27 листопада 2024 року
місто Київ
справа № 537/4740/20
провадження № 61-15747св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року в складі колегії суддів Абрамова П.С., Дряниці Ю.В., Пилипчук Л. І.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України Голод Галина Іванівна, про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час непроведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України (далі - ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, профспілка) з указаним позовом, який мотивований тим, що з 17 листопада 1992 року він займав посаду культпрацівника профкому Кременчуцької тютюнової фабрики.
12 вересня 2006 року позивача переведено на посаду фінансового контролера профкому Закритого акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» (далі - ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»), який з 18 жовтня 2011 року перейменовано на ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ.
Протоколом ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 14 березня 2018 року № 7 скорочено посади фінансового контролера і казначея та введено посади бухгалтера та фінансового аналітика. 27 березня 2018 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера з 26 травня 2018 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України і рішення профспілкового комітету від 14 березня 2018 року № 7.
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового контролера відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу від 18 травня 2018 року № 17 та постанови від 29 травня 2018 року № 5.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в справі № 537/2508/18, позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення засідання профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 14 березня 2018 року № 7; визнано незаконним та скасовано рішення засідання профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 18 травня 2018 року № 17, у частині надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера; визнано незаконною та скасовано постанову ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 29 травня 2018 року № 5, якою було звільнено ОСОБА_1 , та поновлено його на посаді.
Рішенням профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленим протоколом від 14 листопада 2018 року № 40 та постановою голови ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 14 листопада 2018 року № 8, ОСОБА_1 поновлено на посаді фінансового контролера на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року.
Рішенням профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленим протоколом від 20 листопада 2018 року № 42, скорочено посаду фінансового контролера у зв'язку зі змінами в організації роботи ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера з 23 січня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та рішення профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленого протоколом засідання від 20 листопада 2018 року № 42.
Рішенням профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленим протоколом від 18 січня 2019 року № 2, надано згоду на звільнення фінансового контролера ОСОБА_1 та 07 лютого 2019 року його звільнено з посади фінансового контролера у зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 18 січня 2019 року № 2 та постанови голови ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 07 лютого 2019 року № 12.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року в справі № 537/935/19, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано: рішення профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 12 червня 2017 року № 10; рішення профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 15 березня 2018 року № 8; рішення ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 03 травня 2018 року № 14; рішення ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 20 листопада 2018 року № 42; рішення ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 18 січня 2019 року № 2; постанову ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 07 лютого 2019 року № 12 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ. Стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до 08 листопада 2019 року в розмірі 94 000,00 грн; 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2019 року стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн та судовий збір у розмірі 192,10 грн. Стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь держави судовий збір у розмірі 6 147,20 грн.
Рішенням профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленим протоколом від 11 листопада 2019 року № 20 та постановою від 11 листопада 2019 року № 20, ОСОБА_1 поновлено на посаді фінансового контролера ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року.
Рішенням профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленим протоколом від 25 вересня 2020 року № 18, скорочено посаду фінансового контролера та бухгалтера ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ у зв'язку зі змінами в організації роботи.
25 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера профкому. Постановою голови ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 25 листопада 2020 року № 22 ОСОБА_1 звільнений з посади фінансового контролера у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, останній робочий день 25 листопада 2020 року.
Позивач вказував, що роботодавець під час його звільнення з посади фінансового контролера втретє допустив порушення КЗпП України, просив:
визнати незаконним та скасувати постанову профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 22 червня 2020 року № 11 про скорочення штату;
визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 25 вересня 2020 року № 18 про погодження скорочення штату та звільнення за скороченням штату бухгалтера та фінансового контролера профспілки;
визнати незаконною та скасувати постанову профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 25 вересня 2020 року № 16 про попередження скорочення посад;
визнати незаконною та скасувати постанову профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 25 листопада 2020 року № 22 про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ;
стягнути з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2020 року до дати винесення рішення;
стягнути з профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 невиплачену вихідну допомогу в розмірі 10 427,50 грн;
стягнути з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 13 листопада 2020 року до 25 листопада 2020 року;
стягнути з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7 676,24 грн;
стягнути з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час не проведення розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2020 року до ухвалення судового рішення;
стягнути з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій та Верховного Суду
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, відмовлено в позові.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
оскаржувані позивачем рішення голови ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ та профспілкового комітету ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ про скорочення штату, про звільнення працівників за скороченням штату прийняті уповноваженими особами в межах компетенції, наданої статтею 55 Конституції України, статтею 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV, статутом ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, Статусом профспілкового працівника, затвердженого постановою Президії Федерації Професійних спілок України 23 березня 2004 року № П-8-8;
ОСОБА_1 , який обіймав посаду фінансового контролера, є найманим працівником, але не є членом виборчого органу, тому що посада фінансового контролера не є виборною. Посада фінансового контролера фінансувалася коштами за рахунок внесків членів ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, яка є неприбутковою організацією, тому і рішення про скорочення штату, приймали члени профкому цієї організації (пункт 1, 2 статті 247 КЗпП України);
відповідачем дотримані положення статей 43, 247-249 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера з 26 листопада 2020 року;
судом встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Роботодавець провів опитування членів ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, за результатами їх думки, з метою зменшення видатків, прийняв рішення за погодженням з профкомом ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ про скорочення штату, визначивши за необхідне скоротити усіх найманих працівників, тобто фінансового контролера та бухгалтера ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, залишивши в штаті одну виборну посаду голови ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, яку займає ОСОБА_2 25 вересня 2020 року роботодавець повідомив ОСОБА_1 про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП за два місяці до звільнення 26 листопада 2020 року. 24 листопада 2020 року профком ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ за поданням роботодавця голови ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ погодили звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Роботодавцем повідомлено ОСОБА_1 про відсутність вакантних посад як на момент його попередження про звільнення, так і на момент його звільнення;
відповідач дотримався процедури попередження найманих працівників про скорочення чисельності штату та питання їх працевлаштування, про що свідчать власноручні підписи найманих працівників на попередженнях та штатні розклади профспілкової організації у період, починаючи з дня попередження до дня звільнення найманих працівників;
твердження позивача та його представника про те, що посада бухгалтера була вакантною в період з 25 вересня 2020 року до 25 листопада 2020 року, не відповідають фактичним обставинам справи;
дії роботодавця як податкового агента під час звільнення ОСОБА_1 щодо утримання з нього військового збору та податків з доходів, отриманих ним під час примусового виконання державним виконавцем рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року в справі № 537/935/19 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є правомірними, такими, що відповідають положенням Податкового кодексу України, роз'яснення яких надано Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавської області № 46358/10/16-31-04-06-12 від 16 грудня 2020 року на звернення відповідача, а також правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові в справі № 359/10023/16-ц;
оскільки дії роботодавця під час звільнення ОСОБА_1 були правомірними, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь останнього, що відповідає положенням статей 11, 23, 1167 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року (провадження № 61-392св23) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ про стягнення невиплаченої вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час непроведення розрахунку при звільненні скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишено без змін.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що відповідачем дотримано визначений законодавством порядок при звільненні позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Верховний Суд відхилив доводи позивача стосовно того, що йому не була запропонована посада бухгалтера, оскільки посада бухгалтера не була вакантною, тому не могла бути запропонована позивачу. Доводи касаційної скарги стосовно того, що голова ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Голод Г. І. не мала права подавати подання на його звільнення та не може вирішувати питання щодо прийому та звільнення на роботу працівників, визнано безпідставними з посиланням на те, що вони спростовуються змістом Статуту ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (пункт 4.14). Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідач провів утримання заробітної плати в порушення вимог статті 127 КЗпП України та не виплатив повністю вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.
Верховний Суд указав, що згідно з розрахунковим листом ОСОБА_1 , зокрема, за листопад 2020 року, під час його звільнення роботодавець нарахував позивачу заробітну плату, грошову допомогу при звільненні, грошові кошти за невикористану відпустку. Проте вказані кошти не були виплачені ОСОБА_1 при звільненні, а були утримані ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» як податковим агентом у рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що відповідач правомірно утримав кошти, які він повинен був сплатити позивачу при звільненні, та передчасно виснував про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої вихідної допомоги, заробітної плати за період з 13 листопада 2020 року до 25 листопада 2020 року, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час непроведення розрахунку при звільненні.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2023 року в оскаржуваній частині скасовано.
Стягнено з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 18 330,00 грн недоплаченого заробітку та 18 330,00 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.
Стягнено з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 500,00 грн та 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Враховуючи постанову Верховного Суду від 26 квітня 2023 року, суд апеляційної інстанції переглядав справу в частині відмови в позові про стягнення невиплаченої вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час непроведення розрахунку при звільненні.
Апеляційний суд керувався тим, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року в справі № 537/935/19 ОСОБА_1 поновлено на роботі та стягнуто з роботодавця на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 94 000,00 грн. Утримання роботодавцем як податковим агентом із цієї суми податку з доходу фізичних осіб (18 %) у розмірі 16 920,00 грн та військового збору (1,5 %) в розмірі 1 410,00 грн, які не були стягнуті рішенням суду, суперечить вимогам закону. Відповідач не мав права проводити утримання вказаних грошових сум із заробітної плати працівника без його згоди. Та обставина, що на виконання судового рішення в справі № 537/935/19 під час виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 94 000,00 грн не було утримано податки та обов'язкові платежі, згідно з вимогами статті 127 КЗпП України не надавало право відповідачу на утримання цих платежів в позасудовому порядку шляхом видачі наказу про утримання вказаних сум. Тому на користь позивача підлягають стягненню утримані з його заробітної плати суми податку з доходу фізичних осіб в розмірі 16 920,00 грн та військового збору в розмірі 1 410,00 грн, які не були утримані під час виконання відповідачем рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року в справі № 537/935/19.
Апеляційний суд указав, що невиплата позивачу належної грошової суми в розмірі 18 330,00 грн відбулася з вини відповідача, який незаконно їх утримав із заробітної плати позивача, тому він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи фактичні обставини справи, з якими була пов'язана тривалість невиплати працівнику належних сум, вимоги розумності та справедливості, апеляційний суд визнав за можливе зменшити виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку до розміру оспорюваної суми - 18 330,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, просить скасувати постанову апеляційного суду та задовольнити позов у повному обсязі. Також просить розподілити судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу, понесені заявником у Верховному Суді.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що постановою Верховного Суду в цій справі за попереднього касаційного розгляду справи встановлено, що відповідач провів утримання податків та обов'язкових платежів з його заробітної плати протиправно. Тому роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за увесь час затримки до дня фактичного розрахунку. Апеляційний суд безпідставно зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року в справі № 759/1933/20 (провадження № 61-11175св21), від 19 вересня 2018 року в справі № 810/1549/17 (провадження № К/9901/2617/17), від 31 березня 2020 року в справі № 808/2122/18 (провадження № К/9901/68185/18), від 06 червня 2018 року в справі № 823/254/16 (провадження № К/9901/7730/18), від 09 грудня 2020 року в справі № 754/3378/18 (провадження № 61-4551св19), у постановах Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року в справі № 21-1765а15, від 27 квітня 2016 року в справі № 6-113цс16, щодо правильного застосування статті 117 КЗпП України.
Висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), на який послався апеляційний суд, незастосовний до цієї справи, адже в ній встановлені відмінні обставини. У цій справі відсутня недоброчесність позивача, адже він звернуся з позовом у місячний термін після звільнення, а невиплата належних при звільненні сум обумовлена незаконними діями відповідача.
Під час нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно її обчислювати шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів. У постанові апеляційного суду відсутні будь-які розрахунки грошових сум.
Суд апеляційної інстанції розподілив судові витрати із порушенням процесуального закону, зменшивши розмір сплаченого ним судового збору до 30 %, а витрат на правничу допомогу - до 13 % від реально витраченої суми.
Апеляційний суд безпідставно відмовив у відшкодуванні моральної шкоди.
Позиція ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що повністю розрахувався з ОСОБА_1 під час звільнення, нараховану суму позивач не оспорював. Утримання роботодавцем як податковим агентом із виплаченої суми податків та обов'язків платежів проведено на користь ОСОБА_1 , а не підприємства. Апеляційний суд не переглядав справу в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки Верховний Суд не передавав справу в цій частині на новий апеляційний розгляд. Розрахований позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій є необґрунтованим та завищеним.
Фактичні обставини, встановлені судами
17 листопада 1992 року ОСОБА_1 прийнятий культпрацівником у профспілковий комітет Кременчуцької тютюнової фабрики.
12 вересня 2006 року ОСОБА_1 переведено на посаду фінансового контролера профкому ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна», який з 18 жовтня 2011 року перейменовано в ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ.
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового контролера Профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ у зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року в справі № 537/2508/18 за позовом ОСОБА_1 до ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили 21 лютого 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення засідання профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 14 березня 2018 року № 7; визнано незаконним та скасовано рішення засідання профкому Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 18 березня 2018 року № 17 в частині надання згоди на звільнення фінансового контролера профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ ОСОБА_1 ; визнано незаконним та скасовано постанову профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 29 травня 2018 року № 5 про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ; стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2018 року до 13 листопада 2018 року в сумі 58 500,00 грн; стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн; стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 18 000,00 грн; стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь держави судовий збір в сумі 4 228,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
14 листопада 2018 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис, відповідно до якого є недійсним запис № 8 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ у зв'язку зі скороченням штату робітників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
20 листопада 2018 року на засіданні профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформленого протоколом № 42, вирішено питання про скорочення посади фінансового контролера, яку обіймав ОСОБА_1 .
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 письмово повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади, яку він обіймав, та зазначено, що у профспілковій організації відсутні вакантні посади, які б могли бути йому запропоновані, що підтверджується повідомленням від 22 листопада 2018 року.
Протоколом № 2 засідання профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 18 січня 2019 року надано згоду на звільнення фінансового контролера Профкому ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 23 січня 2019 року з виплатою йому вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та затверджено новий штатний розпис профкому з 24 січня 2019 року в кількості 2-х штатних одиниць: голова профспілкового комітету та бухгалтер.
Постановою № 12 ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового контролера у зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно відомостей на виплату готівки № 4 за лютий 2019 року та видаткових касових ордерів від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу в розмірі 8 311,17 грн.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року в справі № 537/935/19, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року та постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано: рішення засідання профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 12 червня 2017 року № 10; рішення профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 15 березня 2018 року № 8; рішення ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 03 травня 2018 року № 14; рішення ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 20 листопада 2018 року № 42; рішення ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ, оформлене протоколом від 18 січня 2019 року № 2; постанову № 12 профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 07 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ. Стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до 08 листопада 2019 року в сумі 94 000,00 грн, на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2019 року стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн та судовий збір у розмірі 192,10 грн. Стягнуто з ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ на користь держави судовий збір у розмірі 6 147,20 грн.
25 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на виконання рішення профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 22 червня 2020 року № 11 та на виконання протоколу засідання профкому ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ від 25 вересня 2020 року № 18. Постановлено запропонувати вільні посади або аналогічні посади за фахом не є можливим. Цей факт підтверджений особистим підписом ОСОБА_1 у попередженні про скорочення посади.
Постановою ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ ОСОБА_1 звільнений з посади фінансового контролера у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Останнім днем роботи вказано рахувати 25 листопада 2020 року. Постановлено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Оскільки під час виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в справі № 537/935/19 в примусовому порядку на користь ОСОБА_1 було стягнуто 94 000,00 грн, з яких не було утримано податки, постановлено утримати з ОСОБА_1 належні суми податків, а саме податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18 % - 16 920,00 грн та військовий збір в розмірі 1,5 % - 1 410,00 грн.
25 листопада 2020 року ОСОБА_1 видано трудову книжку, що підтверджено його особистою розпискою.
ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ видала довідку про середню заробітну плату (для обчислення відпускних) ОСОБА_1 , за якою його загальна сума доходу для розрахунку для відпускних з листопада 2019 року до жовтня 2020 року становить 123 865,35 грн.
ППОПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» ПСПАКУ видала довідку про середню заробітну плату (для обчислення вихідної допомоги) ОСОБА_1 , за якою його середня заробітна плата для розрахунку для обчислення вихідної допомоги з вересня 2020 року до жовтня 2020 року становить 10 427,50 грн.
Згідно з розрахунковими листами ОСОБА_1 , зокрема за листопад 2020 року, під час звільнення йому нараховано заробітну плату, грошову допомогу при звільненні, грошові кошти за невикористану відпустку. Проте вказані кошти не були виплачені ОСОБА_1 при його звільненні, а були утримані відповідачем як податковим агентом на рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року.
Рух справи у Верховному Суді
21 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_3, Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження в цивільній справі та витребувано її із Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
За розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Грицик О. Ф. від 03 жовтня 2024 року за № 1174/0/226-24 у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_3 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М., відповідно до підпунктів 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами та доповненнями,
пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-15747св23.
03 жовтня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 537/4740/20 (провадження № 61-15747св23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду висновує про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Неналежність розрахунку під час звільнення ОСОБА_1 пов'язує з тим, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року в справі № 537/935/19 його поновлено на роботі та стягнуто з роботодавця на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 94 000,00 грн. Під час виконання цього рішення роботодавець утримав із стягнутої суми податок з доходу фізичних осіб (18 %) у розмірі 16 920,00 грн та військовий збір (1,5 %) в розмірі 1 410,00 грн, які не були стягнуті рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, яка підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахуваннявиплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 100 під час обчислення середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).
Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком № 100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.
Тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21)).
У пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).
Отже, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Такі висновки сформульовано в пунктах 86-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 (провадження № 11-43заі21).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час виконання рішення суду про стягнення сум на користь працівника.
У постанові Верховного Суду вскладі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2024 року в cправі № 924/740/23 заначено, що суми дивідендів, заявлені до стягнення в судовому порядку фізичними особами-акціонерами з акціонерного товариства на їх користь, обчислюються судом без віднімання сум податків і зборів, тобто не зменшуються судом на суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Податки і збори із присудженої за рішенням суду до стягнення з емітента корпоративних прав (акціонерного товариства) суми дивідендів підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету самим акціонерним товариством (емітентом корпоративних прав, який здійснює нарахування дивідендів), як податковим агентом фізичної особи-акціонера, при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена фізичній особі-акціонеру на підставі судового рішення сума дивідендів зменшується на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Отже, оскільки нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам-акціонерам, є обов'язком самого акціонерного товариства, суд у разі задоволення позову фізичної особи-акціонера про стягнення дивідендів визначає необхідну до стягнення суму дивідендів без вирахування з податку на доходи фізичних осіб та військового збору із зазначенням в резолютивній частині рішення про необхідність утримання при виконанні судового рішення із стягуваної суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року в справі № 826/16141/16 (адміністративне провадження № К/9901/7966/18) зазначено, що визначені судом до стягнення з роботодавця на користь працівника суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та вираховуються під час виплати працівнику. Присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів під час її виплати.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в справі № 2340/3023/18 (адміністративне провадження № К/9901/6896/19) зазначено, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виплати працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що обов'язково вказує в резолютивній частині рішення (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24), від 06 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23 (провадження № 61-8920св24)).
Водночас постановою Верховного Суду в цій справі за попереднього касаційного розгляду справи від 26 квітня 2023 року (провадження № 61-392св23) виснувано, що відповідач провів утримання податків та обов'язкових платежів із стягнутої рішенням суду на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу протиправно, адже відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Висновки Верховного Суду в постанові від 26 квітня 2023 року (провадження № 61-392св23) суперечать сталій практиці Верховного Суду щодо застосування підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України до правовідносин щодо виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак з урахуванням частини першої статті 417 ЦПК України ухвалити будь-яке судове рішення в цій справі без відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року в цій справі за попереднього касаційного розгляду, є неможливим.
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно керуватися тим, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.
Проте визначений статтею 403 ЦПК України механізм відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не охоплює правовий випадок, коли необхідно відступати від правового висновку, викладеного Верховним Судом у цій же справі під час перегляду попередньо ухвалених судових рішень. Не визначено наведеною нормою й колегію суддів, до компетенційних повноважень якої входить такий перегляд постанови Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 756/2765/15-ц (провадження № 61-39290сво18) висловився стосовно неможливості цієї палати відступати від правового висновку, викладеного Верховним Судом у цій же справі під час перегляду попередньо ухвалених судових рішень, з огляду на те, що ухвалене Верховним Судом судове рішення вже реалізовано прийняттям нового судового рішення судом нижчої інстанції. На розгляд об'єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній), тобто в іншій справі викладено протилежний висновок щодо застосування норми права. Щодо судового рішення Верховного Суду в тій же справі за попереднього касаційного перегляду справи діє імперативна норма щодо обов'язковості вказівок (стаття 417 ЦПК України), за винятком правових ситуацій, коли в порядку, передбаченому нормами ЦПК України, відповідний судовий орган відійшов від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.
Тобто Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду не відповідає критерію суду, встановленого законом, для вирішення спірного питання.
На розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин третьої-четвертої статті 403 та підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України можливо передати справу для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в: раніше ухваленому рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду; раніше ухваленому рішенні Великої Палати; раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, що також не передбачає процесуальної можливості переглянути висновок щодо застосування статей 127-129, 136 КЗпП України без урахування підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, викладений в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року (провадження № 61-392св23).
Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Відсутність ясності та двозначність формулювань приписів не може гарантувати їх однакове застосування та захист від свавілля (перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010; абзац шостий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Великої палати Конституційного Суду України від 06 червня 2019 року № 3-р/2019).
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (заява № 1365/07,§ 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11, § 65)).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя.
Наявність різних підходів до тлумачення норм права у подібних правовідносинах призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року. Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення ЄСПЛ від 29 березня 2011 року в справі «Брезовець проти Хорватії», заява № 13488/07).
Вирішити спірне питання в інший спосіб, крім передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, процесуальний закон не передбачає.
Тому з метою забезпечення принципу правової визначеності, досягнення єдності судової практики та усунення розбіжностей в застосуванні Верховним Судом підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України до правовідносин щодо виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду вважає, що необхідно передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 27 червня 2019 року в справі № 826/16141/16 (адміністративне провадження № К/9901/7966/18), від 23 квітня 2019 року в справі № 2340/3023/18 (адміністративне провадження № К/9901/6896/19), про те, що визначені судом до стягнення з роботодавця на користь працівника суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та вираховуються під час виплати працівнику. Присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів під час її виплати.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу № 537/4740/20 за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України Голод Галина Іванівна, про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час непроведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська