апеляційне провадження №22-ц/824/16163/2024
справа №756/8592/24
02 грудня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Тихої О.О.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зобов'язання зняти арешт з майна боржника, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ОСОБА_2 , -
встановив:
26 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Вимоги скарги мотивує тим, що в січні 2024 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виявлено запис №5048505 від 20 березня 2014 року про наявність арешту всього належного ОСОБА_1 нерухомого майна, підстава арешту - постанова НОМЕР_4 державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 14 березня 2014 року.
В подальшому встановлено, що у Шевченківському відділі ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 від 10 лютого 2014 року з виконання виконавчого листа №2-355/12 від 08 серпня 2012 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва про стягнення із заявниці 1 858 547,89 гривень на користь ПАТ "КБ "Надра".
14 березня 2014 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 державним виконавцем прийнято постанову про арешт всього належного нерухомого майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження.
19 березня 2015 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із відсутністю майна у боржника, разом з тим арешт з майна боржника не знято.
07 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відділу ДВС із заявою про зняття арешту з майна, проте листом від 14 березня 2024 року її повідомили про те, що виконавче провадження знищене у зв'язку із закінченням строку зберігання, відтак відсутні підстави для зняття арешту, вказавши, що арешт може бути знято виключно на підставі частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначає, що наявність арешту нерухомого майна позбавляє заявницю можливості розпорядитися належним їй майном, що порушує її права власника, у той час як підстави для такого обтяження перестали існувати, оскільки свої зобов'язання за рішенням суду перед новим кредитором ТОВ «Укрдебт Плюс» нею виконано у повному обсязі у 2021 році.
Вказує, що на теперішній час до ОСОБА_1 відсутні будь-які матеріальні претензії з боку ТОВ "Укрдебт Плюс", що підтверджується довідкою, виданою ТОВ "Укрдебт Плюс"
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- зобов'язати Шевченківській відділ держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з належного їй нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 14 березня 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5;
- зобов'язати Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження № 5048505 від 20 березня 2014 року.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незнятті арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого листа № 2-355/12 від 08 серпня 2012 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва.
Зобов'язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 2-355/12 від 08 серпня 2012 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва (номер запису про обтяження 5048505; вид обтяження - арешт нерухомого майна; дата та час реєстрації - 20 березня 2014 року 14:29:58; підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_5, від 14 березня 2014 року; видавник: старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошина М.Д.; опис предмета обтяження - все нерухоме майно).
Зобов'язано Шевченківській відділ держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження № 5048505 від 20 березня 2014 року.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Зазначає, що 10 лютого 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
14 березня 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, відомості внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
19 березня 2015 року державним виконавцем, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
13 березня 2024 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна. На звернення заявниці листом надано відповідь від 14 березня 2024 року №12942/27.10-24, яким відмовлено у скасуванні арешту.
Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вказує, що оскільки виконавче провадження завершене у зв'язку із відсутністю майна у боржника, державний виконавець не мав права скасовувати арешт з майна боржника, відтак вимоги скарги в частині визнання бездіяльності Шевченківського управління Міністерства юстиції (м. Київ) не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець діяв з дотриманням положень Закону України "Про виконавче провадження".
Зазначає, що пред'явлену скаржницею довідку не можна уважати підтвердженням сплати заборгованості по виконавчому провадженні НОМЕР_5, оскільки така не має жодного відношення до виконавчого провадження.
Вказує, що на виконанні перебував виконавчий лист №2-355/12 від 08 серпня 2012 року, виданий Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "НАДРА" заборгованості у розмірі 1 858 547,89 гривень, на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ТОВ "Укрдебт Плюс" не мало жодного відношення до виконавчого провадження і не було стороною виконавчого провадження.
Закон України "Про виконавче провадження" не надає право державному виконавцю скасувати арешт майна на тій підставі, що на примусовому виконанні не перебуває зазначений вище виконавчий лист.
Скаржник уважає, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено порушення державною виконавчою службою вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо скасування та зняття арешту з майна заявниці.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
В судове засіданні учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу, заборгованість, яка підлягала стягненню з боржника за виконавчим документом, повністю погашена перед новим кредитором, проте усупереч вимогам статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем безпідставно не знято арешт, накладений в процесі проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту та обмеження щодо розпорядження боржником належним їй нерухомим майном.
З матеріалів справи установлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року, задоволено позов ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 232 884,77 доларів США, що станом на 06 червня 2011 року становить 1 856 727,89 гривень та 1 820,00 гривень судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором у розмірі 232 884,77 доларів США, що станом на 06 червня 2011 року 1 856 727,89 гривень та 1 820,00 гривень судових витрат (а.с.8-10, 23-24).
12 травня 2017 року ОСОБА_3 змінила ім'я на " ОСОБА_5 ", що підтверджується даними свідоцтва про зміну імені НОМЕР_2 (а.с.17).
24 липня 2021 року ОСОБА_5 змінила ім'я на " ОСОБА_1 ", що підтверджується даними свідоцтва про зміну імені НОМЕР_3 (а.с.16).
Відповідно до даних довідки б/н від 24 лютого 2021 року, виданої ТОВ "Укрдебт Плюс", убачається, що ТОВ "Укрдебт Плюс" набуло статусу кредитора за Кредитним договором №228/П/27/2008-840 від 28 травня 2008 року на підставі договору №GL3N216868 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 квітня 2020 року. ТОВ "Укрдебт Плюс" підтвердило, що станом на 24 лютого 2021 року зобов'язання ОСОБА_3 як поручителя за Договором поруки від 28 травня 2008 року, як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору №228/П/27/2008-840 від 28 травня 2008 року припинені, у зв'язку із задоволенням прав вимоги Іпотекодержателя шляхом продажу нерухомого майна у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", заборгованість по зазначеному кредитному договору відсутня (а.с. 15).
Згідно даних інформаційної довідки №357739201 від 9 грудня 2023 року з Державного реєстру речових прав на все нерухоме майно на майно ОСОБА_1 накладено арешт. Підставою накладення арешту вказано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_4 від 14 березня 2014 року, видавник - старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві (а.с. 5).
07 березня 2024 року ОСОБА_6 звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна, яка зареєстрована Шевченківським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) 13 березня 2024 року (а.с. 7).
15 березня 2024 року Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві надав відповідь ОСОБА_6 . Із змісту листа убачається, що згідно інформації, яка міститься у Автоматизованій системі виконавчого провадження, установлено, що на виконанні у Відділі перебувало ВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №2-355/12 від 08 серпня 2012 року виданого Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "НАДРА" заборгованості у розмірі 1 858 547,89 гривень. 19 березня 2015 року державним виконавцем, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Вказано також, що надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки виконавче провадження завершено у 2015 році та у відповідності до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки, після чого вони підлягають знищенню. Роз'яснено, що підстави для зняття арешту Відділом з майна ОСОБА_6 , накладеного постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ВП НОМЕР_6, відсутні, арешт з майна може бути знято виключно на підставах частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 6).
Із довідки, складеної старшим секретарем Оболонського районного суду міста Києва, убачається, що цивільна справа №2-355/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, знищена відповідно до "Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 11 лютого 2010 року за №22 за закінченням терміну зберігання. На зберіганні суду знаходяться оригінали процесуальних документів (а.с. 22).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічне визначення закріплене у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), чинного на час розгляду скарги судом першої інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини 1 та 2 статті 50 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).
Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 639/858/21(провадження № 61-11506св22).
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
При цьому, застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
У справі, що переглядається апеляційним судом, установлено, що 19 березня 2015 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Матеріали справи не містять відомостей про повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Окрім цього, із відомостей, що містяться у вільному доступі, убачається відсутність відкритих виконавчих проваджень, де боржницею значиться ОСОБА_7 .
Також матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред'являли вказаний виконавчий лист до виконання.
Суд першої інстанції врахував, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло 9 років, виконавче провадження знищене у зв'язку із закінченням строку його зберігання.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що подальше накладення арешту на майно боржниці є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном, обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном.
Подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21.
Ураховуючи вищевикладене, підстави задоволення скарги ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що надану скаржницею довідку ТОВ "Укрдебт Плюс" від 24 лютого 2021 року не можна уважати підтвердженням сплати заборгованості по виконавчому провадженню, оскільки такі не є вирішальними за обставин цієї справи, ураховуючи наведені судом мотиви прийняття такого судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 02 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова