Справа № 560/8385/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
02 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 070052 від 22.05.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.04.2024 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
16.04.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті В.І. Красняком складено Акт АР № 029274 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно змісту Акту АР № 029274 від 16.04.2024, посадовою особою відповідача здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки ISUZU, державний номер НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 .
За результатами рейдової перевірки відповідачем виявлено, що транспортний засіб не обладнаний тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 3 частина 1 - перевезення вантажу, без наявності на момент перевірки документів, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Рейдовою перевіркою встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу згідно накладної № 0827 від 15.04.2024.
Вказаний Акт АР №029274 від 16.04.2024 містить пояснення водія про ведення ним індивідуальної контрольної книги водія.
Не погодившись із Актом АР №029274 від 16.04.2024 ОСОБА_1 надала під час розгляду справи 22.05.2024 заперечення від 22.05.2024 (із додатками) щодо вказаного Акту.
22.05.2024 відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 070052, якою ОСОБА_1 визнано такою, яка порушила вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стягнуто з адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно зі статтею 6 Закону №2344 постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За змістом статті 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої 24.06.2010 N385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 N 340.
За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340) вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).
За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Разом з тим, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.
Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.
Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, де він зауважив на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
Таким чином, для здійснення внутрішніх перевезень пасажирів обов'язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 по справі № 440/17062/21 також зазначав, що з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.
Тобто, законодавство встановлює альтернативний спосіб ведення обліку робочого часу водія - індивідуальну контрольну книжку водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про необхідність обов'язкової наявності у транспортному засобі позивача тахографа і відповідно протоколу перевірки та адаптації тахографа, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.04.2024 №029274 міститься пояснення водія про те, що міжнародних перевезень він не здійснює, а також веде індивідуальну книжку.
Доказів ненадання водієм під час перевірки індивідуальної книжки відповідачем під час розгляду цієї справи не надано.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону N2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, оскільки документи, визначені ст. 39 Закону № 2344, були наявні під час перевезення пасажирів позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності. Відтак, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 070052 від 22.05.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.