Справа № 127/39270/24
Провадження № 1-кс/127/16995/24
Іменем України
29 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжок Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
Слідчий СВ відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що СВ відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020040000848, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
В межах даного кримінального провадження 29.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 345 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
- незаконний вплив підозрюваного на потерпілого та свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов.
- іншим чином впливати на результати кримінального провадження з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували щодо поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на відсутність будь-яких ризиків визначених ст. 177 КПК України, та просили застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12024020040000848, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять наданні сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що СВ відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020040000848, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що 28.11.2024 близько 09 год. 45 хв. поліцейський офіцер громади відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ДПП капітан поліції ОСОБА_8 , спільно з військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 та військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 заступили у форменому одязі на чергування у складі автопатруля для проведення профілактичних заходів на території м. Вінниці.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу та підлягає захисту, відповідно до положень ч. 2 ст. 18, п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та здійснював патрулювання по вул. С. Зулінського, м. Вінниці поблизу Торгового дому «Укрсервіс».
Так, перебуваючи по вул. С. Зулінського, працівником поліції ОСОБА_8 було виявлено громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого було зупинено відповідно до ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» для перевірки документів, однак який не реагуючи на зауваження, знаючи, що перед ним стоїть працівник поліції, не бажаючи коритись законним вимогам працівника поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, почав втікати від працівника поліції де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 являється працівником правоохоронного органу, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків, умисно застосував сльозогінний газ дратівливої сили до ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_4 , продовжував втікати та не реагувати на зауваження поліцейського, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 почав наздоганяти ОСОБА_4 де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, застосував сльозогінний газ дратівливої сили до ОСОБА_9 .
Далі, ОСОБА_4 , не реагуючи на зауваження та законні вимоги працівника поліції забіг до приміщення Торгового дому «Укрсервіс», за адресою: АДРЕСА_3 , де зник.
Згідно довідки КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» за № 1671 від 28.11.2024 працівником поліції ОСОБА_8 отримано тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юнктиви і рогівки обох очей 1-го ступеня.
28 листопада 2024 року о 17 год. 23 хвилині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29 листопада 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про обрання запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020040000848 від 28.11.2024; протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протоколів допитів потерпілих; протоколів допитів свідків; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.11.2024; протоколів огляду; протоколів проведення слідчого експерименту; повідомлення про підозру від 29.11.2024; протоколу допиту підозрюваного від 29.11.2024, а також інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України - обґрунтована.
Однак, надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд звертає увагу на наступне.
Як зазначено вище, 29 листопада 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України.
Відповідно до частини другої статті 345 КК України умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Отже, санкцією частини другої статті 345 КК України передбачено можливість застосування до винної особи покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, частиною другою статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 :
- раніше не судимий;
- санкція частини другої статті 345 КК України, яка інкримінується ОСОБА_4 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років;
- підозрюваному не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
- підозрюваний не перешкоджав кримінальному провадженню:
- підозрюваний не переховувалася від органу досудового розслідування (затриманий у себе вдома).
Отже, судом встановлено, що жоден з пунктів частини другої статті 183 КПК України, за наявності яких до підозрюваного ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в даному випадку немає місця, а відтак слідчим подано, а прокурором погоджено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке не ґрунтується на вимогах закону.
В клопотанні слідчий та у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є пункт 3 частини другої статті 183 КПК України.
Однак, такі посилання слідчого та прокурора є безпідставними, оскільки за правими визначеними пунктом 3 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Однак, жодних відомостей та доказів того, що підозрюваний ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, чи буд-яким чином перешкоджав кримінальному провадженню, або ж йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як уже зазначалося, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи без запобіжного заходу може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Однак, прокурором в ході розгляду даного клопотання не доведено, що вказані обставини, є достатніми для переконання, що запобіжні заходи не пов'язані з триманням під вартою, не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, оскільки ОСОБА_4 зареєстрований та має постійне місце проживання, де проживає разом зі своєю дружиною та малолітньою дитиною (3 роки), що в сукупності дає підстави для висновку про наявність соціальних зв'язків підозрюваного, раніше не судимий, працює робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків, позитивно характеризується за місцем роботи.
Зокрема, в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що він працює робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає разом зі своєю дружиною та малолітньою дитиною (3 роки), раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Прокурор не заперечувала, щодо наявності таких обставин.
Таким чином, оцінюючи в сукупності усі вищенаведені обставини, беручи до уваги міцність соціальних зв'язків підозрюваного, наявність постійного місця проживання, наявність родини, наявність місця роботи, відсутність судимостей, а також те, що в судовому засіданні встановлено, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не ґрунтується на вимогах статті 183 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про достатніcть підстав для переконання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Відповідно до частини першої та другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи вимоги статті 181 КПК України, вважає за можливе та необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, так як даний запобіжний захід зможе запобігти ризикам зазначеним у ст. 177 КПК України, а також надасть можливості підозрюваному працювати та утримувати дружину та малолітню дитину.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 20:00 год. до 07:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 січня 2025 року.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, а саме:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора або суду за першою вимогою у визначений ними час;
- не залишати місце проживання у визначений слідчим суддею час без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утриматися від спілкування з особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала про застосування домашнього арешту до ОСОБА_4 діє до 29 січня 2025 року.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя