Справа № 465/2398/24 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/2844/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
21 листопада 2024 року м.Львів
Справа № 465/2398/24
Провадження № 22-ц/811/2844/24
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Франківського районного суду міста Львова, постановлену у м.Львові 15 серпня 2024 року у складі судді Мартьянової С.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лиманського В.Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
29 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лиманського В.Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
28 червня 2024 року у справі постановлено рішення про задоволення позову, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 35583, від 12 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. Проведено розподіл судових витрат.
10 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №465/2398/24 щодо розподілу судових витрат. Просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 15 серпня 2024 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення у справі.
Ухвалу суду через свого представника ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати. Вказує, що у позовній заяві у частині очікуваної вартості судових витрат позивачем вказано, що докази на підтвердження понесення вказаних витрат (акти виконаних робіт, докази на підтвердження оплати наданих послуг) будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що є заявою у розумінні ч.8 ст. 141 ЦПК України. Вказує, що суд був повідомлений про наміри позивача стягнути судові витрати. Також під час подання позову ОСОБА_1 заявив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який він поніс у зв'язку із розглядом справи (витрат на правничу допомогу), становить 5 000 грн. Згідно з додатком до договору № 12/1 від 20 березня 2024 року про надання правової допомоги, укладеним між адвокатом Мартинюк М.Р. та ОСОБА_1 , оплата за виконання адвокатом завдань-доручень, передбачених пунктом 1.1 договору, здійснювалась щомісячно, оскільки плата у розмірі 5 000 грн. за надання правової допомоги була розділена на 2 місяці, у зв'язку з неможливістю позивача розрахуватись у повному розмірі. На підставі цього представник позивача не мала змоги у період судового процесу та до ухвалення рішення надати докази сплати адвокатських послуг. Докази на підтвердження судових витрат (квитанція про оплату адвокатських послуг, договір про надання адвокатських послуг № 12/1 від 20 березня 2024 року, акт виконаних робіт) направлені до суду першої інстанції в межах заявлених та передбачених законодавством строків - 1 липня 2024 року, що підтверджується відповідним фіскальним чеком. Вважає, що доводи відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі є необґрунтованими та не мотивованими.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час ухвалення рішення у справі, адвокатом позивача було вказано у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат понесення або ж очікування понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., однак доказів таких витрат суду протягом провадження не надано.
В ухвалі зазначено, що до 28 червня 2024 року позивачем та/або його адвокатом не повідомлено суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу; про причини неможливості надання таких доказів.
Суд посилався на те, що адвокатом позивача надано докази розміру витрат лише 10 липня 2024 року, хоч рішення у справі прийнято 28 червня 2024 року судового рішення у справі. Договір про надання правової допомоги було укладено 20 березня 2024 року, а 27 березня 2024 року перераховано частину суми гонорару.
Суд при ухваленні рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати питання щодо встановлення позивачу терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
Рішенням суду від 28 червня 2024 року встановлено, що позивачем та/або його адвокатом не було зроблено заяву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України. У зв'язку із чим суд здійснив розподіл судових витрат під час ухвалення судового рішення на підставі наявних у справі про це доказів, встановивши, зокрема, що позивачем доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд першої інстанції посилається на ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, а докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою, в даному випадку, до ухвалення рішення у справі по суті позовних вимог або ж протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак виключно у разі здійснення стороною заяви, в даному випадку до ухвалення рішення у справі по суті позовних вимог про неможливість з поважних причин подати відповідні докази у цей строк.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 цього Кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката; визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у ЦПК України.
Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі. Такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Є встановленим, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розгляду справи, складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішенням суду від 28 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішення суду ухвалено за відсутності сторін.
З відмітки установи поштового зв'язку на конверті (а.с. 68), у якому надійшли матеріали від позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу, вбачається, що 1 липня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 направлено до суду, засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення у справі із додатками. До цієї заяви подано квитанцію про оплату адвокатських послуг, договір про надання адвокатських послуг №12/1 від 20 березня 2024 року, акт виконаних робіт.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати .
Як установлено в ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Встановлено, що в суді першої інстанції адвокатом Мартинюк Р.М. згідно акту виконаних робіт було надано ОСОБА_1 наступні послуги: первісно консультація - 1 000 грн., аналіз судової практики - 500 грн., формування правової позиції по справі - 500 грн., підготовка позовної заяви - 3 000 грн., відправка поштової кореспонденції.
Пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137 та ч.8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22 (провадження № 61-2675св23).
Є встановленим, що у позовній заяві позивач просив стягнути судові витрати з відповідача та зазначив попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. липня 2024 року - у межах п'яти днів з часу ухвалення судом рішення (28 червня 2024 року) до суду направлено заяву про ухвалення додаткового рішення та докази понесених судових витрат.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач виконав вимоги процесуального закону щодо звернення до суду про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
При визначенні розміру витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу колегія суддів враховує необхідність та доцільність таких витрат, їх співмірність із складністю справи, предмета судового розгляду та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Зурахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення та стягнення в користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. У зв'язку з цим оскаржувана ухвалаФранківського районного суду міста Львова від 15 серпня 2024 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви.
Керуючись ст. 141,142, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 15 серпня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79018, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 26 листопада 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р Мікуш _______________Р.В. Савуляк