Справа № 761/27591/20
№ провадження 23-з/824/35/2024
Суддя І інстанції - ОСОБА_3.
28 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду
ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5 заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасовано, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
01 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про роз'яснення судового рішення шляхом направлення її за адресою електронної пошти Київського апеляційного суду. Того ж дня ОСОБА_2 направив заяву про роз'яснення судового рішення шляхом направлення її засобами поштового зв'язку
Враховуючи тотожний зміст поданих ОСОБА_2 заяв, апеляційний суд вважає їх однією заявою.
В обґрунтування заяви про роз'яснення судового рішення ОСОБА_2 зазначає, що у постанові Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року не вказано обґрунтування причин прийняття висновку експертів, який було додано захисником ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_5 як доказ. Також, у резолютивній частині постанови вказано, що провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, при цьому не зрозуміло, які складові правопорушення судом визнані відсутніми у її діях і на яких правових підставах були визнані недійсними.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5 дослідивши заяву про роз'яснення постанови та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, зокрема, найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.
В ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно положень ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Судом встановлено, що під час винесення постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 761/27591/20 судом дотримано вимог ст. 283, 284, 294 КУпАП.
Суд зазначає, що чинні нормами КУпАП не передбачають процес роз'яснення постанов по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у Постанові «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року № 9, відмова у судочинстві на підставі неясностей, неузгодженості або відсутності відповідного законодавства не допускається.
Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз'яснення рішення це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, при цьому не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, за змістом положень ч. 1 ст. 380 КПК України, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. При цьому під час роз'яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення.
Так, з системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що роз'яснення судового рішення може мати місце, у разі коли воно є незрозумілим.
Роз'яснення судового рішення - це викладення його у більш зрозумілій формі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.
В той же час, під час роз'яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення.
Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що не припускається кілька варіантів його тлумачення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
З постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 761/27591/20 вбачається, що вона є зрозумілою, чіткою за змістом та такою розуміння якої не викликає труднощів та можливості подвійного тлумачення висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зміст постанови не містить суперечностей, постанова викладена в ясній та зрозумілій формі, в ній чітко та обґрунтовано зазначені висновки суду щодо закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, тому суддя не вбачає підстав для задоволення заяви.
На підставі наведеного та керуючись 283, 284,304 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
постановив:
заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_4.