Справа № 420/28631/24
02 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), у якій позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.07.2016 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка - ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника прикордонного загону від 21.01.2020 №32-ОС була звільнена з військової служби та в подальшому відповідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2020 року була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення.
Як зазначено у позові, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року по справі №420/13399/24, яке залишено без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 року, 10.09.2024 року позивачці на її картковий рахунок зараховано кошти у сумі 8 202,73 грн., що були присудженою їй у цій справи грошовою допомогою на оздоровлення за період з 2016 по 2018 роки.
Водночас, як вважає позивачка, відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», одночасно з доходом не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зокрема, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, позивачка зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим порушені її права.
Ухвалою суду від 17.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Також цією ухвалою суд витребував від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24 з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
07.10.2024 року відповідачем за допомогою системи “Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.
Відповідач підтвердив, що позивачці було здійснено перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках. Вказані дії були вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 420/13399/24 (набрало законної сили 06 серпня 2024 року). Виплата перерахованого грошового забезпечення була здійснена, як вказала позивачка, 10 вересня 2024 року.
Водночас, на переконання відповідача, у випадку коли сума доходу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.
Відповідач вказує, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Враховуючи, що грошові доходи виплачені позивачці 10 вересня 2024 року, а рішення суду у справі № 420/13399/24 набрало законної сили 06 серпня 2024 року, відповідач стверджує, що підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ).
Згідно Витягу з Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.02.2020 року №51-ОС, старшину ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 ), інспектора прикордонного контролю 2 категорії 4 групи прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б), яку за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажанням продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено в запас Збройних Сил України, з 03.02.2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 8).
Після звільнення з військової служби між позивачкою та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24, яке набрало законної сили 06.08.2024 року, визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату позивачеві допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках, включивши до неї суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення, з урахуванням вже виплачених сум. Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги та підйомної допомоги на членів сім'ї в серпні 2016 року без урахування для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомоги та підйомної допомоги членам сім'ї у 2016 році з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24 відповідачем виплачено на користь позивачки кошти у сумі 8 202,73 грн., що були присуджені їй у цій справі, що підтверджується банківською випискою (а.с. 9).
Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.
Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для компенсації позивачці втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої 10.09.2024 року у сумі 8 202,73 грн. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24.
Позивач вважає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач був зобов'язаний виплатити суму компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення разом із виплатою заборгованості.
Відповідач заперечує щодо наявності умов для виплати позивачу компенсації, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також - Закон № 2050-III).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (п. 1).
Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Як встановлено судом, 10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24 відповідачем виплачено на користь позивачки кошти у сумі 8 202,73 грн., що були присудженою їй сумою недоплаченої допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках.
Тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу допомоги на оздоровлення, що є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходу.
Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування у спірному випадку компенсації втрати частини доходу з огляду на те, що сума допомоги на оздоровлення нарахована за рішенням суду, тому, підстава для виплати компенсації виникає лише у разі несвоєчасного виконання рішення суду, а умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів, суд зазначає наступне.
Так, ані Закон № 2050-III, ані Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки кошти у сумі 8 202,73 грн., що були присудженою позивачці сумою недоплаченої допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках, виплачені на виконання судового рішення від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24 лише 10.09.2024 року, то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
При цьому, норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчать про відсутність обов'язку громадянина додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.
Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ дає підстави для висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою перерахованої пенсії.
Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості.
Відповідно, не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення такої окремим рішенням.
Вирішуючи цей спір, судом встановлено, що відповідачем разом із заборгованістю позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а отже допущено протиправну бездіяльність.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24.
Що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Водночас, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з сум компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у даному випадку не здійснюється, оскільки «компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати» не входить до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Враховуючи вищевикладене, позов у цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Інші доводи сторін встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 02 грудня 2024 року (перший робочий день).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 10.09.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі №420/13399/24.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук