Справа № 307/4067/24
Провадження № 3/307/1873/24
02 грудня 2024 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна справу, яка надійшла із відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024643 від 02 вересня 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 02 вересня 2024 року близько 20 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку прикордонного знаку № 254 (територія Тячівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані 100 метрів від лінії державного кордону, був виявлений при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 02 вересня 2024 року він разом зі своїм другом ОСОБА_2 їхали рейсовим автобусом сполучення «Ужгород - Усть - Чорна» у Закарпатській області з м. Мукачева до с. Усть-Чорна для здійснення туристичної подорожі та відвідування свого батька ОСОБА_3 , який проживає у м. Рахів, Закарпатської області. В цей же день близько 19 год. 10 хв. на блок-пості, не доїжджаючи до м. Тячів, автобус, в якому вони їхали, зупинили працівники Державної прикордонної служби. Їх було четверо. Їх двох з другом прикордонники попросили вийти з автобуса, на що вони погодились. Вони пояснили прикордонникам мету їх поїздки та пункт призначення, зокрема, здійснення туристичної подорожі та відвідування батька, а також запевнили, що кордон перетинати не планують. Прикордонники їм повідомили, що тут прикордонна територія, на якій не можна знаходитись без дозволу прикордонної служби, а також здійснили їх особистий обшук. Нічого підозрілого чи забороненого у них не знайшли. Також на їхню вимогу він надав для огляду свій мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі 8», однак, нічого підозрілого знайдено також не було. Один з прикордонників сказав, що потрібно дочекатись старшого їхнього працівника. Десь близько через 30 хв приїхав інспектор прикордонної служби ОСОБА_4 та сказав, що до Закалика Захара він претензій не має, оскільки він студент, а йому випише письмове попередження. Десь через 20 хвилин він надав йому для підпису кілька документів та пояснив, що саме так виглядає письмове попередження. При наданні йому для підпису зміст документів ОСОБА_4 прикривав рукою і лише вказував пальцем, де необхідно підписати документи. Він сильно був наляканий, оскільки перший раз мав досвід спілкування з прикордонниками у таких умовах та проставив відповідні підписи на цих документах, при цьому, власноручно нічого не писав. Після цього, ОСОБА_4 сказав, що вони є підозрілі і їм необхідно виїхати з прикордонної території, при цьому, він зупинив для них водія на автомобілі «Ауді», темного кольору, та попросив останнього, щоб той відвіз їх у м. Хуст. Приїхавши у м. Хуст, вони переночували у готелі та наступного дня вони поїхали у м. Мукачево, де відпочивали протягом трьох днів та в подальшому повернулись додому у м. Львів. Однак, 22 вересня 2024 року йому на мобільний телефон надійшла повістка з Тячівського районного суду Закарпатської області для участі у судовому засіданні, яке призначене 23 вересня 2024 року о 16.00 годині, як особі, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Ознайомившись зі справою в суді, справа № 307/4067/24, він отримав копії відповідних матеріалів та зрозумів, що інспектор прикордонної служби ОСОБА_4 підробив та сфальсифікував усі документи цієї справи. Так, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024643 від 02 вересня 2024 року зазначено, що він знаходився за 100 метрів від лінії державного кордону, і що його було затримано при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто, що він вчинив правопорушення, передбачене ст. 204-1 КУпАП. Такі відомості, внесені працівником державної прикордонної служби до протоколу, є завідомо недостовірними, оскільки він жодним чином не намагався перетнути кордон, про що ним і було сказано ОСОБА_4 .. У нього не було жодних бажань та мети перетнути державний кордон, тим паче, що у нього не було при собі закордонного паспорту, та й взагалі він не має дійсного такого паспорту. Крім цього, у вказаний протокол внесено завідомо неправдиві письмові пояснення від його імені наступного змісту: «свою провину визнаю, скарг та заяв і доповнень немає». Зазначає, що таке пояснення він не надавав та власноручно не писав, а почерк навіть на його не схожий. Крім цього, вказує, що у матеріалах справи містяться дві заяви від 02 вересня 2024 року про те, що він начебто просить суд розглядати справу без його участі, а також, що він свою провину визнає в повному обсязі, що з його слів надруковано вірно, ним прочитано, зауважень та доповнень не має, а також що просить суддю Тячівського районного суду Закарпатської області надсилати йому судові виклики в електронній формі на мобільний телефон за номером: НОМЕР_1 . У цих заявах дату та свої ініціали він не проставляв власноручно, почерк не схожий на його. Надруковані відомості у цих заявах є недостовірними, з його слів ніхто ці заяви не друкував, та зміст цих відомостей йому ніхто не зачитував, і не надавав можливості з ними йому ознайомлюватись. Ці заяви та їх зміст він побачив вперше під час ознайомлення зі справою у Тячівському районному суді Закарпатської області 23 вересня 2024 року. Підписи у протоколі та у вказаних двох заявах схожі на його, однак, про це точно стверджувати він не може, оскільки ОСОБА_4 не показував жодного документу, який вимагав від нього підписати. У матеріалах справи міститься також складене завідомо неправдиве пояснення ОСОБА_4 , в якому містяться завідомо недостовірні відомості про те, що його було виявлено «при тилових підступах до наряду «контроль Пост», в ході перевірки спрацював профіль ризику № 3 2024 01 у (спроба незаконного перетину кордону). Також в цьому поясненні вказано, що він мав усні інструкції щодо перетину кордону через р. Тиса в подальшому до країн ЄС. Про те, зазначає, що він на жодних тилових підступах 02 вересня 2024 року не перебував, кордон перетинати не намагався, та жодних інструкцій з цього приводу у нього не було. Крім того, до матеріалів справи також долучено складену фото-таблицю із вказаними завідомо неправдивими відомостями на російській мові, які не мають до нього жодного стосунку наступного змісту: «как получить бронь от мобилизации», течение по тисе». Зазначає, що таблиця скоріш за все це скрін з браузера мобільного телефону марки «Айфон», а він користувався 02 вересня 2024 року і по даний час користується мобільним телефоном марки «Ксіомі Редмі 8», що також свідчить про фальсифікацію документу. Таким чином, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, він не вчиняв. Вважає, що за таких обставин в діях ОСОБА_4 та можливо і в діях інших працівників державної прикордонної служби наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 366, 426-1 КК України, які, перевищуючи військові та службові повноваження, шляхом підробки, фальсифікацій, внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, скерування цих документів, зокрема, матеріалів справи про адміністративне правопорушення до Тячівського районного суду Закарпатської області, намагаються притягнути його незаконно до адміністративної відповідальності. При цьому, йому було заподіяно істотну шкоду нематеріального характеру, яка полягає у порушенні конституційних прав на свободу, вільне пересування, особисту репутацію. В зв'язку з наведеним, відповідну заяву при вчинення злочину працівниками Державної прикордонної служби ним було скеровано поштовим відправленням до ТУ ДБР, розташованому у м. Львові.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Петрик І. Я. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судових засіданнях 10 жовтня 2024 року, 23 жовтня 2024 року, 29 жовтня 2024 року та 05 листопада 2024 просили провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням поданих пояснень.
В судові засідання, призначені 27 листопада 2024 року та 02 грудня 2024 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з"явився, позаяк згідно довідки командира військової частини НОМЕР_2 він перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 06 листопада 2024 року.
Свідок ОСОБА_2 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що з ОСОБА_1 02 вересня 2024 року вони на поїзді приїхали з м. Львова в м. Мукачево, а звідти на пасажирському автобусі поїхали в смт. Усть-Чорна, щоб звідти туристичним маршрутом перейти пішки через гори в м. Рахів до батька ОСОБА_1 , який проживає в м. Рахів. На під"їзді до м. Тячів автобус, в якому вони їхали, зупинили прикордонники та попросили їх двох з ОСОБА_5 вийти для перевірки документів. Прикордонники перевірили їх документи і його відпустили, бо він є студентом, а ОСОБА_5 затримали та почали складати якісь документи. Вони не мали наміру перетинати кордон, бо він є студентом, а ОСОБА_5 має постійну роботу в м. Львові в піцерії, де проживає разом з матір"ю, а тому необхідності втікати за кордон у них не має, вони лише хотіли у вільний час відвідати батька ОСОБА_5 і вирішили в пішому порядку перейти через гори з селища Усть-Чорна в м. Рахів.
Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що ОСОБА_1 є його рідним сином і проживає разом з матір"ю у м. Львові. Син йому подзвонив і сказав, що приїде до нього в м. Рахів 03 вересня 2024 року зі своїм другом погостювати. Син кожного разу під час відпустки приїздив до нього в м. Рахів і не мав наміру перетинати кордон незаконно.
В судовому засіданні інспектор прикордонної служби 3 категорї - майстер відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) 27 сержант ОСОБА_4 , будучи допитаним в якості свідка, показав, що безпосередньо при перевірці документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 , останній хвилювався, не зміг чітко пояснити мету перебування у прикордонній смузі, спрацював профіль ризику, що стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 підписав особисто.
Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що він працює водієм рейсового пасажирського автобуса сполученням Ужгород-Лопухів, і в якості пасажирів 02 вересня 2024 року з ним їхали ОСОБА_1 разом зі своїм другом, придбавши два квитки до селища Усть-Чорна. У них були великі туристичні валізи. На посту перед м. Тячів прикордонники зупинили автобус та їх двох висадили. Прикордонники почали перевіряти їх речі та документи. Десь 20 хвилин він чекав, що їх відпустять, однак, не дочекавшись цих двох пасажирів, він поїхав по маршруту до села Лопухів.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Петрика І. Я., свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , інспектора прикордонної служби 3 категорї - майстра відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) 27 сержант ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пунктів 2,4 частини 1 ст. 278 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
З письмових пояснень інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра відділу прикордонної служби сержанта ОСОБА_4 вбачається, що останній в період 02 вересня 2024 року з 19 год. 00 хв. по 21 год. 00 хв. перебував у прикордонному наряді "Група реагування". Близько 20 год. 00 хв. під час перевірки напрямку 254 прикордонного знаку було виявлено мешканця Львівської області громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав усні інструкції щодо незаконного перетину державного кордону через р. Тиса в подальшому до країн ЄС. Перебував без військово-облікових документів в прикордонній смузі.
При цьому, а ні з вказаного пояснення, ані з протоколу про адміністративне правопорушення не можливо встановити, в який саме спосіб вказана особа здійснювала спробу незаконного перетинання державного кордону та чи взагалі мала місце така спроба.
З наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснень вбачається, що він не мав наміру незаконно перетинати державний кордон України, а метою його перебування у Закарпатській області була туристична подорож та відвідування свого батька ОСОБА_3 , який проживає у м. Рахів, Закарпатської області.
Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів в справі за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 цього Кодексу. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід також зазначити, що в своїх рішеннях у справі "Малофєєва проти Росії" та справі "Карелін проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17З закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу "Пол і Одрі Едвардз проти Об'єднаного Королівства" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Враховуючи те, що чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості органу, який розглядає справу вносити будь-які зміни до протоколу, самостійно редагувати його фабулу, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, встановлювити особу, яка вчинила дане адміністративне правопорушення та час вчинення зазначеного правопорушення.
За п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Інших доказів доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП не додано.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ч. 1 ст. 204-1, ст. ст. 247 п. 1, 283-285 КУпАП, суддя,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 204-1КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду напротязі 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Тячівського районного суду Сойма М. М.
Закарпатської області: