02 грудня 2024 р. Справа № 480/7448/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек) по справі № 480/7448/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 26.07.2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2024 року по 26.07.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано 10 денний строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав з доказами поважності причин його пропуску.
05.09.2024 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення з цим позовом.
В обґрунтування клопотання зазначав, що у період з 01.06.2023 року по 26.07.2024 року безперервно проходив військову службу, не мав можливості направити до суду позовну заяву у зв'язку з необхідністю виконання завдань за призначенням військової служби згідно займаної посади.
Також зазначив, що у спірних відносин слід керуватись приписами ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні позивач мав право на звернення до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 зазначені позивачем підстави визнані не поважними, продовжено строк для усунення недоліків позову.
11.09.2024 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивача звільнено зі служби 26.07.2024 , з позовом він звернувся 22.08.2024 року, тобто у межах тримісячного строку визначеного ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою відмовлено.
Позовну заяву повернуто в частині позовних вимог, а саме: визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 30.04.2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2024 року по 30.04.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з пропуску строку звернення до адміністративного суду та відсутність обґрунтованих підстав для його поновлення.
При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що позивач мав звернутись до суду у місячний термін з моменту коли дізнався про нарахування та виплати грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 роки у зменшеному розмірі, усі інші доводи позивача суд не брав до уваги, тому що під час звільнення з військової служби такі виплати не повинні були проводитись.
Також суд послався на не надання позивачем доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час проходження військової служби, зокрема, з 01.05.2023 по 26.07.2024 .
Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просив її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає що до суду звернувся своєчасно, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Проте суд безпідставно не врахував вказані обставини та положення КЗпП України.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про зобов'язання нарахування та виплати.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються, як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям “грошова винагорода», “одноразова грошова допомога при звільненні» та “оплата праці» і “заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю.
Формулювання позовних вимог іншим чином, ніж “про стягнення заробітної плати», не спростовує наведеного висновку, оскільки норми ст. 233 Кодексу законів про працю України, слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати, якою в нашому випадку є грошове забезпечення.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постанові від 13.03.2019 у справі № 807/363/18.
З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються виплат грошового забезпечення ( з урахуванням надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, які входять до складу грошового забезпечення позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин, в контексті з'ясування дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, положень статті 233 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України).
Так, ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка була чинна на день звернення позивача до суду з цим позовом), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні
Відповідно до п.14 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, під час звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок, та саме з цього часу особа має можливість дізнатися про розмір виплачених сум.
Судом встановлено, що позивача 26.07.2024 звільнено зі служби з Військової частини НОМЕР_1 , до суду із позовом щодо неповного розрахунку при звільненні позивач звернувся 27.08.2024, отже в межах строків визначених ч.1,2 ст.233 КЗпП України.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки строк звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України ще не сплинув.
Водночас, судом першої інстанції залишено поза увагою зазначені обставини.
Європейським судом з прав людини зазначено, що “надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах “Zubac v. Croatia», “Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та “Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, не вірно надав оцінку обставинам справи, нормам матеріального права, що призвело до невірного її вирішення.
Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову в частині позовних вимог, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 480/7448/24 - скасувати.
Адміністративну справу № 480/7448/24 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Л.В. Мельнікова Т.С. Перцова