Справа № 560/5238/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
02 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення з реєстру платників єдиного податку, прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, від 25.01.2024р. № 997/22-01-24-12/ НОМЕР_1 ;
-зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи з 01.10.2023 року, шляхом включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року зазначений адміністративний позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням ДПС у Хмельницькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення з реєстру платників єдиного податку від 25.01.2024 №997/22-01-24-12/ НОМЕР_1 ;
-зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи з 01.10.2023, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 09.01.2001. Основний вид діяльності позивача- діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10).
З 01.01.2012 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи, що підтверджується реєстром платників єдиного податку.
18.04.2023 ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, тобто, на третю групу єдиного податку зі ставкою податку 2% доходу з 01.05.2023, яка прийнята відповідачем (квитанція №2 від 18.04.2023 №10550855).
З 01.05.2023 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи із ставкою податку 2% доходу.
Згідно з підпунктом 9-1.4.1 підпункту 9-1.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України ОСОБА_1 з 01.08.2023 автоматично переведено на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку другої групи зі ставкою податку 15%.
В подальшому, ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено доперевірочний аналіз дотримання вимог п.п. 2 п. 291.4 ст. 291, п.п. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 та п.п. 1 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт визначення підстав щодо перебування ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на обліку як платника єдиного податку другої групи від 25.01.2024 №997/22-01-24-12 (далі - акт №997/22-01-24-12).
У акті зазначено, що при проведенні доперевірочного аналізу використано дані інформаційно-комунікаційних систем Державної податкової служби України. Сума доходу згідно поданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця становить: за три квартали 2023 року - 4943865,0 грн (№9262334783 від 09.11.2023), за 2023 рік - 4943865,0 грн (№9375846185 від 18.01.2024). Граничний розмір обсягу доходу ФОП ОСОБА_2 у 2023 році з урахуванням п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України становить: 6700 грн х 834 х 8/12 = 3725200,0 грн. Тому реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
Рішенням ГУ ДПС у Хмельницькій області, від 25.01.2024 №997/22-01-24-12/2651618433 анульовану реєстрацію позивача платником єдиного податку другої групи 01.10.2023 та виключено позивача з реєстру платників єдиного податку. Підставою для анулювання реєстрації зазначено: платником перевищено протягом календарного року встановлений обсяг доходу платника єдиного податку другої групи абз. 2 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.
Вважаючи рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунотваність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України від 01.04.2022 № 2173-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» внесено уточнення щодо податкових перевірок у воєнний час, а саме (п. 69.2 підрозд. 10 Перехідних положень ПК): акт перевірки по результатах камеральної перевірки складається у разі виявлення порушень та направляється в електронний кабінет платника податків. Крім того одночасно направляється інформація про нього на е-мейл.
З 01 квітня 2022 року та до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України була створена спецгрупа єдиного податку, в межах групи 3, та згідно з нормами розділу XIV Податкового кодексу України, обрати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки від доходу могли як фізичні особи-підприємці так і юридичні особи.
Відповідно до п.п 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування групи 3, ставка 2 % (спецгрупі єдиного податку), наведених у підпункті 298.2.3 ст.298 ПК України, за наявності яких, платники єдиного податку повинні перейти на сплату інших податків, зборів, згідно з Податковим кодексом України є:
-здійснення видів діяльності, які не дають права застосування спрощеної системи оподаткування;
-застосування платниками єдиного податку іншого способу розрахунків, крім передбачених пунктом 291.6 ст.291 ПК України.
Також, платник податку має право самостійно, шляхом подання заяви, відмовитися від використання особливостей оподаткування, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку, здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
П.299.2 статті 299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
За приписами підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з п.299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Так, абзацом 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 ст. 298 ПК України врегульовано, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Згідно пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
В силу пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом, під час проведення перевірок, порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Як з'ясовано з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, від 25.01.2024 №997/22-01-24-12/2651618433 анульовану реєстрацію позивача платником єдиного податку другої групи 01.10.2023 та виключено позивача з реєстру платників єдиного податку. Підставою для анулювання реєстрації зазначено: платником перевищено протягом календарного року встановлений обсяг доходу платника єдиного податку другої групи абз. 2 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.
При цьому, в рамках розгляду цієї справи не встановлено, що позивач заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування, а саме групи 3, ставка 2%, не подавав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку має здійснюватися лише за результатами проведення документальної перевірки, тоді як спірне рішення прийнято на підставі висновків доперевірочного аналізу.
Щодо порядку проведення перевірки, за наслідком якої відбувається прийняття рішення податковим органом про анулювання реєстрації платника єдиного податку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Отже, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі №812/1137/16.
Отже, зважаючи на те, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі висновків доперевірочного аналізу, а не документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного рішення та є самостійною підставою для скасування такого.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується із наступними висновками суду першої інстанції.
Згідно з підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Норма, викладена в підпункті 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внесена Законом України від 30.06.2023 №3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №3219-IX), який набрав чинності з 01.08.2023.
Так, у акті №997/22-01-24-12 контролюючий орган при обрахунку доходу платника єдиного податку другої групи в 2023 році посилається на підпункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та розраховує, що граничний обсяг доходу позивача не повинен перевищувати 3725200,00 грн (6700 грн х 834 х 8/12).
Згідно з поданою позивачем податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 09.10.2023 (за 3 квартали 2023 року) при перебуванні позивача на другій групі єдиного податку його дохід за три квартали 2023 року становив 4943865,0 грн, з яких: за І квартал 2023 року - 3515897,51 грн; за ІІ квартал 2023 року - 1367760,65 грн. Разом за 1-2 квартали 2023 року дохід становив 4883658,16 грн, що підтверджується заключною банківською випискою від 27.03.2024 за період з 01.01.2023 по 30.04.2023.
Однак, відповідач безпідставно не використав для розрахунку граничного обсягу квітень 2023 року, оскільки в цьому місяці позивач ще перебував на другій групі єдиного податку. В акті №997/22-01-24-12 зазначено, що позивач 18.04.2023 подав заяву про перехід на 3 групу з ставкою 2% з 19.04.2023. Проте, в пункті 5.2 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 18.04.2024 зазначено про зміну ставки та групи з 1 травня 2023 року.
Також, визначаючи граничний розмір в сумі 3725200,00 грн (6700 грн х 834 х 8/12), відповідач його розраховував за 8 місяців, протягом яких позивач не використовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Проте позивач не використовував вказані особливості оподаткування протягом 9 місяців.
Зі змісту наведеного слідує, що до набрання чинності підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України граничний обсяг доходу позивача за 1-2 квартали 2023 року (4883658,16 грн) перебував в межах, визначених підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України ( 5587800,00 грн). Як наслідок, у позивача не виникло обов'язку згідно з абзацом 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України перейти на сплату інших податків і зборів з 3-го кварталу 2023 року.
При цьому, відповідач не вказує в спірному рішенні про порушення позивачем податкового законодавства після набрання чинності Законом №3219-IX, зокрема, доповнення підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ДПС у Хмельницькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи шляхом включення до реєстру платників єдиного податку, колегія суддів вказує на таке.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПК України.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації, Верховною Радою України прийнято Закон №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», яким внесено низку змін до Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 299.13 статті 299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.
Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Отже, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що встановлення судом факту протиправності зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень, зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, як: здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьев проти України від 05.04.2005).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи, шляхом включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.