справа № 760/3374/23 головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
провадження № 22-ц/824/14662/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
29 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь кошти на відшкодування завданої шкоди в розмірі 94851,54 грн. та 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 лютого 2020 року о 15 годині 30 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Патріотів та вул. Попільнянська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Tourneo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Volkswagen Polo» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. У результаті цієї пригоди був пошкоджений належний йому автомобіль марки «Ford Tourneo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» згідно договору ОСЦПВ № АО-4352651 від 19 грудня 2019 року. 24 лютого 2020 року він звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. 13 травня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» перерахувало йому 31759,46 грн. На його запит щодо надання копії звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 25 березня 2020 року товариство відмовило, посилаючись на те, що такий звіт є внутрішнім документом. Йому було надано на ознайомлення лише ремонтну калькуляцію № 111_2020 від 25 березня 2020 року, відповідно до якої вартість ремонту складає 101 216,09 грн. Відповідно до Замовлення-наряду № ЗН-0000036 від 18 травня 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 126 611 грн. 12 червня 2020 року він звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про доплату страхового відшкодування в сумі 94 851,65 грн. Листом від 17 червня 2020 року товариство повідомило його, що відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 вересня 2020 року, складеного ТОВ «незалежна експертно-асистуюча компанія», заподіяний збиток склав 31759,46 грн. У зв'язку з цим, він самостійно оплатив вартість відновлювального ремонту у сумі 94851,54 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану шкоду в розмірі 69456,63 грн., на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» за полісом № АО/4352651. Відповідно до умов вищезазначеного полісу цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована за шкоду заподіяну майну у розмірі 130 000.00 грн. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимог передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого відповідач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що не можуть бути задоволені, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В письмових пояснення ПАТ «СК «Арсенал Страхування», зазначає, що згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (й представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. У відповідності до п. 12.1. ст. 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи згідно з Договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів на території України № АО/4352651 складає 2500,00 грн. Отже, страхове відшкодування було розраховано страховиком наступним чином: 38 803,74 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з урахуванням ПДВ) - 5 524,28 грн. (ПДВ на запчастини, що підлягали заміні) - 2 500,00 грн. (франшиза за Полісом № AO/4352651) + 980,00 грн. (витрати на евакуатор) = 31 759,46 грн. 13 травня 2020 року Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, за вирахуванням франшизи за полісом та ПДВ, з врахуванням витрат на евакуацію) у розмірі 31 759,46 грн. Таким чином, страховик, у встановлені Законом строки, повністю виконав свої обов'язки щодо виплати страхового відшкодування позивачу у розмірі, який розрахований на підставі норм Закону, що правильно враховано судом при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 23 лютого 2020 року о 15 годині 30 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Патріотів та вул. Попільнянська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Tourneo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Volkswagen Polo» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді.
У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Ford Tourneo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 (а.с. 8).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» згідно договору ОСЦПВ № АО-4352651 від 19 грудня 2019 року (а.с. 34).
24 лютого 2020 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.
13 травня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» перерахувало позивачу 31759,46 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 24693881 від 13 травня 2020 року (а.с. 86).
Позивач, в якості доказу на підтвердження розміру завданої йому шкоди посилається на Замовлення-наряд № ЗН-0000036 від 18 травня 2020 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 126 611,00 грн. (а.с. 10).
Зазначена сума ОСОБА_3 була сплачена ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується платіжним дорученням № TR.18713 від 24 червня 2020 року (а.с. 11).
12 червня 2020 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про доплату страхового відшкодування в сумі 94851,54 грн. (а.с. 13).
Листом від 17 червня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» повідомило позивача, що відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 вересня 2020 року, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», заподіяний збиток склав 31 759,46 грн. (а.с. 14).
Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 березня 2020 року вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,70) становить 38 803,74 грн. (а.с. 63-67).
Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 березня 2020 року вартість відновлювального ремонту досліджуваного колісного транспортного засобу складає 101 216,09 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту (101 216,09 грн.) та сумою виплаченого ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхового відшкодування (31 759,46 грн.) в розмірі 69456,63 грн. При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків у результаті дорожньо-транспортної пригоди для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 1 000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з полісом № АО-4352651 цивільно-правова відповідальність власника «Volkswagen Polo» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована уПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 березня 2020 року, який досліджений судом та визнаний обґрунтованим вартість відновлювального ремонту досліджуваного колісного транспортного засобу складає 101216,09 грн.
Суд першої інстанції встановив, що сума відшкодування майнової шкоди потерпілому, яка здійснена страховиком, становить 31 759,46 грн. та відповідно не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, з огляду на підстави і предмет позову є необґрунтованим.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_3 не заявляв вимог до ПАТ «СК «Арсенал Страхування», просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, відповідачем, чим здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами, що на час розгляду справи він відшкодував позивачу шкоду, завдану ДТП.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту (101 216,09 грн) та сумою виплаченого ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхового відшкодування (31 759,46 грн.) в розмірі 69 456,63 грн.
Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц).
Отже, ПДВ в сумі 5 524,28 грн. входить до суми страхового відшкодування та могло бути відшкодовано ОСОБА_3 страховою компанією після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проводив ремонт в ФОП ОСОБА_4 , який не є платником ПДВ, відтак підстав до виплати суми ПДВ позивачу страховою компанією не вбачається (а.с. 10).
Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 становить 69 456,63 грн. (101216,09 - 31759,46).
Доводи апеляційної скарги про те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 вересня 2024 року, який складено оцінювачем ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» ОСОБА_5 , є неналежним та недопустимим доказом не заслуговують на увагу, оскільки даний звіт проведено згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_5 здійснював оцінку на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 775/19 від 04 жовтня 2019 та має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямком «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізацією «Оцінка автотранспортних засобів».
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що оцінка проведена уповноваженою на те особою, до матеріалів справи долучені відповідні документи, що посвідчують повноваження суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 , а Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 111-2020 від 25 вересня 2024 року, є належним документом, що підтверджує та встановлює розмір завданих збитків. Зазначене відповідачем не спростовано.
Вказуючи, що наявний у справі звіт є не належним доказом, відповідач не надав суду іншого звіту чи висновку експерта про визначення розміру матеріального збитку, який був би проведений на його замовлення.
Також відповідач не просив суд призначити експертизу, яка б могла підтвердити чи спростувати висновки викладені в наявному звіті.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає в емоційних та фізичних стражданнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 - 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Враховуючи принципи розумності, справедливості та характер протиправних дій відповідача, розмір матеріальних збитків завданих його діями, наслідки спричинені для позивача, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу спричинена моральна шкода, на відшкодування якої на його користь має бути стягнуто 1 000,00 грн. з відповідача.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.