Справа № 645/4391/24
пр.№ 2/464/1754/24
02 грудня 2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі: судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 645/4391/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач, через систему «Електронний суд» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 445768-КС-003 в розмірі 158 783,83 гривень, покликаючись на невиконання останнім взятих на себе зобов'язань.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 липня 2024 року дану справу направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 26 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.
Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання. У зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається такою, якій вручено судове рішення.
Відповідач відзив на позов не подав, натомість подав заяву про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, а даний спір повинен розглядатися у межах справи про його неплатоспроможність Господарським судом Львівської області.
Розглядаючи дану заяву суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.ст.1, 7, 20, 45, 90, 113 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог (п.8 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до ч.4 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства, у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду, а ухвалою суду від 16 січня 2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2023 року. Зобов'язання за вказаним договором у відповідача перед фінансовою компанією виникло 08 лютого 2024 року, про що свідчить додаткова угода № 1 до договору кредиту, адже датою повернення кредиту та термін дії договору сторонами визначено 08 лютого 2024 року.
Таким чином зобов'язання у даній справі виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство - до 16 січня 2024 року.
З огляду на те, що зобов'язання за кредитним договором виникли до часу відкриття провадження до банкрутство, провадження у якій на даний час закрито, а тому правові підстави для розгляду справи у порядку господарського судочинства, як просить відповідач, відсутні.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.1048 ЦК України).
Як регламентовано ст.ст.1, 13 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
20 травня 2023 року між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», про надання кредиту № 445768-КС-003 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним з використанням останнім одноразового ідентифікатора UA-4849.
Також, 24 серпня 2023 року сторонами підписано додаткову угоду до вказаного договору, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним з використанням останнім одноразового ідентифікатора UA-2755.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
За умовами договору, із урахуванням додаткової угоди, кредитодавець надає позивальнику грошові кошти, шляхом перерахування на його банківський рахунок № НОМЕР_1 , на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.
Сторонами обумовлено та визначено наступні умови кредитування: сума кредиту 44 863,39 грн; строк кредитування, на який надається кредит позичальнику - 24 тижнів (до 28 лютого 2024 року); стандартна процентна ставка 2 % за кожен день користування кредитом, за виключенням зниженої процентної ставки - 1,14933273 % в день.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу кредит, які було перераховано на банківську картку останнього, а саме: 20 травня 2023 року у сумі 35 000,00 грн за допомогою платіжної системи «Fondy» та 24 серпня 2023 року у сумі 17 000,00 грн за допомогою системи платіжного сервісу «Platon», що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 15 липня 2024 року та відповіддю ТОВ «Платежі Онлайн» від 15 липня 2024 року.
Отримавши кредит, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, а відтак, згідно з розрахунком позивача має заборгованість у сумі 158 783,83 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 43 846,42 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 114 937,41 грн.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Відповідачем наведений розрахунок, проведений у відповідності до умов договору, не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
З урахуванням презумпції правомірності правочину, взятих на себе відповідачем зобов'язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, та обов'язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 158 783,83 грн з відповідача є підставними та позов підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
З урахуванням наведеного, заявлений позов підлягає задоволенню. Суд акцентує увагу, що відповідач не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.
У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 445768-КС-003 в розмірі 158 783,83 грн, а також 2 422,40 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Повне рішення суду складено 02 грудня 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Галина ШАШУРІНА