Справа № 464/3711/24 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/811/2836/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
21 листопада 2024 року м.Львів
Справа № 464/3711/24
Провадження № 22-ц/811/2836/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана її представником ОСОБА_1 , на рішення Сихівського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 12 вересня 2024 року у складі судді Шашуріної Г.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , про припинення трудового договору,-
встановив:
23 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про припинення трудового договору. Просить визнати припиненими трудові відносини її з ФОП ОСОБА_3 у зв'язку із її звільненням з посади менеджера за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 15 травня 2024 року. В обґрунтування позову посилається на те, що вона (позивач) з 16 листопада 2021 року працювала на посаді менеджера у ФОП ОСОБА_3 і 1 травня 2024 року подала заяву про звільнення за власним бажанням. Трудові відносини підтверджує скріншотом з додатку Пенсійного фону, довідкою ОК-7, ОК-5, з яких вбачається нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з листопада 2021 року по грудень 2021 року. Просить позов задовольнити.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 12 серпня 2024 року відмовлено у задоволені позову.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_1 оскаржила позивач. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким що порушує її законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Вказує, що з 16 листопада 2021 року вона (позивач) працювала на посаді менеджера у ФОП ОСОБА_3 1 травня 2024 року вона ( ОСОБА_2 ) звернулася до відповідача із заявою про звільнення, яка була направлена на адресу ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом з описом про вкладення. Відповідачем заява була проігнорована, її не повідомлено позивача про звільнення з посади менеджера, не надано наказу про звільнення. Заява про звільнення відповідачем не розглянута, питання про припинення трудових відносин не вирішено, у зв'язку із чим порушено трудові права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. З індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 20 травня 2024 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 здійснювалося нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з листопада 2021 року по грудень 2021 року. У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа підприємець з 27 березня 2019 року, на момент формування запиту її діяльність зареєстрована з 7 квітня 2022 року з видом економічної діяльності КВЕД 86.21- загальна медична практика та 86.22 - спеціалізована медична практика (основний). Стверджує, що вона (позивач) належним чином у визначеному законом порядку повідомила ФОП ОСОБА_3 за місцем її знаходження про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням. Відповідач жодних дій не вчинила, наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи не видала, припинення трудових відносин належним чином не оформила. Стверджує, що позивач не була звільнена із займаної посади у визначеному законом порядку після подачі заяви про звільнення, а тому відповідачем порушені норми трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення працівника на звільнення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Суд першої інстанції посилався на Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, та ст.24-1 КЗпП України, яка виключена із цього Кодексу на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони повідомляють центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.
Згідно із п. 9 цього Порядку відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Фізична особа робить запис про підстави припинення трудового договору з посиланням на відповідні статті КЗпП України в третьому примірнику трудового договору, який після реєстрації зберігається в центрі зайнятості, і найманий працівник засвідчує своїм підписом припинення в третьому примірнику. На підставі цього відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації, про що робиться запис у книзі реєстрації трудових договорів та запис на трьох примірниках трудового договору про зняття з реєстрації трудового договору. Запис на примірниках трудового договору про його зняття з реєстрації робиться на підставі здійсненого фізичною особою - підприємцем запису про підстави припинення такого договору.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не доведено працевлаштування у відповідача до 1 травня 2024 року та порушення ФОП ОСОБА_3 трудових прав ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Згідно із ст. 1 КЗпП України законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Відповідно до ст. 2 цього Кодексу працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Згідно із п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження фізичної особи - підприємця (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) фіксується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань та є обов'язковими відомостями при реєстрації юридичної особи.
Фізичні особи - підприємці є роботодавцями, якщо вони використовують працю найманих працівників. Вони зобов'язані дотримуватися всіх вимог трудового законодавства. Укладення трудового договору між працівником і ФОП-роботодавцем свідчить про те, що сторони досягли домовленості щодо трудових відносин - обсягу роботи, оплати, умов праці тощо.
На фізичних осіб-підприємців поширюються ті ж нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність, що й на юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 54 ЦК України).
Згідно із ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.
Процес працевлаштування не обмежується лише укладенням трудового договору, він включає низку інших складових. ФОП має врахувати рекомендації Держпраці щодо вимог законодавства в частині працевлаштування працівників.
Послідовність дій під час прийняття на роботу працівника така: 1) особа подає відповідні документи щодо працевлаштування та пише заяву на прийняття її на посаду; 2) сторони укладають трудовий договір, після чого ФОП складає наказ (розпорядження) про прийняття на роботу працівника; 3) не пізніше ніж за один день до початку роботи ФОП надсилає до ДФС повідомлення про прийняття працівника на роботу; 4) ФОП ознайомлює працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та його посадовою інструкцією (якщо в роботодавця є такі документи); 5) вносить запис до трудової книжки.
Починаючи з 2015 року реєструвати такий трудовий договір в державній службі зайнятості не потрібно. При укладенні трудових договорів після 1 січня 2015 року не потрібно керуватися Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (Порядок), затвердженим наказом Мінсоцполітики № 260 від 8 червня 2001 року. Нумерацію укладених трудових договорів підприємець веде самостійно. В усьому іншому оформлення трудових відносин між фізичною особою - підприємцем та працівником таке ж, як і для юридичної особи (роботодавець має видати наказ про прийняття працівника на роботу, зробити відповідний запис у його трудовій книжці, сповістити податковий орган перед допуском працівника до роботи тощо).
За загальним правилом відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Позивач посилається на те, що з 16 листопада 2021 року вона працювала на посаді менеджера в ФОП ОСОБА_3 . Трудові відносини підтверджуються скріншотом з додатку Пенсійного фонду України, довідками форми ОК-7, ОК-5.
Встановлено, що 1 травня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про звільнення, яка була направлена на адресу ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом з описом про вкладення. Заява направлена на адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань. З опису вкладення у цінний лист, накладної №4301644962983 від 1 травня 2024 року та квитанції АТ «Укрпошта» від 1 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_3 із заявою про звільнення з посади менеджера за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Відповідачем ця заява залишена без реагування. Роботодавець не повідомила позивача про те чи звільнена вона з посади менеджера, не надала наказу про звільнення. Тобто, заява про звільнення ОСОБА_2 не розглянута, питання про припинення трудових відносин роботодавцем не вирішено.
З індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 20 травня 2024 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 здійснювалося нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з листопада 2021 року по грудень 2021 року.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа підприємець з 27 березня 2019 року, на момент формування запиту її діяльність зареєстрована з 7 квітня 2022 року з видом економічної діяльності КВЕД 86.21- загальна медична практика та 86.22 - спеціалізована медична практика (основний).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Згідно рішень Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року у справі №1- 14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008, визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.
Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою працівника. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов'язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов'язки та не продовжує дії трудового договору.
Відтак, позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача за місцем її знаходження про намір припинити трудові відносини за її (працівника) власним бажанням.
Відповідач, всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин та звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинила, наказ про звільнення ОСОБА_2 не видала, припинення трудових відносин належним чином не оформила, чим порушила права позивача, які підлягають судовому захисту.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №377/169/20 вимога про припинення трудових відносин між сторонами за певних обставин є належним способом судового захисту та може бути ефективним способом захисту особи. Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
У постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №1340/6082/18) Верховний Суд зазначив, що звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов'язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.
Перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 на підставі наказу № б/р 00000022 від 15 листопада 2021 року вбачається із наявного у справі скріншоту з додатку Пенсійного Фонду України та інформацією зазначеного Фонду про внесення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн. (1 211, 20 грн. сплачено при зверненні з позовом, 1 816,80 грн. - при подачі апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана її представником - ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 серпня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати припиненими трудові відносини (трудовий договір розірваним) між фізичною особою - підприємцемОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв'язку із звільненням ОСОБА_2 з посади менеджера у фізичної особи - підприємцяОСОБА_3 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 15 травня 2024 року.
Стягнути з фізичної особи - підприємцяОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: _______________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк