Постанова від 27.11.2024 по справі 331/86/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 331/86/22-ц Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В.

Номер провадження № 22-ц/824/12211/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - Істамової Ірини Володимирівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року у складі судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив, враховуючи заяву від 21 вересня 2022 року, встановити факт прийняття спадщини його двоюрідним братом ОСОБА_2 після смерті своїх батьків: матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і визнати за позивачем право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на грошові вклади у АТ КБ «ПриватБанк» рахунках ОСОБА_3 у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 у сумі 51 549, 30 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що двоюрідний брат позивача ОСОБА_2 помер від складних хвороб, не встигнувши оформити відповідно до законодавства України, спадщину, яка залишилася після смерті у 2019 році у м. Феодосії АР Крим, яке зараз є тимчасово окупованою територією рф, обох його батьків, до складу якої належать грошові кошти на їхніх рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк». Позивач є єдиним спадкоємцем після свого двоюрідного брата.

Позивач зазначає, що 02 вересня 2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., за вих..497/02-14, 496/02-14 було зроблено запити щодо наявності грошових коштів в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтвердили наявність грошових коштів на рахунках ОСОБА_3 в сумі 1 515,82 грн. та на рахунках ОСОБА_4 в сумі 51 549 грн. 30 коп.

Позивач зазначає, що 11 жовтня 2021 року ним було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 двоюрідного брата ОСОБА_2 у зв?язку з ненаданням документів, потрібних для вчинення нотаріальних дій. Підставою для відмови стало те, що померлий ОСОБА_2 подавав заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом 6-ти місяців, але на тимчасово окупованій території АР Крим, оскільки це було їх останнє місце проживання та реєстрації. Оскільки надсилання жодних запитів на тимчасово окуповану територію є неможливим, тому не вбачається можливим перевірити факт прийняття спадщини. 11 жовтня 2021 року •приватним нотаріусом.

У позові ОСОБА_1 вважає, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 прийняв спадщину після свого батька - померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , та своєї матері - померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На підтвердження цього позивач зазначає, що батьки ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за місцем проживання з 05 жовтня 2011 року до моменту смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим в паспорті громадянина України у кожного з них.

Разом з тим, ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не звернувся за прийняттям спадщини у встановленому порядку до нотаріальних органів, оскільки сам помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через півтора місяця після смерті дружини.

Позивач вказує , що ОСОБА_2 10 жовтня 2019 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_4 до нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу Гузій І.І. за останнім місцем його проживання, на тимчасово окупованій території АР Крим, на підставі чого було заведено спадкову справу N0128/19. Проте не звернувся з відповідною заявою до нотаріальних органів України через неможливість виїзду з тимчасово окупованої території АР Крим у зв?язку із важким захворюванням полиостеоартрозом зі стійким вираженим больовим синдромом, хронічним гепатитом, гострим малокров?ям, шлунково-кишковою кровотечею, від чого помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт прийняття спадщини двоюрідним братом позивача ОСОБА_2 після смерті своїх батьків: матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на грошові вклади у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на рахунках ОСОБА_3 у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 у сумі 51 549, 30 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Стягнуто з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Істамова І.В.. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що позивачем було пропущено строк для прийняття спадщини.

Апелянт також звертає увагу, що відсутні поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, а також, що суд першої інстанції ігнорує відсутність даних обставин. Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Істамова І.В.. вказує, що із наданих позивачем доказів до позову вбачається, що ОСОБА_1 знаходився в Україні, не був позбавлений можливості, скористатися послугами нотаріуса та правовою допомогою. Окрім того, у позивача також не було перешкод дізнатися про смерть спадкодавця. Тобто апелянт вважає, що у позивача ОСОБА_1 відсутні обставини, які б унеможливлювали чи ускладнювали подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Істамова І.В вказує, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Апелянт також зазначає, що позов до суду про встановлення факту проживання без реєстрації місця проживання ОСОБА_1 подано лише 03 серпня 2023 року, тобто більше, ніж через 5 років 10 місяців після смерті матері.

Враховуючи викладене, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Істамова І.В.. просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

19 червня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника Запорізької міської ради - Доніної Н.О., у якій зазначає, що громада жодним чином не створювала будь-яких перешкод позивачу для реалізації його прав на спадкування, а тому дана ситуація у ОСОБА_1 виникла з підстав, які жодним чином не пов'язані з діями або бездіяльністю Територіальної громади Запоріжжя.

Разом з тим, Запорізька міська рада не позбавляла позивача права на прийняття та оформлення спадщини, тому рішення в частині розподілу судових витрат представник Запорізької міської ради - Доніна Н.О. вважає не законними та не обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, представник Запорізької міської ради - Доніна Н.О. підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі та просить її задовільнити.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта АТ «КБ «Приватбанк» Яндульський Д.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Також звернув увагу апеляційного суду на ті обставини, що спадщина після смерті ОСОБА_4 , як подружжя, що пережив свою дружину ОСОБА_3 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього його син ОСОБА_2 до нотаріальних органів України в порядку визначеному чинним законодавством України не звертався, а звернення до нотаріуса м. Феодосія в порядку законодавства рф не є таким підтвердженням , тому вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк визначений ч.1 ст. 1270 ЦК України, оскільки з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 року і до смерті його сина ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_11 року було достатньо часу на реалізацію прав визначених ст. 1268,1269 ЦК України.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку. У цьому випадку суд вважає такою інформацію з документів нотаріуса Гузій І. І. щодо подання заяви ОСОБА_2 і відкриття спадкової справи на тимчасово окупованій території АР Крим після смерті батька останнього - ОСОБА_4 , та медичною документацією ОСОБА_2 , що підтверджує ускладнення обставин, пов'язаних із станом його здоров'я, що вплинуло на можливість виїзду на підконтрольну територію України та оформлення спадщини згідно із законодавством України.

ОСОБА_2 10 жовтня 2019 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 до нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу Гузій І. І. за останнім місцем його проживання, на тимчасово окупованій території АР Крим, на підставі чого було заведено спадкову справу № 128/19 /а. с. 35, 40-41/.

29 листопада 2019 року нотаріус Гузій І. І. надала ОСОБА_2 письмове роз'яснення щодо неможливості видати свідоцтво про право на спадщину після смерті його батька - ОСОБА_4 , у зв'язку із розбіжностями у персональних даних спадкодавців у право встановлювальних документах. Рекомендовано звернутися у суд для встановлення факту шлюбних стосунків між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , й належності документів ОСОБА_3 /а. с. 40-41/.

Однак ОСОБА_2 не звернувся з відповідною заявою до нотаріальних органів України, відповідно до Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 210, з причини неможливості виїзду з тимчасово окупованої території АР Крим, у зв'язку із важким захворюванням - поліостеоартрозом зі стійким вираженим больовим синдромом, хронічним гепатитом, гострим малокрів'ям, шлунково-кишковою кровотечею, від чого помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а. с. 20-22, 39/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 настала смерть двоюрідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який був зареєстрований в АДРЕСА_2 (гуртожиток) /а. с. 84/.

25 лютого 2021 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. заведена спадкова № 19/2021 /а. с. 83/.

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до складу спадкового майна входять грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк». Також ОСОБА_1 зазначив, що до складу спадкового майна входять грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк», які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ та грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк», які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

З метою встановлення кількості спадкового майна приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. 02 вересня 2021 року за вих. 496/02-14, 497/02-14 скеровано запити щодо наявності грошових коштів в AT КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а. с. 93/.

У відповідь AT КБ «ПриватБанк» підтвердили наявність грошових коштів на рахунках ОСОБА_3 у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 в сумі 51 549, 30 грн /а. с. 103, 104/.

11 жовтня 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину /а. с. 104/.

Однак приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. постановою від 11 жовтня 2021 року № 571/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 двоюрідного брата ОСОБА_2 , у зв'язку із ненаданням документів, потрібних для вчинення нотаріальних дій /а. с. 104, 105-106/.

Підставою для відмови стало те, що померлий ОСОБА_2 подавав заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом шести місяців, але на тимчасово окупованій території АР Крим, оскільки це було їхнє останнє місце проживання та реєстрації. Надсилання будь-яких запитів на тимчасово окуповану територію є неможливим, у зв'язку з чим не вбачається можливим перевірити факт прийняття спадщини.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_8 народилася донька ОСОБА_3 , факт чого посвідчено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Ушумунською селищною радою Магдагачинського району Амурської області 06 червня 2013 року, згідно з актовим записом № 314, а ІНФОРМАЦІЯ_5 - донька ОСОБА_9 , що посвідчено свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 , виданого Ушумунською селищною радою Магдагачинського району Амурської області /а. с. 32, 33/.

ОСОБА_9 30 квітня 1967 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , у зв'язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що посвідчено свідоцтвом про укладення шлюбу за актовим записом № 1327, виданого 27 листопада 1983 року Палацом урочистих подій м. Донецьк /а. с. 34/.

У шлюбі ОСОБА_12 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 , про що 25 вересня 1969 року видано свідоцтво про народження за актовим записом № 1168 Міським РАЦС м. Бердянськ Запорізької області /а. с. 29/.

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) були одружені з 30 червня 1962 року, згідно із свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_3 , виданого 30 червня 1962 року Міським РАЦС м. Бердянськ Запорізької області, за актовим записом № 425 /а. с. 28/.

ІНФОРМАЦІЯ_9 у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що засвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 19 травня 1966 року за актовим записом № 1089, виданим Калинівським відділом РАЦС м. Донецьк /а. с. 30/.

Отже, матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_13 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_13 ») та матір ОСОБА_15 - ОСОБА_3 - були рідними сестрами, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - були двоюрідними братами.

Батьки ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за місцем проживання з 05 жовтня 2011 року до моменту смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою Феодосійського MB ГУ МВС України в АР Крим у паспорті у кожного з них /а. с. 26, 86/.

ОСОБА_3 - матір ОСОБА_2 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт чого посвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_5 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного сану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 31 серпня 2021 року, за актовим записом № 06 /а. с. 27/.

ОСОБА_4 - батько ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , факт чого посвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_6 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного сану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 02 лютого 2021 року, за актовим записом № 01 /а. с. 23/.

ОСОБА_2 10 жовтня 2019 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 до нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу Гузій І. І. за останнім місцем його проживання, на тимчасово окупованій території АР Крим, на підставі чого було заведено спадкову справу № 128/19 /а. с. 35, 40-41/.

29 листопада 2019 року нотаріус Гузій І. І. надала ОСОБА_2 письмове роз'яснення щодо неможливості видати свідоцтво про право на спадщину після смерті його батька - ОСОБА_4 , у зв'язку із розбіжностями у персональних даних спадкодавців у правовстановлювальних документах. Рекомендовано звернутися у суд для встановлення факту шлюбних стосунків між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , й належності документів ОСОБА_3 /а. с. 40-41/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 настала смерть двоюрідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який був зареєстрований в АДРЕСА_2 (гуртожиток) /а. с. 84/.

25 лютого 2021 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. заведена спадкова № 19/2021 /а. с. 83/.

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до складу спадкового майна входять грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк». Також ОСОБА_1 зазначив, що до складу спадкового майна входять грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк», які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ та грошові вклади в AT КБ «ПриватБанк», які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

З метою встановлення кількості спадкового майна приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. 02 вересня 2021 року за вих. 496/02-14, 497/02-14 скеровано запити щодо наявності грошових коштів в AT КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а. с. 93/.

У відповідь AT КБ «ПриватБанк» підтвердили наявність грошових коштів на рахунках ОСОБА_3 у сумі 1 515, 82 грн та на рахунках ОСОБА_4 в сумі 51 549, 30 грн /а. с. 103, 104/.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просив суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 , проживаючи на тимчасово окупованій території АРК в АДРЕСА_2 . був обізнаний про смерть спадкодавців - його батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 , оскільки 10 жовтня 2019 року в межах шести місячного строку визначеного ч.1 ст. 1270 ЦК України подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу Феодосійського міського нотаріального округу АРК Гузій І.І. в порядку визначеному законодавством російської федерації (а.с. 40). Разом із тим вище зазначеним нотаріусом йому було направлено роз'яснення що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом необхідно звернутися до суду для встановлення належності поданих ним документів, у зв'язку з різними написанням імені його матері в правовстановлюючих документах в одних було зазначено ім'я матері - « ОСОБА_16 » в інших « ОСОБА_16 ».

Доказів проте, що ОСОБА_2 вказані роз'яснення нотаріуса виконав та подав належні їй документи матеріали даної справи не містять так як і не містять доказів отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Крім того матеріали справи не містять відомостей про те, що померлий ОСОБА_2 постійно проживав на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 за однією адресою із спадкодавцем та є таким що фактично прийняв спадщину.

Крім того колегія суддів враховує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В подальшому, 12 лютого 2015 року Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" доповнено статтею 11-1, згідно з якою передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, то місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 не надав доказів, що ОСОБА_2 звертався до нотаріальних органів України із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 протягом строку визначеного ч.1 ст. 1270 ЦК України, хоч з моменту відкриття спадщини до смерті ОСОБА_2 пройшло півтора року.

Таким чином колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що ОСОБА_2 не звертався до нотаріальних органів України із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, а подача такої заяви ОСОБА_1 не може бути підставою для поновлення вказаних строків визначених ст. 1270 ч.1 ЦЕК України, оскільки причини, якими позивач обґрунтовує свій позов не є поважними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 638/4895/15-ц (провадження № 61-19467св21) зазначено: "як встановлено судами попередніх інстанцій, в період шестимісячного строку на подання такої заяви про прийняття спадщини, Автономна Республіка Крим відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визнана тимчасово окупованою територією України та датою початку тимчасової окупації визначено - 20 лютого 2014 року.

Звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на території окупованої Автономної Республіки Крим не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України".

суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що документи, надані позивачкою, були видані на тимчасово окупованій території посадовими особами органів, створених відповідно до законодавства російської федерації, що відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України свідчить про недопустимість вказаних доказів;

суд першої інстанції встановив, що належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 спадщини за законодавством України, суду надано не було».

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 524/1413/22.

З урахуванням викладених вище норм матеріального права, обставин справи та правових висновків викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції доведеність позовних вимог ОСОБА_1 , а також, враховуючи той факт, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів прийняття померлим ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_4 , тому і решта його позовних вимог є недоведеними.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, та неправильно застосовані норми матеріального права при вирішенні вказаного спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач у справі АТ КБ «Приватбанк» звертаючись до суду поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн (а.с. 33 т.2), тому вказані витрати повинні бути йому компенсовані за рахунок позивача у справі. .

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - Істамової Ірини Володимирівни задовольнити .

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» понесені витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 3028 грн. ( три тисячі двадцять вісім гривень)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв

Попередній документ
123444923
Наступний документ
123444925
Інформація про рішення:
№ рішення: 123444924
№ справи: 331/86/22-ц
Дата рішення: 27.11.2024
Дата публікації: 04.12.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (27.11.2024)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 16.02.2022
Предмет позову: про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування
Розклад засідань:
20.04.2022 09:30 Печерський районний суд міста Києва
13.10.2022 12:00 Печерський районний суд міста Києва
29.11.2022 15:00 Печерський районний суд міста Києва
24.01.2023 09:30 Печерський районний суд міста Києва
30.03.2023 10:30 Печерський районний суд міста Києва
04.05.2023 09:30 Печерський районний суд міста Києва
13.06.2023 15:00 Печерський районний суд міста Києва
15.08.2023 09:15 Печерський районний суд міста Києва
19.08.2023 09:15 Печерський районний суд міста Києва
05.03.2024 09:30 Печерський районний суд міста Києва
22.04.2024 14:00 Печерський районний суд міста Києва