Номер провадження: 22-ц/813/5961/24
Справа № 521/18024/23
Головуючий у першій інстанції Маркарової С.В.
Доповідач Комлева О. С.
26.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Волкової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року, постановленого під головуванням судді Маркарової С.В., повний текст рішення складений 23 квітня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача борг за договором позики у розмірі 40 000 доларів США;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 3% річних від суми боргу у розмірі 368,22 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.07.2013 року між сторонами був укладений договір позики.
За договором позики відповідач отримав у власність від позивача грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США та зобов'язався повернути позивачу таку ж кількість грошей в строк шість місяців з дати укладення договору.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання в досудовому порядку не виконав, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки позивачем строк позовної давності пропущений не був, так як строк позовної давності починається з лютого 2023 року.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 26 листопада 2024 року ОСОБА_2 не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 72-73).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, за наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив висновок про пропуск строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем ОСОБА_2 .
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується в повній мірі, за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 30.07.2013 року укладений договір позики, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США з відсотковою ставкою у розмірі 3% щомісячно (а.с. 11).
На підтвердження виконання умов договору ОСОБА_2 написав ОСОБА_1 розписку про отримання суми боргу у розмірі 40 000 доларів США (а.с. 12).
14.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 40 000 доларів США протягом 30 днів від пред'явлення вимоги (а.с. 13-16).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що дійсно сторони по справі обумовили строк повернення грошових коштів у термін 3 місяця, також сторони домовились, що сума боргу підлягає поверненню на вимогу кредитора.
Умовами договору також передбачено, що при відсутності претензій сторін один до одного, договір позики продовжує дію на тих саме умовах та на такий саме строк (а.с. 11).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з заявою про застосування строку позовної давності (а.с. 35-36).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що умовами договору позики передбачено продовження терміну дії договору позики за такими ж умовами та на такий саме строк за відсутності претензій сторін один до одного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вперше звернувся з вимогою про повернення боргу у травні 2023 року, а тому до заявлених позовних вимог ОСОБА_1 не підлягають застосуванню строки позовної давності, у зв'язку з тим, що позов заявлено у липні 2023 року, тобто в межах позовної давності.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, колегія суддів вважає, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Умовами договору, укладеним між сторонами передбачено відсоткова ставка розмірі 3% щомісячно, що складає (40000:100х3%) 1200 доларів.
Однак, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 368,22 долара, що складає 3% річних.
Колегія суддів з урахуванням меж позовних вимог, заявлених стороною, приходить висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 368,22 долара США.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням строків позовної давності.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що апелянт надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, передбачено якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (а.с. 10).
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 13420 грн. та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 20130 грн., а всього у розмірі 33550 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 06 жовтня 2008 року Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 40 368 доларів США 22 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 06 жовтня 2008 року Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 33 550 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 02 грудня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова