03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 752/23558/19
провадження № 61-15568ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року в справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП виконавчого органу Київради (КМДА)) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 22 608, 94 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води в сумі 18 932, 95 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) інфляційну складову боргу в сумі 1 257, 61 грн, 3 % річних в сумі 771, 89 грн, судовий збір в сумі 1 921, 00 грн.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 27 вересня 2024 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року.
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року у вказаній справі.
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок про те, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Використання одними учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, заходи, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректноїта легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику судді, оцінку її професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні касаційної скарги та заяв, що до неї додаються.
Зокрема, ОСОБА_1 використовує в тексті скарги такі образливі висловлювання: «Це свідчить про систематичне невиконання закону суддею ОСОБА_3, … неякісне застосування суддею ОСОБА_3 закону, … своїми діями суддя … встановлювала правила власного судочинства - фальшувала документи і справу», «… я помітив, що справа зфальшована, про що свідчить знищення судом значної частини документів у справі», «Тобто, суд зарезервував собі аркуші справи для фальсифікації справи», «Судом першої інстанції сфальшовано дату ухвалення рішення заднім числом на півтора роки», «…фактично рішення ухвалене 14.12.2023 року і незаконно підписане суддею ОСОБА_3…», «Метою прийняття судом першої інстанції рішення заднім числом на півтора роки був умисний намір позбавити мене законного права на доступ до правосуддя і на апеляційне оскарження…», «…в апеляційній скарзі були обґрунтовані всі мої доводи і надані докази фальсифікації Голосіївським районним судом міста Києва дати прийняття рішення 01.06.2022 року заднім числом на півтора роки, докази неправомірного приймання, складання і підписання рішення звільненою ОСОБА_3 ,…».
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим касаційну скаргуслід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року в справі за позовомкомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко