Справа № 439/1138/24 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О.В.
Провадження № 33/811/1410/24 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
29 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., при секретарі Левчуку А.-І.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Кузьміна Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кузьміна Є.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 23.05.2024 о 21:40 год. у м. Броди на вул. Гончарській, керував транспортним засобом марки «ISUZU TROOPER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6810» (результат 2,36%о тест № 2816 від 23.05.2024), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції захисник Кузьмін Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, що виключає закінчення процедури огляду.
Поліцейський не направив ОСОБА_1 до медичного закладу. Після отримання результату огляду поліцейський одразу повідомив, що буде складати протокол та відстороняє ОСОБА_1 від керування транспортного засобу.
Звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний відеозапис, але зафіксовано не всі події, а саме немає моменту виявлення руху транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_1 не було належним чином роз'яснено права та право на правову допомогу.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Захисник Кузьмін Є.О., який брав участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеконференції підтримав подану апеляційну скаргу, просив задоволити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , виступ захисника Куьміна Є.О., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №666767 від 23.05.2024 (а.с. 7), ОСОБА_2 23.05.2024 о 21:40 год. у м. Броди на вул. Гончарській, керував транспортним засобом марки «ISUZU TROOPER», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6810» (результат 2,36%о, тест № 2816 від 23.05.2024), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
На переконання апеляційного суду, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у такому містяться вся необхідна інформація.
Викладені в протоколі обставини підтверджуються даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку із виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Проба проведеного за допомогою приладу «Drager» огляду показала позитивний результат 2,36 ‰, що також стверджується роздруківкою приладу (а.с. 3).
Апеляційний суд не вважає слушними доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази згоди ОСОБА_1 з результатами огляду, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, згідно з яким ОСОБА_1 у зв'язку із виявленим ознаками алкогольного сп'яніння було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці за результатами якого встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат 2,36 ‰. Результати огляду ОСОБА_1 не заперечував, просив поліцейських не складати протокол, намагався домовитись з поліцейськими, про що був попереджений про кримінальну відповідальність. Також на відеозаписі зафіксовано, як поліцейський роз'яснював ОСОБА_1 право проходження огляду в медичному закладі. Після проходження огляду ОСОБА_1 підписав акт огляду та роздруківку приладу «Драгер», заперечень чи зауважень не висловлював, у протоколі зазначив, що «згідний».
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи не відтворює всіх подій, а саме немає моменту виявлення руху транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки до матеріалів справи долучено запис з відеореєстратора службового автомобіля, на якому зафіксовано рух транспортного засобу марки «ISUZU TROOPER», номерний знак НОМЕР_1 та його зупинку. За кермом якого перебував ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з долученого до матеріалів справи відеозапису, вбачається, що на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено права, в тому числі на правову допомогу, оскільки на відеозаписі зафіксовано, як поліцейський роз'яснював ОСОБА_1 його права, і останній відповів, що йому все зрозуміло (відео 01666_00166120240523214855_0002А.mp4 ас на відео 21:55:10).
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк