ж», гаражу літ. «К», споруд 1-6.

40. Ці 18/100 часток домоволодіння складаються з: житлового будинку літ. «А» 3-1 коридор, 3-2 кухня, 3-4 житлові кімнати, житловою площею 34,4 кв. м, загальною площею 42,9 кв. м, сарай літ. «В», навіс літ. «Ж», у загальному користуванні вбиральня літ. «Д», споруди 1-6.

41. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після чоловіка та батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого набули права власності на належні йому 31/400 частини домоволодіння, що знаходяться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 812 кв. м.

42. Згідно з листом комунального підприємства (далі - КП) «Білгород-Дністровське БТІ» від 26 серпня 2014 року №1317, станом на 31 грудня 2012 року, власниками домоволодіння АДРЕСА_1 були:

-31/400 частки ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада 1994 року;

-31/400 частки ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада 1994 року;

-31/400 частки ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада 1994 року;

-31/400 частки ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада1994 року;

-33/100 часток ОСОБА_1 на підставі договору дарування

від 31 липня 2006 року;

-18/100 часток ОСОБА_2 на підставі договору дарування

від 01 листопада 2008 року;

-18/100 часток ОСОБА_12 , на підставі договору дарування від 11 червня 2013 року.

43. Згідно з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 11 травня 2016 року за № 58813938, житловий будинок на АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_3 у сукупному розмірі 31/100 частки, ОСОБА_2 має у власності 18/100 часток домоволодіння, ОСОБА_1 належить 18/100 та 33/100 частин вказаного вище житлового будинку.

44. Отже судами установлено, що на момент вирішення спору ОСОБА_1 належить 51/100 частка вказаного домоволодіння.

45. Іншими співвласниками домоволодіння

АДРЕСА_1 є: ОСОБА_2 , якій належить 18/100 частин домоволодіння, та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , яким в сукупності належить 31/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

46. Розпорядженням голови Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 19 лютого 2016 року №32 «Про перейменування назв вулиць, провулків, скверів міста» вулицю Котовського перейменовано на вулицю Вірменську.

47. Згідно з актом, складеним 27 травня 1992 року у присутності всіх співвласників та квартиронаймачів домоволодіння АДРЕСА_1 , був зафіксований фактичний порядок користування земельними ділянками:

-в користуванні ОСОБА_13 знаходиться земельна ділянка ІІ площею 273 кв. м, в тому числі під забудовою 118 кв. м, під садом 97 кв. м, під двором 38 кв. м, що менше відносно ідеальної частки на 15 кв. м;

-в користуванні ОСОБА_14 знаходиться земельна ділянка IV площею

128 кв. м, в тому числі під забудовою 90 кв. м, під двором 38 кв. м , що менше відносно ідеальної частки на 18 кв. м;

-в користуванні житлово - експлуатаційного об'єднання знаходиться земельна ділянка площею 431 кв. м, що більше відносно ідеальної частки на 33 кв. м, в тому числі: у користуванні квартиронаймачів ОСОБА_5 знаходиться земельна ділянка І площею 288 кв. м, в тому числі під забудовою 161 кв. м, під садом

43 кв. м, під двором 84 кв. м; в користуванні ОСОБА_9 знаходиться земельна ділянка площею 143 кв. м, в тому числі під забудовою 68 кв. м, під садом 36 кв. м, під двором 38 кв. м.

48. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 56/12, складеним 03 квітня 2015 року, експертним дослідженням наданих матеріалів інвентаризаційної справи №434 КП «Білгород-Дністровське БТІ» встановлено, що всі співвласники домоволодіння мають окремі ізольовані квартири з самостійним виходом та необхідні для постійного проживання житлові та підсобні приміщення. Частина домоволодіння, яким користується ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 , забезпечена центральними комунікаціями водопостачання і каналізації. Частина домоволодіння, яким користується

ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_8 ) та частина домоволодіння, яким користуються ОСОБА_5 та ін. (житловий будинок літ. «Б») забезпечені центральним водопостачанням та вигрібною каналізацією.

49. Також експертним дослідженням встановлено, що забудова земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , не дозволяє кожному співвласнику виділити земельну ділянку у відповідності з його часткою в домоволодінні.

50. На рішення суду запропоновано два варіанти порядку користування та поділу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактичною площею 844 кв. м, з відхиленням від часток співвласників у домоволодінні.

51. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 червня 2016 року за клопотанням представника позивача призначено по справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: розробити та запропонувати на розгляд суду додаткові варіанти порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , з урахуванням того порядку користування, який було встановлено згідно акту

від 27 травня 1992 року.

52. 22 серпня 2018 року до суду надійшов висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 17/06, складений 17 серпня 2018 року, у відповідності до якого враховуючи зміни в площі земельної ділянки, зміни власників домоволодінні з 1992 року по сьогоднішній день та зміни в забудові земельної ділянки (добудова співвласниками будівель), що призвело до змін порядку користування земельною ділянкою, при розробці додаткових варіантів порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , врахувати порядок користування, який було встановлено на підставі акту від 27 травня 1992 року, не надається за можливе.

53. На підставі вищевикладеного, на розгляд суду запропоновано чотири додаткові варіанти порядку користування земельною ділянкою площею 844 кв. м, розташованою за адресою:

АДРЕСА_1 , з відхиленням від часток співвласників у домоволодінні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

54. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

55. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

56. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

57. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

59. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

61. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

62. Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій в повній мірі не відповідають.

63. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

64. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

65. Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

66. Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

67. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

68. Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

69. За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

70. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

71. Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна.

72. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21), від 09 серпня 2024 року в справі № 442/8542/19 (провадження № 61-6570св24).

73. Разом з тим, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

74. За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

75. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

76. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

77. Не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

78. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

79. За попереднього касаційного розгляду справи Верховний Суд зазначав, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, апеляційний суд не врахував, що у справі було проведено дві експертизи: судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, якими було запропоновано декілька варіантів вирішення спору, справа розглядається з 2014 року. Проявивши формалізм й не вирішивши спір по суті, апеляційний суд фактично залишив права та обов'язки сторін без урегулювання. Рішення суду має остаточно вирішити спір по суті і захистити порушене право.

80. Водночас, при новому розгляді справи, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не заявлялось клопотань про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування відповідності частини нерухомого майна, яку ОСОБА_1 просить виділити йому в натурі, ідеальній частці позивача у домоволодінні, доказів такої відповідності, а саме: висновку спеціаліста, експертизи тощо, суду не надано.

81. Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору дарування, укладеного 31 липня 2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , останній отримав у дар 33/100 частин домоволодіння, що знаходяться у АДРЕСА_1 , які складаються з житлового будинку літ. «А»: 1-1 коридор, 1-2 житлова, 1-3 коридор, 1-4 кухня, 1-5 житлова, 1-6 ванна, житловою площею 45,4 кв. м, загальною площею 77,3 кв. м, з підвалу літ. «а» приміщення ІІ, у сумісному користуванні споруди 2,3,5,6.Споруди № 7, 8 проінвентаризовані у 2006 році.

82. Самовільно збудовано: веранда літ «а1», сарай літ. «Л» - співвласником ОСОБА_9 в договір не включено.

83. Відповідно до договору дарування від 27 січня 2014 року ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_1 18/100 часток домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , які складаються з: житлового будинку літ. «А» 3-1 коридор, 3-2 кухня, 3-4 житлові кімнати, житловою площею 34,4 кв. м, загальною площею 42,9 кв. м, сарай літ. «В», навіс літ. «Ж», у загальному користуванні вбиральня літ. «Д», споруди 1-6.

84. Отже, позивач отримав у дар 33/100 та 18/100 частин домоволодінняз окремими та індивідуально визначеними приміщеннями. Вбиральня літ. «Д», споруди 1-6 перебували у загальному користуванні.

85. Крім того, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 56/12 від 03 квітня 2015 року також встановлено, що всі співвласники домоволодіння мають окремі ізольовані квартири з самостійним виходом та необхідні для постійного проживання житлові та підсобні приміщення. Частина домоволодіння, яким користується ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 , забезпечена центральними комунікаціями водопостачання і каналізації. Частина домоволодіння, яким користується ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_8 ) та частина домоволодіння, яким користуються ОСОБА_5 та ін. (житловий будинок літ. «Б») забезпечені центральним водопостачанням та вигрібною каналізацією.

86. Отже з вказаного вище висновку експерта вбачається, що квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 , якими користується ОСОБА_1 , а також квартира АДРЕСА_3 , якою користується ОСОБА_2 знаходяться у житловому будинку під літ. «А».

87. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яким належало 31/100 частки спірного домоволодіння, користувалися окремим житловим будинком під літ. «Б».

88. Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив виділити йому в натурі 33/100 частки та 18/100 частки спірного домоволодіння та визнати за ним право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень: 1-1- коридор; 1-2- житлова; 1-3- коридор; 1-4 - кухня; 1-5- житлова; 1-6 - ванна 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею - 120,2 м. кв., житловою площею - 79,8 м. кв., приміщення - II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж», які були набуті ним у власність за договорами дарування.

89. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову в цілому, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, а саме,відмовляючи у виділі водопроводу № 6 та 1/2 частина споруди № 3 (ворота), виходив з того, що водопровід №6 та споруда №3 (ворота) за договорами дарування від 31 липня 2006 року та 07 січня

2014 року, які є правовстановлюючими документами, віднесено до загального користування усіх співвласників домоволодіння, що виключає можливість виділу вказаних об'єктів у одноосібне право власності позивача.

90. В той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виділ в натурі позивачу квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 , які були набуті ним за договорами дарування

від 31 липня 2006 року та 07 січня 2014 року, апеляційний суд не врахував ці ж правовстановлюючі документи, якими установлено, які саме приміщення були набуті позивачем у власність.

91. З висновку експерта №17/06 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 17 серпня 2018 року вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 390 від 19 червня 2022 року частина вбиральні загального користування переобладнана

ОСОБА_1 у сарай літ. «Д-1».

92. Згідно з актом від 27 травня 1992 року на землі загального користування та на земельній ділянці, якою користувалася ОСОБА_14 , самочинно побудовано ОСОБА_9 веранду літ. «в-1» та сарай літ. «Л», на які рішенням суду

від 05 квітня 2007 року визнано право власності за ОСОБА_9 (нині власник ОСОБА_2 )

93. Згідно з актом від 27 травня 1992 року на землі загального користування на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 614 від 27 травня 2008 року та дозволу на виконання будівельних робіт № 440

від 02 червня 2008 року ОСОБА_1 побудовано навіс літ. «а-2».

94. Суд зазначає, що позивач просив визнати за ним право власності на гараж під літ. «а2», водночас такий ним за договорами дарування не набувався, а згідно з додатком №1 до висновку експерта №56/12 під літерою а-2 значиться навіс площею 31,5 кв. м.

95. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку із недоведенням позивачем, що зазначений ним варіант виділу частки будинку, будівель і споруд відповідає розміру й вартості належної йому частці, як співвласника у праві спільної часткової власності, не звернув уваги, що позивач просив виділити в натурі в окреме домоволодіння набуті ним за договорами дарування житлові приміщення та господарські споруди.

96. Верховний Суд враховує, що, як вбачається з договору дарування

від 31 липня 2006 року, загальна площа будинку під літ. «А» становить 194,4 кв. м, житлова площа - 104,8 кв. м; з договору дарування від 27 січня 2014 рокувбачається, що загальна площа будинку під літ. «А» становить 173 кв. м, житлова площа - 104,8 кв. м, а вже з висновку судової будівельно-технічної експертизи

№ 56/12 від 03 квітня 2015 року вбачається, що житловий будинок під літ. «А» має загальну площу забудови - 224,91 кв. м.

97. Відповідно до вимог частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

98. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив виділити в натурі в окреме домоволодіння набуті ним за договорами дарування житлові приміщення та господарські споруди загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею

79,8 кв. м, що відповідає розміру площі, яка була набута ним за вказаними договорами дарування.

99. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що позивач просив виділити йому в натурі 33/100 частки та 18/100 частки спірного домоволодіння та визнати за ним право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень, які були набуті ним у власність за договорами дарування, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду в частині вирішення позову про виділ в натурі житлових приміщень та господарських споруд підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині:

- виділення ОСОБА_1 33/100 частки, 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння на АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А», 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення - II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»;

- визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна; 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, приміщення II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж»;

- припинення права спільної часткової власності на 51/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А» 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж».

100. В частині виділення ОСОБА_1 гаража під літ. «а2»; водопровода № 6;

1/2 частини № 3 відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи щодо вказаного майна.

101. При цьому, Верховний Суд враховує, що між сторонами відсутній спір щодо виділення позивачу конкретно визначених ним приміщень, оскільки має місце спір щодо ідеальних часток сторін, з визначенням яких пов'язаний порядок користування земельною ділянкою.

102. Водночас, щодо вимог позивача про встановлення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням ідеальних часток кожного зі співвласників, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні цих вимог.

103. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

104. При застосуванні положень статті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормою статті 125 ЗК Українинеобхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

105. Частиною першою статті 88 ЗК Українипередбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

106. Апеляційним судом враховано, що згідно з експертним дослідженням забудова земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , не дозволяє виділити земельну ділянку кожному співвласнику у відповідності з його часткою в домоволодінні.

107. Таким чином, на розгляд суду першої інстанції були запропоновані два варіанти порядку користування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактичною площею 844 кв. м з відхиленням від часток співвласників у домоволодінні.

108. Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи

№ 17/06 від 17 серпня 2018 року, враховуючи зміни в площі земельної ділянки, зміни власників домоволодінні з 1992 року по сьогоднішній день та зміни в забудові земельної ділянки (добудова співвласниками будівель), що призвело до змін порядку користування земельною ділянкою, при розробці додаткових варіантів порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 врахувати порядок користування, який було встановлено на підставі акту від 27 травня 1992 року, не надається за можливе.

109. На підставі вищевикладеного на розгляд суду запропоновано чотири додаткові варіанти порядку користування земельною ділянкою площею 844 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , з відхиленням від часток співвласників у домоволодінні.

110. Апеляційним судом враховано, що згідно з висновком начальника Білгород-Дністровського МБТІ від 17 червня 1992 року власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_13 - 33/100, ОСОБА_14 - 18/100, житлово - експлуатаційне об'єднання - 49/100 - квартиронаймачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 . Площа земельної ділянки 812 кв. м зареєстрована рішенням виконкому №526

від 18 серпня 1977 року.Розподіл земельної ділянки між співвласниками у відповідності з ідеальними частками: ОСОБА_13 - 33/100 частин - 268 кв. м; ОСОБА_14 - 18/100 - 146 кв. м; житлово - експлуатаційному об'єднанню - 49/100 - 398 кв. м.

111. Згідно з актом, складеним 27 травня 1992 року у присутності всіх співвласників та квартиронаймачів домоволодіння АДРЕСА_1 , був зафіксований фактичний порядок користування земельними ділянками:

-в користуванні ОСОБА_13 знаходиться земельна ділянка ІІ площею 273 кв. м, в тому числі під забудовою 118 кв. м, під садом 97 кв. м, під двором 38 кв. м, що менше відносно ідеальної частки на 15 кв. м;

-в користуванні ОСОБА_14 знаходиться земельна ділянка IV площею

128 кв. м, в тому числі під забудовою 90 кв. м, під двором 38 кв. м , що менше відносно ідеальної частки на 18 кв. м;

-в користуванні житлово - експлуатаційного об'єднання знаходиться земельна ділянка площею 431 кв. м, що більше відносно ідеальної частки на 33 кв. м, в тому числі: у користуванні квартиронаймачів ОСОБА_5 знаходиться земельна ділянка І площею 288 кв. м, в тому числі під забудовою 161 кв. м, під садом

43 кв. м, під двором 84 кв. м; в користуванні ОСОБА_9 знаходиться земельна ділянка площею 143 кв. м, в тому числі під забудовою 68 кв. м, під садом 36 кв. м, під двором 38 кв. м.

112. Дослідивши зміст зазначених документів апеляційним судом встановлено, що площа земельної ділянки, яка рішенням виконкому №526 від 18 серпня

1977 року виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , складає 812 кв. м.

113. При цьому акт, складений 27 травня 1992 року, містить інформацію про домовленість співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 щодо порядку користування земельною ділянкою, сукупною площею 832 кв. м.

114. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів правомірного збільшення розміру земельної ділянки, виділеної для будівництва та обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1 , з 812 до 832 кв. м, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наявний в матеріалах справи акт від 27 травня 1992 року не може вважатися угодою про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, яка в розумінні статті 42 ЗК України 1990 року є обов'язковою для осіб, які згодом придбали відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

115. Крім того враховуючи, що позивач у прохальній частині позовної заяви в її уточненій редакції просив суд встановити між сторонами порядок користування земельною ділянкою площею 844 кв. м, не зазначаючи при цьому належних правових підстав для використання її у збільшеному розмірі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

116. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

117. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

118. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції щодо вирішення позову про виділ в натурі житлових приміщень та господарських споруд, які були набуті позивачем за договорами дарування не може вважатись законною й обґрунтованою, тому відповідно статті 413 ЦПК України вона підлягає скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

119. В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 рокув частині вирішення позову про виділ в натурі житлових приміщень та господарських споруд скасувати, залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині:

- виділення ОСОБА_1 33/100 частки, 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння на АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А», 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення - II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»;

- визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна; 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, приміщення II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж»;

- припинення права спільної часткової власності на 51/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова;

3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А» 120,2 кв. м, житловою площею

79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж».

3. В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня

2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович