Справа №201/14331/24
Провадження № 1-кс/201/5068/2024
29 листопада 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
У судовому засіданні приймали участь:
заявник ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
прокурор ОСОБА_4
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якій заявник просить суд: визнати причини пропущення строку на оскарження бездіяльності прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань поважними та поновити його; зобов'язати відповідних посадових осіб Дніпропетровської обласної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості за його заявою від 19.09.2024 щодо вчинення відносно нього, ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 19.09.2024 ним до Дніпропетровської обласної прокуратури подано заяву про злочин вчинений щодо нього, а саме щодо перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян. В свою чергу, 25.09.2024 за вих. №31/1-4700-21 він отримав відповідь згідно до якої у заяві відсутні будь-які обставини скоєння кримінального правопорушення. Вважає, що в даному випадку наявна бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, в зв'язку з чим він 27.09.2024 звернувся зі скаргою до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Разом з тим, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2024 (дата доставки до електронного суду: 13.11.2024 15:54) у справі № 932/8810/24 скаргу - повернути скаржнику та роз'яснено право на звернення з даною скаргою до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Крім того, заявник зазначив, що до прокуратури він звернувся 19.09.2024, що підтверджується відповіддю прокуратури, відповідь отримав 25.09.2024 за вих. №31/1-4700-21 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся 27.09.2024 ухвала отримана (дата доставки до електронного суду) 13.11.2024 15:54, таким чином наявні підстави для поновлення пропущеного строку з поважних причин.
Заявник у судовому засіданні скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив її задовольнити.
Представник Дніпропетровської обласної прокуратури у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданої скарги, у зв'язку із її необгрунтованістю.
Заслухавши думку заявника, прокурора, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до такого правового висновку з відповідних підстав.
З матеріалів скарги встановлено, що 19.09.2024 ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури в порядку ст. 214 КПК України, із заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 19.09.2024 року.
На момент судового розгляду представники Дніпропетровської обласної прокуратури не надали слідчому судді доказів виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст.214 КПК України та внесення відомостей за вказаною вище заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР у встановлений строк.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК України, не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. З огляду на такі обставини необхідно звернути увагу, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості таких заяв на наявність ознак складу кримінального правопорушення, а передбачає лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Викладені в такому повідомленні обставини підлягають перевірці, але така перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя констатує пряму заборону процесуального Закону, а відтак неможливість здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Наслідком такого порушення буде визнання всіх зібраних доказів недопустимими.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог ч. 2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020р. № 298, затверджене Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, яке визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього.
Відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність вносяться виключно реєстратором заяви про кримінальне правопорушення, що чітко передбачено вимогами п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України і Положення № 298, а тому, не підлягають задоволенню вимога заявника про зобов'язання внести відомості до ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією, визначеною ним за ч.1 ст.365 КК України, оскільки лише в особи, що має повноваження вносити відомості до ЄРДР, є дискреція зазначити попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України). Також, слідчий (детектив), здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України). Тому, необхідно зобов'язати відповідну особу внести відомості до ЄРДР, та реалізувати самостійно повноваження щодо визначення попередньої правої кваліфікації кримінального правопорушення.
Отже враховуючи, що процесуальний закон не вимагає внесення до ЄРДР всіх обставин, наведених заявником у заяві про кримінальне правопорушення, а визначення попередньої правої кваліфікації кримінального правопорушення є виключною компетенцією слідчого та/або прокурора, скаргу в частині зобов'язання внести відомості до ЄРДР за конкретною статтею КК України, суд вважає необґрунтованою і підстав для її задоволення не вбачає.
Таким чином, приймаючи до уваги, що невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 порушує його права, а також зважаючи на те, що за вказаних обставин посадовою особою Дніпропетровської обласної прокуратури не виконано зазначені положення КПК України, а відомості, які містяться в його заяві безпідставно не внесені до ЄРДР, слід дійти висновку, що вимога про зобов'язання посадової особи Дніпропетровської прокуратури внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Заявником порушено десятиденний строк звернення до суду зі скаргою, але заявлено клопотання про поновлення такого строку, у зв'язку із поверненням поданої ним скарги відповідно до ухвали суду, яку було отримано ним лише 13.11.2024. року.
За вказаних обставин строк оскарження підлягає поновленню.
Враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково - шляхом зобов'язання уповноважених осіб Дніпропетровської обласної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 19.09.2024 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 25, 28, 214, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на звернення до суду для оскарження бездіяльності прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зобов'язати уповноважених осіб Дніпропетровської обласної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 19.09.2024 року.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали складено і проголошено 29.11.2024 о 16:05 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1