Справа № 240/4527/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
02 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
в березні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 930010835545 про відмову у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди згідно довідки Верховного Суду від 23 січня 2024 року №364/0/2-24, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 930010835545 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 27 грудня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди згідно довідки Верховного Суду від 23 січня 2024 року №364/0/2-24, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
З урахуванням вказаного та оскільки спір носить характер незначної складності, рішення суду першої інстанції прийняте у порядку письмового провадження, і в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 06 жовтня 2016 року відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням у відставку.
27 грудня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України" від 21 листопада 2023 року № 3481-IX (далі - Закон № 3481-IX), яким розділ ХІІ Закону № 1402-VIII доповнено, серед іншого пунктом 14-4, згідно із положеннями абзацу 2 якого: "Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду".
Обов'язок щодо видачі документів для призначення/перерахунку довічного грошового утримання суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України у відставці покладений на Верховний Суд (абзац третій пункту 14-4 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII).
На виконання вимог Закону № 3481-IX Верховним Судом 23.01.2024 позивачу видано довідку № 364/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 24.01.2024 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 930010835545 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Підставою відмови зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIIІ перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідній посаді, з 01 січня 2024 року не відбулося.
Крім того, відмовляючи у перерахунку довічного утримання, пенсійний орган також вказав, що статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01 січня 2024 року не відбулося. Водночас Законом України від 21 листопада 2023 року № 3481 "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з Рішенням Конституційного суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України" доповнено розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 пунктом 14. Після прийняття нормативно-правових актів буде повторно розглянуто заяву № 700 від 24 січня 2024 року та прийнято відповідне рішення.
Із прийнятим рішенням позивач не погодився та звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
На підставі заяви позивача Верховним Судом видано довідку від 23.01.2024 №364/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказано суддівську винагороду станом на 27.12.2023, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 275887,50 грн.
Довідку видано на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України" від 21 листопада 2023 року № 3481-IX.
Отримавши вказану довідку, позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою від 24.01.2024 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, у зв'язку з видачею Верховним Судом довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказано суддівську винагороду станом на 27 грудня 2023 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у позивача виникли підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відповідно до довідки Верховного Суду від 23.01.2024 №364/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд першої інстанції звернув увагу, що набрання чинності Законом України від 21 листопада 2023 року № 3481-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тягне за собою виникнення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 930010835545 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, у прохальній частині позову позивач просить суд першої інстанції зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року.
За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Верховної Ради України, Закон України від 21 листопада 2023 року № 3481-IX набрав чинності 27 грудня 2023 року.
Крім того, від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшло клопотання про закриття провадження у справі №240/4527/24, яке обґрунтовано тим, що органом Пенсійного фонду 11 березня 2024 року проведено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 23 січня 2024 року № 364/0/2-24 у розмірі 76% від окладу судді за період з 27 грудня 2023 року по 31 березня 2024 року: 209674,50 грн. = 275887,50 грн. (оклад) х 76% (загальний стаж судді 33 роки, понад 20 років - 13 років).
Представник позивача заперечила проти задоволення заявленого клопотання, вказавши на те, що заявлені позовні вимоги стосуються також протиправності рішення відповідача щодо зменшення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке має становити 86 % суддівської винагороди, оскільки саме такий розмір був визначений при призначенні ОСОБА_1 довічного грошового утримання.
Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди згідно довідки Верховного Суду від 23 січня 2024 року №364/0/2-24, про що у тому числі заявлено позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, визначених пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України, і наявності підстав для надання правової оцінки рішенню відповідача також в частині зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, зменшуючи розмір такого утримання позивача до 76% суддівської винагороди, відповідач до стажу, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді, включив виключно стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, не зарахувавши до такого стажу період строкової військової служби позивача та відповідний період навчання у вищому навчальному закладі. Крім того, стаж роботи позивача на посаді судді обрахований у розмірі 33 років 12 днів.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що у період з 15 травня 1973 року по 05 травня 1975 року позивач проходив строкову військову службу, календарний період проходження якої складає 1 рік 11 місяців 21 день.
Крім того, позивач у період з 01 вересня 1975 року по 01 липня 1979 року навчався на денному відділенні Харківського юридичного інституту, що підтверджується записом у його трудовій книжці. Половина строку навчання позивача на денній формі в юридичному закладі становить 1 рік 11 місяців 1 день.
З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди проходження позивачем строкової військової служби з 15 травня 1973 року по 05 травня 1975 року та половину строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1975 року по 01 липня 1979 року підлягають зарахуванню до стажу, який дає право позивачу на відставку та отримання довічного грошового утримання судді. Сукупно цей стаж становить 3 роки 10 місяців.
Окрім того, зазначені періоди були включені в розрахунок стажу судді Вищого адміністративного суду України, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Стаж роботи позивача на посаді судді з 21.06.1982 по 06.10.2016 становить 34 роки 3 місяці.
Таким чином, загальний стаж роботи, що дає право на відставку та підлягає врахуванню при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить більше 38 років, як це підтверджено наявним у матеріалах справи розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, ОСОБА_1 .
З урахуванням приписів статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50%+18х2%) за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
Отже, на підставі зазначеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тобто, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року, для визначення посадового окладу діючого судді, що впливає на перерахунок пенсії позивача.
Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3-4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у відсотковому значенні від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як передбачено абз.17, 26-28 п.2 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України" №3481-IX від 21.11.2023 доповнити пунктами 14-1 - 14-4 такого змісту: 14-4. У разі звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку незалежно від займаної посади суддям Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України гарантується призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі та в порядку, передбачених цим Законом, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
Особові справи суддів, зазначених у цьому пункті, підлягають зберіганню у Верховному Суді, на який покладається видача документів для призначення/перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці".
За приписами ст.ст.4, 135 вказаного Закону, базовий розмір посадового окладу судді становить щодо судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» із 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу установлений для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Відповідно до ч.4-8 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч.1 ст.55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
У рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст.130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Отже, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
В свою чергу, Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що згідно з довідкою Верховного Суду від 23 січня 2024 року №364/0/2-24, посадовий оклад ОСОБА_2 , розрахований з урахуванням:
- регіонального коефіцієнту (1,25);
- 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- прожиткового мінімуму - 2102 грн.
Отже, доводи апелянта в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн, є неаргументованими.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що суть спору полягала в визначенні відсоткової складової розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці (в межах ч.1 ст.308 КАС України висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовуються апелянтом) та підстави перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України" від 21 листопада 2023 року № 3481-IX (в межах ч.1 ст.308 КАС України висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовуються апелянтом).
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що 27.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» від 21.11.2023 № 3481-IX (далі - Закон № 3481-IX), яким розділ ХІІ Закону № 1402-VIII доповнено, серед іншого пунктом 14-4, згідно із положеннями абзацу 2 якого: «Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду».
Обов'язок щодо видачі документів для призначення/перерахунку довічного грошового утримання суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України у відставці покладений на Верховний Суд (абзац третій пункту 14-4 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII).
Згідно з п.2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (далі Порядок №3-1), заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 1 розділу IV Порядку № 3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Як передбачено пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Відповідно до п.6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
На виконання вимог Закону № 3481-IX Верховним Судом 23.01.2024 ОСОБА_1 видано довідку № 364/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В свою чергу, набрання чинності Законом України від 21 листопада 2023 року №3481-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тягне за собою виникнення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З урахуванням вказаного та факту видачі довідки, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку в цій частині, зазначивши, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 930010835545 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів зазначає, що як вказував апелянт (а.с.49) 11.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено ОСОБА_1 з 27.12.2023 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Верховного Суду від 23.01.2024 №364/0/2-24 у розмірі 76% від окладу судді.
Тобто, фактично даний спір стосується лише відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Верховного Суду від 23.01.2024 №364/0/2-24.
Однак колегія суддів знову звертає увагу, що жодних доводів по суті спору апелянтом в апеляційній скарзі не наведено, а доводи щодо неврахування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 є помилковими, оскільки предмет спору не стосується визначення прожиткового мінімуму.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.