Номер провадження 2-а/676/26/24
21 листопада 2024 року. м. Кам'янець-Подільський
Кам'янець- Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючої судді - Семенюк В.В
за участю секретаря судового засідання - Сенчишеної Р.М.
справа № 676/3534/24,
представника позивача - Цвігун Т.С.
представника відповідача - Лещук Л.М.
представника третьої особи - Мазура М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, третя особа: Начальник Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області Гаврилишина Марія Василівна, про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, третя особа: Начальник Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області Гаврилишина Марія Василівна, про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, Серії ПН МХМ № 001237 від 11.05.2024 року, у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП.
Ухвалою суду від 05.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до розгляду.
Позивачка, обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що 11 травня 2024 року відносно неї начальником Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Гаврилишиною М.В. була винесена Постанова, Серії ПН МХМ №001237, про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до отриманої нею Постанови, Серії ПН МХМ №001237 від 11.05.2024року, вона обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема в тому, що під час проведення профілактичних заходів, під умовною назвою «Мігрант», працівниками Кам'янець-Подільського відділу УДМС у Хмельницькій області, спільно з працівниками Кам'янець-Подільського РУП ГУ НП в Хмельницькій області, було виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушує правила перебування іноземців на території країни, а саме: проживає на території країни за недійним паспортним документом, термін дії якого закінчився 12.01.2023 року. За вказані дії на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Вона вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки та була винесена без з'ясування всіх обставин по справі, з порушенням норм матеріального права, як наслідок, суб"єкт владних повноважень дійшла хибного висновку при кваліфікації її діям наявності складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч 2 ст. 203 КУпА, виходячи з наступного.
Дійсно, вона, ОСОБА_1 , являється громадянкою російської федерації, але 27 серпня 2011 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , громадянином України, в м. Кам'янці-Подільському, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, Серії НОМЕР_1 .
Від подружніх стосунків в них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які являються громадянами України, що підтверджується довідкою № 2468 від 10.03.2020 року та довідкою № 2453 від 20 лютого 2020 року.
Протягом цих всіх років вона із сім'єю проживає в Україні, а з 2011 року місцем її реєстрації та проживання є: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою №52 від 22.06.2015р., та довідкою про реєстрацію місця проживання, яку вона надасть в судовому засіданні.
Являючись громадянкою іншої держави для можливості захисту своїх прав на території України, в тому числі, права на проживання, нею була спочатку отримана посвідка на тимчасове проживання, а 07.12.2011 року їй була видана Посвідка на постійне проживання, Серії НОМЕР_2 , яка є дійсною безстроково.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш, як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єкт владних повноважень, при постановленні постанови від 11.05.2024р., зазначив, «…що вона проживає на території країни за недійним паспортним документом, термін дії якого закінчився 12.01.2023 року», фактично не визначився за вчинення якого складу адміністративного правопорушення її притягнуто.
Більше того, при постановленні даної постанови суб'єкт владних повноважень взагалі не пересвідчився чи є в її діях склад адміністративного правопорушення, оскільки єдиним документом, який дає їй право на проживання на території України - це є посвідка на постійне проживання, яка у неї дійсна безстроково.
Натомість, дійсно строк дії паспорту громадянина російської федерації у неї закінчився 12.01.2023 року. Для отримання нового паспорту їй необхідно було звернутися до консульської установи російської федерації в Україні.
Але згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і на даний час не скасований.
У зв'язку із вищевказаними діями агресора 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні стосунки з російською федерацією, у зв'язку з чим Посольство російської федерації в Україні та його Консульський відділ не функціонують.
Таким чином, у зв'язку із зазначеними, незалежними від неї обставинами, отримати через Консульський відділ Посольства російської федерації в Україні закордонний паспорт громадянина російської федерації із новим строком його дії, вона не має можливості.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України "Про імміграцію".
Приписами абзаців 1, 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про імміграцію" визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Таким чином, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності немає.
Також вважає, що даною постановою від 11.05.2024 року, якою відповідач притягнув її до адміністративної відповідальності з надуманих підстав та зазначив обставини, на які вона не може повпливати та не може змінити, відповідач фактично вплинув та ставить під загрозу її право на законне проживання в Україні із сім'єю, своєю родиною. Це право охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Окрім того, внаслідок збройної агресії в Україні запроваджено воєнний стан, що стало причиною, як тимчасового припинення прийому громадян державними органами, так і їх роботи в цілому, зупинено строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання, а тому відсутня її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Тому, просить визнати винесену постанову незаконною та скасувати її, а провадження по адміністративній справі закрити.
Представник відповідача ОСОБА_5 звернулась до суду із відзивом на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи це тим, що 11.05.2024року під час проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант» працівниками Кам'янець-Подільського відділу УДМС у Хмельницькій області спільно з працівниками Кам'янець-Подільського РУП ГУ НП в Хмельницькій області було виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушує правила перебування іноземців на території країни, а саме: проживає на території країни за недійним паспортним документом, термін дії якого закінчився 12.01.2023 року. У зв'язку із вчиненням позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, 11.05.2024 року відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , Управлінням було складено протокол про адмінстративне правопорушення ПР МХМ 001237, також було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, Серії ПН МХМ № 001237 від 11.05.2024 року у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП. Із зазначеними документами позивачка ознайомилась, що підтверджується її підписом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-УІ і відповідно до ч.3 ст.3 Закону - іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватись Конституції та законам України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Пунктом 22 ст.4 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов'язані мати дійсний паспортний документ, який посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною. На момент винесення оскаржуваної постанови у ОСОБА_1 був недійсний паспорт громадянки рф, оскільки термін дії паспорта закінчився 12.01.2023 року, тому винесену постанову вважають такою, що винесена правомірно в межах ч.2 ст.203 КУпАП.
Представник позивачки ОСОБА_6 в судовому засіданні адміністративний позов підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити.
Представник відповідача Лещук Л.М.в судовому засіданні позов заперечує та просить у його задоволенні відмовити.
Представник третьої особи Мазур М.В. в судовому засіданні позов заперечує та просить у його задоволенні відмовити.
Заслухав сторони, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
11 травня 2024 року начальником Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Гаврилишиною М.В., відносно ОСОБА_1 , була винесена Постанова, Серії ПН МХМ №001237, про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Постанови Серії ПН МХМ №001237 від 11.05.2024року, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема в тому, що під час проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант» працівниками Кам'янець-Подільського відділу УДМС у Хмельницькій області спільно з працівниками Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області було виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушує правила перебування іноземців на території країни, а саме: проживає на території країни за недійним паспортним документом, термін дії якого закінчився 12.01.2023 року. За вказані дії на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Встановлено, що ОСОБА_1 ,позивачка по справі, являється громадянкою російської федерації. 27 серпня 2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , громадянином України, в м. Кам'янці-Подільському, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, Серії НОМЕР_1 від 27.08.2011 року.
Від подружніх стосунків в них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які являються громадянами України, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , Серії НОМЕР_3 від 27.08.2011 року, Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , Серії НОМЕР_4 від 11.03.2015 року, Довідками Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області за № 2468 від 10.03.2020 року та за № 2453 від 20 лютого 2020 року.
Протягом цих всіх років позивачка зі своєю сім'єю проживає на Україні, а з 2011 року місцем її реєстрації та проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою ОСББ «Комплекс» №52 від 22.06.2015 року та Тимчасовою посвідкою на постійне місце проживання по АДРЕСА_1 , зареєстрованої 13.12.2011 року, від 07.12.2011 року, яка дійсна безстроково.
Позивачка, являючись громадянкою іншої держави, для можливості захисту своїх прав на території України, в тому числі, права на проживання, спочатку отримала посвідку на тимчасове проживання, а 07.12.2011 року їй була видана Посвідка на постійне проживання, Серії НОМЕР_2 , яка є дійсною безстроково.
Встановлено, що строк дії паспорту громадянина російської федерації у ОСОБА_1 закінчився 12.01.2023 року. Для отримання нового паспорту їй необхідно було звернутися до консульської установи російської федерації в Україні.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш, як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто ч. 2 ст. 203 КУпАП в своїй конструкції містить сполучник «чи», який виключає використання одночасно двох дій, тобто передбачає існування однієї з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності - це «…проживання на території України за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився».
Суб'єкт владних повноважень при постановленні постанови від 11.05.2024р., зазначив, «…що ОСОБА_1 проживає на території країни за недійним паспортним документом, термін дії якого закінчився 12.01.2023 року», фактично не визначився за вчинення якого складу адміністративного правопорушення притягнуто позивачку до відповідальності.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав, а також переконливих та зрозумілих мотивів його прийняття.
Крім того, при постановленні даної постанови, суб'єкт владних повноважень не пересвідчилась чи є в діях позивачки склад адміністративного правопорушення, оскільки єдиним документом, який дає право на проживання на території України - це є посвідка на постійне проживання, яка у позивачки дійсна безстроково.
Це право охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини в пункті 43 рішення у справі "Курочкін проти України" від 20.05.2010 зазначив, що втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 статті 8, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети.
Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є те, що воно має бути передбачене законом.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), який виносив оскаржувану постанову є саме такою особою, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, одним із принципів, яким має відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень має уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, має бути мотивованим.
Тому, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Стаття 280 КупАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правоопрушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні..
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно положень статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції,громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній(незаконній) міграції,громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. (ст. 10 КУпАП)
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. (ст. 16 КУпАП)
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Оскільки встановлено, щоч. 2 ст. 203 КУпАП в своїй конструкції містить сполучник «чи», який виключає використання одночасно двох дій, тобто передбачає існування однієї з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності: або проживання на території України за недійсними документами, або проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився, тому, оскільки суб'єкт владних повноважень конкретно не визначився з об'єктивною стороною вказаного правопорушення, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення за ч.2 ст.203 КУпАП.
Таким чином, відповідач неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності і наклав на неї штраф за ч.2 ст.203 КУпАП, що є прямим порушенням принципу законності, встановленого ст.7 КУпАП, тому, оскільки строк притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності закінчився, тому, винесена постанова підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 72-77, 241-250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_5 , місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_1 , задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання адміністративного стягнення , Серії ПН МХМ № 001237 від 11.05.2024 року, у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн., складену уповноваженою особою начальником Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області Гаврилишиною М.В. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складення через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Дата складення повного судового рішення - 26 листопада 2024 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В.