Єдиний унікальний номер справи: 766/11697/17 Головуючий в І інстанції Прохоренко В.В.
Номер провадження: №22-ц/819/468/22 Доповідач Кутурланова О.В.
08 лютого 2022 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кутурланової О.В.,
суддів: Майданіка В.В.,
Орловської Н.В.,
секретаря судового засідання Сікорської Я.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Сергет Володимир Володимирович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Дергільова Олена Григорівна про визнання правочину недійсним,
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Дергільова О.Г. про визнання правочину недійсним, який в ході розгляду справи доповнено.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 15.06.2015 року близько 11:30 години на перехресті вул.Українська та проспект Ушакова у м.Херсоні ОСОБА_3 , керуючи мікроавтобусом «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на мопед «Sabur» під його керуванням, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
15.06.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12015230000000264 за ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у якому його визнано потерпілим.
15.06.2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а 08.12.2015 року вручено обвинувальний акт.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2016 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26.01.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком у два роки.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
06.02.2016 року між відповідачами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов'язання, яке виникло, начебто, на підставі договору позики від 06.02.2016 року.
Вважає договора позики та іпотеки від 06.02.2016 року фіктивними та недійсними з підстав, визначених ст.234 ЦК України, оскільки їх було укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами та з метою ухилення ОСОБА_3 від відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, яка на теперішній час досі не відшкодована.
З огляду на викладене, норми ст.ст.202, 203, 215, 234 ЦК України та з урахуванням збільшених в ході розгляду справи позовних вимог позивач просив суд:
- визнати недійсним договір позики, укладений 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір іпотеки, укладений 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною, зареєстрований в реєстрі за №210;
- скасувати рішення, індексний номер 28189623 про державну реєстрацію прав та обтяжень, прийняте 11.02.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною при посвідченні договору іпотеки, укладеного 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , реєстровий номер №210;
- скасувати рішення, індексний номер 28116490 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте 06.02.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною при посвідченні договору іпотеки, укладеного 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованим в реєстрі №210;
- стягнути з відповідачів солідарно сплачений ним судовий збір та витрати на правову допомогу.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2021 позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір позики, укладений 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 06.02.2016року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною, зареєстрований в реєстрі за №210.
Скасовано рішення, індексний номер 28189623 про державну реєстрацію прав та обтяжень, прийняте 11.02.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною при посвідченні договору іпотеки, укладеного 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , реєстровий номер №210.
Скасовано рішення, індексний номер 28116490 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте 06.02.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною при посвідченні договору іпотеки, укладеного 06.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованим в реєстрі №210.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640,00грн.
В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дробіков Д.С., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та просив його скасувати, ухваливше нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
З апеляційною скаргою на рішення суду звернувся також ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Сергет Володимир Володимирович, посилаючись на те, що висновки суду не грунтуються на наявних у справі доказах, а також на те, що суд дійшов до них з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку із чим просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанціївизнав оспорювані договори недійсними на підставі ст.234 ЦК України, оскільки при їх укладенні воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та сторони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, на момент укладення договорів у обох сторін був умисел на фіктивність таких дій.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до зазначених висновків без урахування всіх обставин справи, наданих сторонами доказів та позиції кожної із сторін.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та ч.5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.
Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 15.06.2015 року близько 11 год.30 хв ОСОБА_3 , керуючи мікроавтобусом FORD Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Українська, зі сторони вул. Тираспольська, перебуваючи на перехресті з проспектом Ушакова, у порушення вимог п. 2.3б) та 16.6 Правил дорожнього руху проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася в момент прояву йому небезпеки, при здійсненні повороту не надав дорогу мопеду Sabur, під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух у зустрічному напрямку по вул. Червоного Хреста зі сторони вул. Потьомкінської у напрямку проспекту Ушакова, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя (а.с.17-20).
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2016 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26.01.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком у два роки.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
На виконанні Дніпровського районного відділу ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області перебуває виконавче провадження №53382814 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. (а.с.21).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, за боржником ОСОБА_3 зареєстровано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 06.02.2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.23-25).
Судом встановлено, що 06.02.2016 року між ОСОБА_1 - іпотекодержателем, та ОСОБА_3 - іпотекодавцем укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет іпотеки оцінено в розмірі 200 000,00 грн., що є еквівалентом 7 719, 03доларів США.
Іпотекою забезпечено в повному обсязі виконання грошового зобов'язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06.02.2016 року, згідно якого позичальник ОСОБА_3 зобов'язаний повернути позикодавцю ОСОБА_1 200000,00 грн., що є еквівалентом 7 719,03 доларів США в строк до 06.02.2031року. Договір іпотеки посвідчений ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу 06.02.2016року, зареєстровано в реєстрі за №210 (а.с.104-106).
З досліджених судами першої та апеляційної інстанції матеріалів кримінальної справи № 668/14724/15-К вбачається, що ОСОБА_3 на момент ДТП працював у ПФ «МІС», керував мікроавтобусом «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який внаслідок ДТП зазнав механічних ушкоджень, власником якого є ОСОБА_6 .
З матеріалів справи та пояснень сторін і їх представників вбачається, що ОСОБА_4 звертався з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, матеріальна шкода відшкодована ОСОБА_3 в добровільному порядку, що також вбачається з наявних в матеріалах кримінальної справи розписок (а.с.105-107).
В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог відповідачі та їх представники пояснили, що укладенні правочині є реальними та направлені на досягнення правового результату, оскільки за відсутності заощаджень ОСОБА_3 змушений був укласти договір позики з ОСОБА_1 , так як намагався якомога швидше відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_4 і власнику пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_6 . Крім того, у зв'язку з порушеним щодо нього кримінальним провадженням він потребував кваліфікованої юридичної допомоги та уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом.
Представник відповідача також послався на те, що за ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано й інше нерухоме майно, зокрема, приміщення АДРЕСА_2 , за рахунок реалізації якого, а також відрахувань з його заробітної плати відбуватиметься виконання судового рішення. При цьому зауважив, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача та всіх членів його сім'ї, у зв'язку з чим її реалізація на виконання судового рішення є практично неможливою, що у своїй сукупності спростовує твердження позивача, наведені в позовній заяві.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні спору апеляційний суд керується правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-14079св20).
Так, Верховний Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Відповідачі та їх представники посилалися на те, що оспорені правочини відповідали волевиявленню сторін, при цьому позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив наявність умислу з певним спрямуванням волі у відповідачів.
З пояснень відповідачів вбачається, що позичальник повністю отримав кошти за договором позики та використав їх на свої потреби, наразі йде поступове погашення боргових зобов'язань, забезпечених іпотекою, що в ході розгляду справи не спростовано.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає непереконливим висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки передача належного йому майна відбулася з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника.
При цьому судом належно не мотивовано висновок щодо недобросовісності дій іншого учасника оспорюваних правочинів - ОСОБА_1 , адже фіктивність має бути встановлена у діях кожного учасника угоди.
За наведених обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Сергет Володимир Володимирович, підлягають задоволенню, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2021 року скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 367-369, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Сергет Володимир Володимирович, задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2021 року скасувати та постановити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Дергільова Олена Григорівна про визнання правочину недійсним відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 23.02.2022 року.
Головуючий О.В. Кутурланова
Судді: В.В. Майданік
Н.В. Орловська