Справа № 465/565/24 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.
Провадження № 22-ц/811/1466/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
12 листопада 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Марко О.Р.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, оформленим розпискою від 09.08.2018 року, в розмірі 9000 доларів США, й три проценти річних у розмірі 660,57 доларів США від простроченої суми боргу, а всього: 9660,57 доларів США.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 09.08.2018 року відповідач позичив у нього грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що підтверджується розпискою, які зобов'язувався повернути у строк до 09.08.2021 року, однак, у встановлений строк відповідач повернув лише 1000 доларів США, а решту позичених грошових коштів не повертає, чим порушує законні права та інтереси позивача.
Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг за договором позики в сумі 9000 доларів США та 3% річних у розмірі 660,57 доларів США, а всього разом 9660,57 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3642 грн. 95 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 24.02.2022 року розпочалось широкомасштабне військове вторгнення РФ на територію України, тому Указом Президента України №64/22 від 24.02.2022 року на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на даний час.
Вказує, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану та території України.
Наголошує, що торгово-промислова палата підтверджує, що вказані обставини до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим чи іншим зобов'язанням чи обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законних чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вважає, що його зобов'язання перед позивачем не могло бути виконане, власне, через форс-мажорні обставини, тому заявлені до нього вимоги є безпідставними.
В судове засідання апеляційного суду відповідач повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у його відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК).
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК).
Судом встановлено, що 09.08.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, оформлений розпискою відповідача (а.с.6), згідно з яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у безпроцентну позику у сумі 10000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 09.08.2021 року.
Факт написання такої розписки відповідачем не заперечується.
Письмових доказів на підтвердження факту повернення позики відповідачем не надано і про це в самій розписці нічого не відображено.
Отже, факт отримання відповідачем від позивача позики на суму 10000 доларів США, з яких, як стверджує позивач, не повернутими залишились 9000 доларів США, підтверджено належним письмовим доказом, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вказаного позову позивача в цій частині.
За змістом ст.ст.526, 530 ч.1, 610 та 612 ч.1 ЦК України, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, зокрема, згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимога позивача про стягнення трьох процентів річних, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором позики, є законною та обгрунтованою.
Посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану є безпідставними, оскільки вказана обставина не звільняє його від обов'язку повернути позивачу позику в повному обсязі, який у відповідача виник ще 09.08.2021 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 22 листопада 2024 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич