Справа № 455/2655/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/866/24 Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2024 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк на 5 років 6 місяців.
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2024 у справі 452/4606/23, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, ухвалено виконувати самостійно.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, а саме застосувати положення ст. 75 КК України.
В апеляційній скарзі зазначає, що під час досудового розслідування визнав вину в повному обсязі, не заперечував фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, потерпілій стороні частково повернуто викрадені речі, шкодує про вчинене ним діяння.
Також обвинувачений заперечує наявність обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.
Просить врахувати те, що потерпілий не наполягав на суворому покаранні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, в умовах воєнного стану, який оголошено згідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжений згідно Указу Президента №341/2022 від 17.05.2022 року, Указу Президента №573/2022 від 12.08.2022, Указу Президента № 757/2022 від 07.11.2022 року, Указу Президента № 58/2023 від 06.02.2023 року, Указу Президента № 254/2023 від 01.05.2023 року та Указу Президента № 451/2023 від 26.07.2023 року, свідомо ігноруючи воєнний стан в Україні, 30 вересня 2023 року, приблизно о 14:00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел та розуміючи протиправний характер своїх дій, розбив віконну шибку, відігнувши металеві грати, незаконно проник до приміщення приватного підприємства - фірми «Сільенерго», яке належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , та котре розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав: алюмінієву вішалку для одягу вартістю 500 грн, дверки для печі вартістю 1000 грн., кабель живлення чотирьох жильний до електронагрівача довжиною 15м. вартістю 900 грн. та коробки захисту для кабелів довжиною 5м варістю 700 грн, у зв'язку з чим заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3100 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України.
ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, повторно, в умовах воєнного стану, який оголошено згідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжений згідно Указу Президента №341/2022 від 17.05.2022 року, Указу Президента №573/2022 від 12.08.2022, Указу Президента № 757/2022 від 07.11.2022 року, Указу Президента 58/2023 від 06.02.2023 року, Указу Президента № 254/2023 від 01.05.2023 року та Указу Президента № 451/2023 від 26.07.2023 року, свідомо ігноруючи особливий стан в Україні, 31 жовтня 2023 року, приблизно о 15:10 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел та розуміючи протиправний характер своїх дій, відігнувши металеві грати, через розбите дерев'яне вікно, незаконно, проник до приміщення приватного підприємства - фірми «Сільенерго», яке належить на праві приватної власності ОСОБА_9 та котре розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав: - дві бухти проводу АППВ 2x2,5, кожна довжиною по 400 м, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 3024,00 грн.; - одну бухту проводу АППВ 3x2,5, довжиною 300 м, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 2076,00 грн.; - три відбивачі світильників типу «РСП05-400», вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 900,00 грн.; - магнітний пускач «ПМЛ-2611», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 1578,20 грн.; - пост кнопковий «ПКЕ-212-ЗУЗ», вартість якого згідно висновки судової товарознавчої експертизи становить 193,33 грн., у зв'язку з чим заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 7771,53 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Згідно поданої апеляційної скарги обвинувачений вважає призначене йому покарання надто суворим та просить призначити йому більш м'який розмір покарання.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримані.
В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Перевіривши апеляційні доводи обвинуваченого щодо призначеного йому покарання, колегія суддів приходить до висновку, що призначене місцевим судом покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, відповідає вимога ст.ст. 50, 65 КК України.
Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевим судом у повні мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, не перебуває під спостереженням у лікаря психіатра та лікаря нарколога, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, з'явлення зі зізнанням та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.
При цьому суд не знайшов підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення умисного тяжкого злочину, однак на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, маючи судимість за умисне кримінальне правопорушення, а відтак не здатний надавати критичну оцінку своїм діям та не бажає змінювати свою поведінку і ставлення щодо дотримання вимог закону у суспільстві, що вказує на підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого.
З приводу апеляційних доводів обвинуваченого, що судом не враховано те, що під час вчинення крадіжки він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, то такі є безпідставними, оскільки суд виключив з обвинувачення посилання на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення 31.10.2023 у стані алкогольного сп'яніння та не врахував цю обставину як таку, що обтяжує покарання.
Обставина, на яку посилається апелянт - щире каяття, як видно, була враховано судом при призначенні покарання.
Щодо покликання обвинуваченого про наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння з боку обвинуваченого розкриттю кримінального правопорушення, то таке матеріалами справи не підтверджено.
Згідно даних обвинувального акту під час досудового розслідування такої обставини встановлено не було. Судом першої інстанції така обставина також не встановлена.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_6 добровільно частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду матеріали справи не містять.
Також слід зазначити, що позиція потерпілої сторони кримінального провадження щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
Щодо доводів про стан здоров'я обвинуваченого, то документально підтверджені дані, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, а також об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою в матеріалах провадження відсутні.
З урахуванням наведеного, апеляційні доводи ОСОБА_6 щодо призначення йому суворого покарання, є необґрунтованими та не узгоджуються із вимогами статей 50, 65 КК України при призначенні покарання.
Призначене судом покарання відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень , підстав для його пом'якшення чи застосування положень ст. 75 КК України за апеляційними доводами обвинуваченого не встановлено, а тому його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 376,404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий
Судді: