28 листопада 2024 року
м. Черкаси
Справа № 702/950/23
Провадження № 22-ц/821/1638/24
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Новікова О.М.
суддів: Карпенко О.В., Гончар Н.І.
секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
21.11.2023 представник товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 147673,77 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за договором (угодою) від 23.07.2019, що укладено між ПАТ «Альфа Банк» та боржником ОСОБА_1
18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за договором (угодою) від 23.07.2019, що укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1
23.07.2019 між позичальником, яким є: ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Альфа-Банк» шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491008166, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 61 478,71 грн., а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24.07.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90 %.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір, що підлягає стягненню станом 19.10.2023, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 147673,77 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 59 299,50 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 70 094,11 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 18280,16 грн; нараховані 3% річних 0,00 грн.; інфляційні втрати 0,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 у розмірі 147 673,77 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 59299,50грн., заборгованість за відсотками 88374,27грн.), судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 у розмірі 124414 (сто двадцять чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 55 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 59299,50 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 65115,05 грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати в розмірі 23323 (двадцять три тисячі триста двадцять три) грн. 77 коп., які складаються з: судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2261,27 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21062,50 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що суд вважає обґрунтованими вимогами про стягнення заборгованості за договором по тілу кредиту в розмірі 59299,50 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 65115,05 грн., всього 124414,55 грн.
Оскільки, відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи та мають бути стягнути з відповідача на користь позивача.
А тому, враховуючи,що обґрунтованими є вимоги позивача на 84,25%, то розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 21062,50 грн., а витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3937,50 грн. суд покладає на позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано специфіку кредитних правовідносин між позичальником та банком, до яких повинні були бути застосовані норми законодавства щодо захисту прав споживачів. Стверджує, що оскільки позивач не надав доказів пред'явлення вимоги про дострокове повернення коштів, то і підстави для задоволення такої вимоги в судовому порядку відсутні, що свідчить про безпідставне задоволення судом першої інстанції позовних вимог у даній справі. Вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, оформленим відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписка по рахунку боржника відсутня. При цьому, копія меморіального ордеру поганої якості, не містить печатки банку, проте оригінал меморіального ордеру судом для огляду не витребовувався. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто судові витрати на правничу допомогу позивача у розмірі 21062,50грн., що становить фактично 5 частину стягнутого судом боргу.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У жовтні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказує, що направлення вимоги не є обов'язковою умовою для реалізації банком права на дострокове повернення кредитних коштів у повному обсязі, оскільки звернення до позичальника з даним позовом саме по собі є вимогою про дострокове погашення заборгованості. Стверджує, що підстави для застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин взагалі відсутні. Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, останній платіж було здійснено відповідачем 31.10.2020 року, отже з 24.03.2020 року позивач має право на дострокове стягнення всієї заборгованості.
Зазначає, що відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником та підтвердження факту отримання грошових коштів.
Вказує, що відповідач не звертався з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу. Обгрунтувань, які містяться в апеляційній скарзі, не було зазначено відповідачем у суді першої інстанції. Відповідач в першій інстанції не обґрунтував не співмірність витрат із складністю справи, а заперечення відповідача щодо розміру витрат не підтверджуються будь-якими доказами.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
12 вересня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Гончар Н.І., Карпенко О.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 були підписані: оферта на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 та анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ (а.с. 5, 6 зворотна сторона, 7).
Відповідно до оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком. Умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 61478,71 грн., процентна ставка, % річних - 39,90%, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців (а.с. 5).
Згідно зі змістом оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 від 23.07.2019 ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» під час користування кредитом надати йому послуги з розрахунково касового обслуговування в порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких він пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди без ПДВ; за обслуговування кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Дата повернення кредиту 24.07.2024. Для повернення заборгованості за угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредит просить надати для: повернення заборгованості за кредитним договором № 630776600 від 08.11.2017. Розмір - 61,478.71 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», МФО 300346. Підписанням цієї оферти він беззаперечно підтверджує, що перед укладенням угоди ознайомлений у письмовій формі, зокрема, зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. В додатку № 1, що є невід'ємною частиною угоди, пропонує визначити: детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою. Всі відносини між ним та банком, що не врегульовані угодою, пропонує врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.com.ua. Строк для акцепту банку: 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на сайті банку:www.alfabank.com.ua (а.с. 5).
Крім цього, в даній оферті зазначено, що підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування, про те, що акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 491008166 від 23.07.2019.
Відповідно до додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 491008166 від 23.07.2019, який містить графік розрахунків, визначено дати платежів, суми сплати, реальну річну процентну ставку, яка становить 47,93%. Загальна вартість кредиту складає 142697,98 грн. Даний графік містить особистий підпис, зокрема, відповідача ОСОБА_1 (а.с. 5 зворотна сторона).
Крім того, у підписаній ОСОБА_1 анкеті заяві про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ від 23.07.2019 зазначено, що, підписавши її, відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції на укладення договору між ним та АТ «АЛЬФА-БАНК» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщенні на веб-сторінці банку, а також те, що вдень підписання цього акцепту отримав примірник договору та всіх додатків до нього і ознайомлений з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків та порядком надання і користування іншими послугами банку згідно іздоговором. Акцепт містить всі істотні умови кредитування, які були зазначені в оферті від 23.10.2020. відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором (а.с. 6 - 7).
Відповідно до заяви на закриття карткового рахунку та припинення дії карт до нього від 23.07.2019, ОСОБА_1 просив припинити дію виданих йому платіжних карт: НОМЕР_3 , закрити картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 6).
Згідно з меморіальним ордер № 738659 від 24.07.2019, ОСОБА_1 24.07.2019 сплатив на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 61478,71 грн., призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 (а.с. 9).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 станом на 17.05.2021 залишок кредиту: 59299,50 грн., розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Альфа - Банк» становить 90969,99 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59299,50 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 31070,49 грн. та заборгованість по штрафам у розмірі 600,00 грн. (а.с. 9 зворотна сторона).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 491008166.
Таким чином, за змістом позовних вимог та документів наявних у справі доказом укладення між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору слугують: оферта на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 від 23.07.2019 та анкета - заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ від 23.07.2019, відповідно до умов якого на рахунок ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти в сумі 61478,71 грн.
Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування відсотків, неустойка та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.
ОСОБА_1 , підписавши вказаний договір, шляхом підписання оферти та анкети - заяви надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором.
17.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» (фактор) та АТ «Альфа - Банк» (клієнт), укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.
Відповідно до п. 2.2. договору факторингу № 2 від 17.05.2021 право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до платіжного доручення № 253 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» сплатило АТ «Альфа Банк» грошові кошти за право вимоги боргу згідно договору факторингу № 2 від 17.05.2021 (а.с. 14 зворотна сторона).
Згідно з додатком № 1 1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021, характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, ТОВ «ФК «Флексіс» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, заборгованість по основному боргу 59299,50 грн., сума заборгованості за процентами на дату укладення договору 31070,49 грн., пеня/штраф/неустойка на дату укладення договору факторингу 600,00 грн, загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту станом на дату укладення договору, з урахуванням пені/штрафу/неустойки) 90969,99 грн. (а.с. 15 - 16).
18.05.2021 між ТОВ «Вердикт - Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» (клієнт) укладено договір факторингу № 18 - 05/21, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «боржники» або «боржник») за договорами (надалі іменуються «основні договори» або «основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.
Відповідно до акту приймання передачі реєстру боржників від 18.05.2021 до договору факторингу № 18 05/21 від 18.05.2021 у відповідності та на виконання договору факторингу № 18 - 05/21 від 18.05.2023, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 12901 (а.с. 20 зворотна сторона).
Згідно з платіжними дорученнями від 16.06.2021, 17.06.2021 та від 26.07.2021 ТОВ «Вердикат Капітал» сплатило «ФК «Флексіс» грошові кошти згідно договору факторингу № 18 05/21 від 18.05.2021 та додаткової угоди до договору факторингу № 18-05/21 від 14.07.2021 (а.с. 21, 22).
Відповідно до додатку № 1 1 до договору факторингу № 18 05/21 від 18.05.2021, характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами від 18.05.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, заборгованість по основному боргу 59299,50 грн., сума заборгованості за процентами на дату укладення договору 31070,49 грн., пеня/штраф/неустойка на дату укладення договору факторингу 600,00 грн., загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту станом на дату укладення договору, з урахуванням пені/штрафу/неустойки) 90969,99 грн. (а.с. 22 зворотна сторона, 24).
10.01.2023 між ТОВ «Коллект Центр» (фактор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) укладено договір № 10 - 01/23 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги, відповідно до якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до додатку № 4 до договору № 10 01/2023 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.01.2023, акту прийому передачі реєстру боржників за договором № 10 01/2023 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.01.2023 на виконання умов договору № 10 - 01/23 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.01.2023, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307 (а.с. 28 зворотна сторона).
Згідно з додатком № 3 до договору № 10 01/2023 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.01.2023, реєстру боржників до договору № 10 01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.01.2023 том № 1, ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, заборгованість по основному боргу 59299,50 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами 70094,11 грн., пеня 600,00 грн., загальна сума заборгованості 129993,61 грн., сума виданого кредиту 61478,71 (а.с. 29 - 30).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 станом на 19.10.2023, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 148273,77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59299,50 грн., заборгованість за відсотками на дату розрахунку у розмірі 88374,27 грн. та заборгованість з пені у розмірі 600,00 грн. (а.с. 11).
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.07.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 були підписані: оферта на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 та анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ (а.с. 5, 6 зворотна сторона, 7).
Відповідно до оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком. Умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 61478,71 грн., процентна ставка, % річних - 39,90%, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців, дата повернення кредиту: 24.07.2024 року (а.с. 5).
Відповідно до додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 491008166 від 23.07.2019, який містить графік розрахунків, визначено дати платежів, суми сплати, реальну річну процентну ставку, яка становить 47,93%. Загальна вартість кредиту складає 142697,98 грн. Даний графік містить особистий підпис, зокрема, відповідача ОСОБА_1 (а.с. 5 зворотна сторона).
Відповідно до заяви на закриття карткового рахунку та припинення дії карт до нього від 23.07.2019, ОСОБА_1 просить припинити дію виданих йому платіжних карт: НОМЕР_3 , закрити картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 6).
Згідно з меморіальним ордер № 738659 від 24.07.2019, ОСОБА_1 24.07.2019 сплатив на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 61478,71 грн., призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 (а.с. 9).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 станом на 17.05.2021 залишок кредиту: 59299,50 грн., розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Альфа - Банк» становить 90969,99 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59299,50 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 31070,49 грн. та заборгованість по штрафам у розмірі 600,00 грн. (а.с. 9 зворотна сторона).
17.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» (фактор) та АТ «Альфа - Банк» (клієнт), укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.
Згідно з додатком № 1 - 1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021, характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, ТОВ «ФК «Флексіс» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, заборгованість по основному боргу 59299,50 грн., сума заборгованості за процентами на дату укладення договору 31070,49 грн., пеня/штраф/неустойка на дату укладення договору факторингу 600,00 грн., загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту станом на дату укладення договору, з урахуванням пені/штрафу/неустойки) 90969,99 грн. (а.с. 15 - 16).
18.05.2021 між ТОВ «Вердикт - Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» (клієнт) укладено договір факторингу № 18 - 05/21, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «боржники» або «боржник») за договорами (надалі іменуються «основні договори» або «основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.
Відповідно до додатку № 1- 1 до договору факторингу № 18 05/21 від 18.05.2021, характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами від 18.05.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, заборгованість по основному боргу 59299,50 грн., сума заборгованості за процентами на дату укладення договору 31070,49 грн., пеня/штраф/неустойка на дату укладення договору факторингу 600,00 грн., загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту станом на дату укладення договору, з урахуванням пені/штрафу/неустойки) 90969,99 грн. (а.с. 22 зворотна сторона, 24).
10.01.2023 між ТОВ «Коллект Центр» (фактор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) укладено договір № 10 - 01/23 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги, відповідно до якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з додатком № 3 до договору № 10 01/2023 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.01.2023, реєстру боржників до договору № 10 01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.01.2023 том № 1, ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019, заборгованість по основному боргу 59299,50 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами 70094,11 грн., пеня 600,00 грн., загальна сума заборгованості 129993,61 грн., сума виданого кредиту 61478,71 (а.с. 29 - 30).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 станом на 19.10.2023, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 148273,77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59299,50 грн., заборгованість за відсотками на дату розрахунку у розмірі 88374,27 грн. та заборгованість з пені у розмірі 600,00 грн. (а.с. 11).
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Коллект Центр», суд першої інстанції виходив з того, що вважав обґрунтованими вимогами про стягнення заборгованості за договором по тілу кредиту в розмірі 59299,50 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 65115,05 грн., всього 124414,55 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в зв'язку з нижчевикладеним.
Факт укладення 23 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» оферти на укладення угоди про надання кредиту №491008166, а також у подальшому укладення між первісним кредитором ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс», між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору факторингу, а також між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договору про відступлення права вимоги встановлений судом першої інстанції.
Договори факторингу (відступлення права вимоги) у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Проте, як вбачається з оферти на укладення угоди про надання кредиту №491008166, укладеної 23 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа- Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту. При цьому, підписанням цієї Оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердив, що перед укладенням Угоди ознайомлений у письмові формі з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актам и НБУ. Дата повернення кредиту 24.07.2024 року .
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано позивачем до суду 16.11.2023 року засобами поштового зв'язку. Сума стягнення за позовом з відповідача на користь позивача складає: 147673,77 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 59299,50 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 70094,11грн., заборгованість за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимог до дати виготовлення розрахунку заборгованості - 18280,16 грн.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Колегія суддів звертає увагу, що в оферті на укладання угоди про надання кредиту № 491008166 від 23.07.2019 року вказано, що цей кредит є споживчим. В анкеті - заяві, підписаній сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту - споживчий кредит.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина четверта статті 16 зазначеного Закону встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Утім, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 вимоги позивача про дострокове повернення кредиту за кредитним договором. Крім того, позивач звернувся до суду з цим позовом до збігу строку, передбаченого умовами кредитного договору.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача не виникло право на дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, оскільки позивач не змінив строк виконання основного зобов'язання з дотриманням вимог Закону України «Про споживче кредитування» та умов кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Колегія суддів встановила, що кредитування відповідача відбулося для задоволення його споживчих потреб, а отже має застосувати до спірних правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», в якій встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Аналогічні висновки містяться у пунктах 21 та 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, станом на 19.10.2023 (розрахунок позивача) заборгованість відповідача по тілу кредиту відповідно до Додатку №1 до Угоди про надання кредиту №491008166 від 23.07.2019 складала 41524,76 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у гривні (стор. 9, зворотня сторона), відповідач 24.02.2020 сплатив 2179,21грн. заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту відповідача перед позивачем станом на 19.10.2023 року складає 39345,55 грн.
Щодо розрахунку процентів за договором кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у гривні (стор. 9, зворотня сторона) (розрахунок АТ «Альфа-Банк») станом на 17.05.2021 року розмір заборгованості по відсотках складав - 31070,49 грн. (відсоткова ставка за користуванням кредиту нараховувались на ставкою - 39,90%). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у гривні (стор. 9, зворотня сторона) відповідач 24.11.2019 сплатив - 5925,00 грн. заборгованості за відсотками, 24.02.2020 сплатив 6351,69 грн. заборгованості за відсотками, а всього 12276,69 грн., яка була врахована АТ «Альфа-Банк» при розрахунку заборгованості за відсотками станом на 17.05.2021 року.
При цьому, відповідно до розрахунку ТОВ «Коллект Центр» заборгованість по відсотках станом на 19.10.2023 складає 88374,27 грн.(стор.11). Однак, колегія суддів зауважує, що розрахунок заборгованості відповідача за відсотками нарахований з розрахунку тіла кредиту за весь період заборгованості, строк сплати якого ще не настав.
Колегія суддів здійснює свій розрахунок відповідно до Додатку №1 до Угоди про надання кредиту № 491008166 від 23.07.2019, згідно якого заборгованість по відсоткам відповідача складає з розрахунку за період з 18.05.2021 року по 19.10.2023 року - 27432,77 грн., а всього за період з 23.07.2019 року по 19.10.2023 року заборгованість за відсотками складає - 58503,26грн. ( 31070,49 грн.+ 27432,77 грн.)
Отже, загальна заборгованість за договором кредиту ОСОБА_1 за період з 23.07.2019 року по 19.10.2023 року складає: заборгованість за тілом кредиту - 39345,55 грн., заборгованість по відсотках - 58503,26 грн., в всього загальна заборгованість за договором кредиту - 97848,81грн.
Позивачем не подані докази того, що він та/або первісний кредитор АТ «АЛЬФА-БАНК», наступні кредитори ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» направляли відповідачу письмове повідомлення про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, передбачену частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за щомісячними платежами, строк сплати яких настав, за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 року в розмірі 97848,81грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39345,55 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 58503,26 грн. У задоволенні позову в частині дострокового стягнення заборгованості необхідно відмовити.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано специфіку кредитних правовідносин між позичальником та банком, до яких повинні були бути застосовані норми законодавства щодо захисту прав споживачів, є слушними та заслуговують на увагу.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що в позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» зазначало, що вони понесли у зв'язку із пред'явленням даного позову судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн., які просять стягнути з відповідача.
Отже, вимога щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
До суду першої інстанції позивач надав копію договору №02-01/2023 про надання правової допомоги ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» від 02 січня 2023 року; заявку на надання юридичної допомоги №109 від 28 липня 2023 року про погодження правових (юридичних) послуг; акт №2 від 01.08.2023, відповідно до якого сторони за договором №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 погодили правові послуги у відповідності заявок на надання юридичної допомоги №109 у вигляді надання усної консультації з вивчення документів - 4000грн. (2год.), підготовка пропозицій - 6000грн. (3год.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до Монастирищенського районного суду Черкаської області - 15000грн. (7,5год.).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи до суду першої інстанції не подавалось.
Таким чином, виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи тавиконаної адвокатським об'єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 25000,00 грн. є завищеними.
Так, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об'єднанням роботи, колегія суддів приходить до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 25000,00 грн. до 5000,00 грн., яка є пропорційною у співвідношенні до складності справи, зібраним доказам адвокатським об'єднанням та справедливою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З приводу розподілу судових витрат у вигляді судового збору, судова колегія зазначає наступне.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог (позов задоволений на 66,2%) ТОВ «Коллект Центр» має право на відшкодування за рахунок ОСОБА_1 1776,81 грн. судового збору за подання позовної заяви (2684,00 грн. х 66,2%). ОСОБА_1 має право на відшкодування за рахунок ТОВ «Коллект Центр» 1146,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (3391,91 грн. х 33,8%).
Таким чином, внаслідок зустрічного зарахування в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 630,35 грн. судового збору.
Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є частково доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2024 року скасувати.
Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 491008166 від 23.07.2019 року за період з 23 липня 2019 року по 19 жовтня 2023 року в розмірі 97848 (дев'яносто сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 81 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39345,55 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 58503,26 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 630,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у вигляді судового збору в суді апеляційної інстанції у розмірі 2667,74 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2024 року.
Головуючий: О.М. Новіков
Судді: Н.І. Гончар
О.В. Карпенко