Справа № 759/16921/24
Провадження № 33/824/5050/2024
Суддя І інстанції - Жмудь В.О.
28 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду Немировська О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хмелюка Олександра Вікторовича апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хмелюка Олександра Вікторовича на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року про визнання ОСОБА_1 , який народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, направлено ОСОБА_1 до Центру у справах сім'ї та жінок «Родинний дім» Святошинського району для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк 3 (три) місяці, стягнуто судовий збір на користь держави.
Згідно з постановою судді, відносно ОСОБА_1 10 серпня 2024 року складено протокол серії ВАВ № 580352, згідно якого він 29 липня 2024 року о 15:15, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , над якою встановлена опіка згідно з розпорядженням Святошинської РДА в місті Києві № 78 від 08 лютого 2022 року, насильство в сім'ї, а саме: умисні дії фізичного характеру до малолітньої ОСОБА_2 , яку вдарив лопаткою для взуття, чим міг спричинити шкоду здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Хмелюк О.В. просить скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Хмелюк О.В. також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що Хмелюк О.В. ознайомився з матеріалами справи 30 вересня 2024 року. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Оскільки апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, він підлягає поновленню.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хмелюка О.В., дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, і такі діяння є умисними.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 580352 від 10 серпня 2024 року, ОСОБА_1 29 липня 2024 року о 15:15, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , над якою встановлена опіка згідно з розпорядженням Святошинської РДА в місті Києві № 78 від 08 лютого 2022 року, насильство в сім'ї, а саме: умисні дії фізичного характеру до малолітньої ОСОБА_2 , яку вдарив лопаткою для взуття, чим міг спричинити шкоду здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Хмелюка О.В. про те, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення двічі, є безпідставними. Як вбачається з долучених до справи матеріалів, відносно ОСОБА_1 03 серпня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 151209, відповідно до якого він 31 липня 2024 року близько 16:00 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виражалися в умисних діях фізичного характеру, а саме: вдарив дитину по сідницях, внаслідок чого утворились синці, чим завдав тілесних ушкоджень та спричинив душевний біль. В поясненнях, які були надані до зазначеного протоколу, ОСОБА_1 підтвердив факт застосування до своєї доньки фізичної сили з метою виховання та визнав провину.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 580352 від 10 серпня 2024 року було засвідчено факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно своєї доньки ОСОБА_2 та зазначено, що подія сталася 29 липня 2024 року. В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що прояв непослуху його доньки ОСОБА_2 стався 29 липня 2024 року близько 15:15 за місцем проживання. З метою виховання ОСОБА_1 вдарив доньку декілька разів палицею для взуття. ОСОБА_1 був згоден з даним протоколом, про що свідчать його пояснення в протоколі та власноруч поставлений підпис.
Враховуючи викладене, доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Хмелюка О.В. про притягнення ОСОБА_1 двічі до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення є неспроможними, оскільки в протоколах про адміністративне правопорушення відображені події, які сталися в різні дні, що підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому, оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хмелюка О.В. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Хмелюку Олександру Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хмелюка Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Немировська О.В.