02 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 372/2095/21
провадження № 61-15624ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого
2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 490918676 від 24 червня 2014 року у розмірі
21 971, 98 грн.
У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення пені та витрат на правову допомогу відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 20 серпня 2024 року відповідач засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Крім цього, заявник у апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що належним чином завірену копію оскаржуваного рішення, яке було ухвалено без його участі, він отримав лише 14 серпня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга заявника подана після спливу більше ніж одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення і в ній не зазначено виключних випадків для поновлення строку на апеляційне оскарження.
19 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд касаційну скаргу скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження не врахував, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження введення на території країни воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами та можуть бути враховані судом як обставини непереборної сили. Крім цього, зазначає, що у нього відсутній доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому суд першої інстанції зобов'язаний був направити копію оскаржуваного рішення своєчасно.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз вказаних правових норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вищевказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року про відкриття провадження розгляд даної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перебувають у відкритому доступі згідно вимог Закону України «Про доступ до судових рішень», оскаржуване судове рішення від 04 лютого 2022 року було надіслано судом першої інстанції до реєстру 07 лютого
2022 року та оприлюднено 09 лютого 2022 року.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2022 року подана засобами поштового зв'язку 20 серпня 2024 року, тобто більше ніж через два роки шість місяців після ухвалення цього судового рішення.
Установлено, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про існування даного судового провадження.
Так, 22 вересня 2021 року відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з матеріалами позовної заяви за адресою свого зареєстрованого місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
28 вересня 2021 року ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву.
Також в матеріалах справи наявні розписки відповідача та його представника - адвоката Мусаєва М. Г. про повідомлення щодо часу і місця розгляду справи.
07 грудня 2021 року представником відповідача - Мусаєва М. Г. подавалося клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
20 грудня 2021 року особисто ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без нього та його представника, а 04 лютого 2022 року його представником - адвокатом Мусаєвим М. Г. подано заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача.
08 лютого 2022 року представник відповідача - адвокат Мусаєв М. Г. отримав повний текст рішення під розписку.
Отже, відповідач мав здійснювати розумні дії щодо виконання обов'язків по захисту своїх прав та інтересів в суді протягом розгляду справи, про який йому було достовірно відомо, та бути обізнаним про її рух.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і Верховний Суд.
Щодо доводів касаційного провадження про введення на території країни воєнного стану, що є поважною причиною пропуску строку, Верховний Суд зазначає наступне.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Відповідач таких обставин не вказав. А сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
Крім цього, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на відсутність доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки останній не надавав будь-яких доказів на підтвердження зазначених ним обмежень у вказаному реєстрі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення і в ній не зазначено виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на не зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи та аргументи, наведені заявником у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, тому правильне застосовування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська