ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про передачу за підсудністю
02.12.2024Справа № 910/14611/24
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши матеріали
позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до 1) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
2) Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі»
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», позивач) із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», відповідач-1) та Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Одеські електромережі», відповідач-2), в якому просить:
- визнати неправомірними та незаконними дії АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як адміністратора комерційного обліку та постачальника послуг комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, щодо покладання обсягів спожитої електричної енергії споживачем АТ «Одеський припортовий завод» з 08.02.2024 по 30.05.2024 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як сторону відповідальну за баланс;
- визнати неправомірними та незаконними дії ПрАТ «НЕК «Укренерго», як адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків, щодо покладання обсягів спожитої електричної енергії споживачем АТ «Одеський припортовий завод» з 08.02.2024 по 30.05.2024 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як сторону відповідальну за баланс;
- зобов'язати АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи та адміністратора комерційного обліку, та ПрАТ «НЕК «Укренерго», як оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку в системі управління ринком (платформа MMS), скасувати сертифіковані дані комерційного обліку щодо обсягів електричної енергії покладених на балансуючу групу електропостачальника ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії», що спожиті за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ЕІС-кодами) АТ «Одеський припортовий завод», провести нове формування сертифікованих даних та покласти обсяги електричної енергії, що використані даним споживачем з 08.02.2024 по 30.05.2024 на втрати оператора системи - АТ «ДТЕК Одеські електромережі», передати зазначені нові сертифіковані дані комерційного обліку адміністратору розрахунків та учасників ринку для здійснення перерахунку платежів;
- відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ДПЗД «Укрінтеренерго» - заборонити ПрАТ «НЕК «Укренерго» використовувати при здійсненні будь-яких розрахунків з ДПЗД «Укрінтеренерго» дані комерційного обліку, що спожиті за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ЕІС-кодами) споживачем АТ «Одеський припортовий завод» та зобов'язати ПрАТ «НЕК «Укренерго» вчинити дії шляхом формування та надання нових актів-коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, та акти коригування до актів приймання-передачі послуги (послуг з передачі електричної енергії) із зазначенням скасованих сертифікованих даних комерційного обліку щодо обсягів електричної енергії, що спожиті за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ЕІС-кодами) АТ «Одеський припортовий завод» з 08.02.2024 по 30.05.2024 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як сторону відповідальну за баланс.
Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що вказаний позов належить направити за територіальною підсудністю до господарського суду за місцем виконання договору.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
Згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 ГПК України, є прикладом підсудності, що застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Визначена ч. 5 ст. 29 ГПК України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місцезнаходження, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Отже правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 925/489/24).
За змістом ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Таким чином під поняттям виконання зобов'язання законодавець розуміє фактичні дії, які сторони відповідного договору мають вчинити, і які безпосередньо витікають з його предмету, вчиняються у відповідності до його положень та спрямовані на досягнення його мети. Відповідно і місцем виконання договору в такому випадку є місце вчинення цих дій.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, за договорами на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії, укладеними між ДПЗД «Укрінтеренерго» та АТ «Одеський припортовий завод» (які є підставою позову та з яких виник спір), місцем постачання електричної енергії і точкою продажу електричної енергії є місцезнаходження електроустановок споживача - Одеська область, м. Одеса (АТ «Одеський припортовий завод»).
Таким чином виконання вказаних договорів постачальником можливе тільки в певному місці, яким є місце знаходження зазначених точок комерційного обліку електричної енергії, а саме: в Одеській області.
За таких обставин переданий на вирішення спір має розглядатися у Господарському суді Одеської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Також складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
На підставі викладеного Господарський суд міста Києва вважає за необхідне передати позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Господарського суду Одеської області за територіальною підсудністю для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Отже, керуючись ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання дій неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії передати за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.
Суддя Головіна К. І.