Справа № 420/30228/24
02 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві щодо обмеження розміру пенсії при здійсненні перерахунку на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/36413/23 від 17.06.2024 р. ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 01.12.2019 р. максимальним розміром та максимальним відсотком з 79 % на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення згідно довідки № 49/8071 від 28.12.2022 р. виданої Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.12.2019 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 79 % згідно довідки № 49/8071 від 28.12.2022 р. виданої Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС без обмеження максимальним розміром пенсії та максимальним відсотком з нарахуванням та перерахунком індексації з 01.12.2019 р. згідно Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 р. та відповідним Постанов КМУ якими встановлені коефіцієнти збільшення та з врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду у справах № 420/36413/23 від 17.06.2024 р., № 420/5672/23 від 06.11.2023 р. та правового висновку рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) з урахуванням сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення суду від 06.11.2023 р. у справі №420/5672/23 ГУ ПФУ в м.Києві здійснило перерахунок пенсії 20.12.2023 р. та виплачувало у розмірі 79% від розміру грошового забезпечення. Після перерахунку пенсії на підставі рішення суду від 17.06.2024 р. у справі № 420/36413/23 відповідач обмежив виплату пенсії максимальним розміром та зменшив основний розмір грошового забезпечення до 70 %. Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать вимогам Закону України №2262-ХІІ, рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та ст.14,370 КАС України, ст.98 Закону України "Про Конституційний суд України", а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 27.09.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
18.10.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідач діяв правомірно при проведенні перерахунку пенсії позивачу оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії. Позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103. На час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, діяла вже інша редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р., а саме редакція Закону № 2262-ХІІ від 13.03.2018 р., згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 13). Обґрунтовуючи обмеження виплати пенсії максимальним розміром відповідач зазначає, що відповідно до ч.7 ст.43 Закону № 2262- ХХІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 р. у справі № 420/5672/23, яке набрало законної сили 07.12.2023 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку 01.01.2018 р. з 79 % на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, що полягає у не здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 р., виходячи з основного розміру пенсії 79 % грошового забезпечення, з урахуванням індексації та виплачених сум; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 р., виходячи з основного розміру пенсії 79 % грошового забезпечення з урахуванням індексації та виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 р. у справі № 420/36413/23, яке набрало законної сили 18.07.2024 р., визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Департаменту з пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України № 49/8071 від 28.12.2022 р. про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. на підставі оновленої довідки Департаменту з пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України № 49/8071 від 28.12.2022 р. про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування до ОСОБА_1 з 01.03.2023 р. обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 р. "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", розміром 1500,00 грн.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.03.2023 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" з 01.01.2024 з 2000 грн. до 959,36 грн.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2024 р. щомісячної доплати до пенсії позивача у розмірі 2000 грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вище вказаного рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з основним розміром 70 % грошового забезпечення у розмірі 34260,12 грн. та застосував обмеження виплати пенсії максимальним розміром 23610,00 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 01.12.2019 р. пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.12.2019 р., виходячи з основного розміру пенсії позивача 79 %, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 2005 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з вислуги 23 роки, в розмірі 79 % від суми грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни згідно із Законами від 08.07.2011 р. № 3668-VI, від 27.03.2014 р. № 1166-VII, якими цифру "90" замінено цифрою "80" та цифру "80" замінено цифрою "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії позивача з 79 % до 70 % суми грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.
Аналогічні висновки щодо протиправності зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії викладені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.12.2019 р.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.12.2019 р. без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Відповідачем не заперечується, що на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 р. у справі № 420/36413/23 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 р. та застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром.
Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Тобто, за змістом норм ст.2, п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI розміри призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій, зокрема, і належної позивачу пенсії, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 р. № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Проте, як вже зазначалось, залишалась чинною норма ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI, яка дублює положення ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та робиться посилання на дію цієї статті, в тому числі на призначені пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІІ.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч.2 ст.150 Конституції України, а також ч.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 р. № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Враховуючи наведене, з урахуванням того, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 ухвалено пізніше Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 має пряму дію в часі та має застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли після його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 р. № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Згідно п.2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, приписи ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI зі змінами втратили чинність з 13.04.2023 р.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належать застосуванню норми ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яке має пряму дію, а тому відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним розміром з 01.12.2019 р. при здійснені перерахунку пенсії.
На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м.Києві щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 р. з обмеженням виплати пенсії максимальним розміром та зменшенням основного розміру пенсії до 70 % та зобов'язати ГУ ПФУ м.Києві здійснити з 01.12.2019 р. перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з основного розміру пенсії 79 %, без обмеження максимальним розміром з урахуванням здійснених виплат.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 968,96 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 р. із обмеженням виплати пенсії максимальним розміром та зменшенням основного розміру пенсії до 70 %.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 р., виходячи з основного розміру пенсії 79 %, без обмеження максимальним розміром з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко