справа № 165/905/24
провадження №1-кп/165/335/24
29 листопада 2024 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Ференс- ОСОБА_1 ,
за участю секретар ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
законного представника
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську кримінальне провадження № 12023030520000542 від 01.07.2023 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Старе Село Рокитнівського району Рівненської обл., громадянин України, українець, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, працює водієм автотранспортних засобів у ТзОВ «С-БУС», особа з інвалідністю ІІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
встановив:
30.06.2023 приблизно о 18 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись ним по автодорозі Р-15 «Ковель-Жовква» в напрямку м. Ковель, навпроти будинку АДРЕСА_3 , всупереч вимогам п.1.7 Правил дорожнього руху не був особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, а також не був особливо обережним до дітей, п. 2.3.б), д) був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, всупереч вимогам п. 12.3 Правил в момент виникнення небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а саме в момент об'єктивного виявлення повороту малолітнього велосипедиста ОСОБА_8 в напрямку смуги руху автомобіля, який переїжджав проїжджу частину з правої на ліву сторону відносно руху автомобіля, маючи технічну можливість уникнути наїзду, шляхом застосування екстреного гальмування, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 .
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху водій ОСОБА_7 своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив зіткнення транспортного засобу з велосипедом, внаслідок чого автомобіль та велосипед зазнав механічних пошкоджень, а велосипедист ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 82 від 31.07.2023, отримав тілесні ушкодження у вигляді: чисельна поєднана травма тіла:
-Забиття правої легені в базальтових відділах та лівої легені в середніх відділах;
-Розрив селезінки від нижнього полюсу до ніжки з внутрішньочеревною кровотечею. Стан після операції - видалення селезінки 30.06.23;
-Синці в ділянках проекції колінних суглобів.
Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх утворення такий:
забиття легень, розрив селезінки утворились від ударно-сотрясаючої дії тупого предмету, синці в ділянках проекції колінних суглобів від ударної дії тупих предметів, в спосіб та термін, зазначений в історії хвороби та в постанові.
За ступенем тяжкості, розрив селезінки з внутрішньочеревною кровотечею відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя (Пункт 1.2.3.л «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995) забиття легень та синці в ділянках проекції колінних суглобів відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (Пункт 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995).
Таким чином, у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_7 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:
п. 1.7. Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності.
п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю визнав винуватість в інкримінованому йому злочині та пояснив, що 30.06.2023, як водій, маючи статус особи з інвалідністю 3 групи, що дає право виїзду за межі України, приблизно о 18 годині проїзджав через місто Нововолинськ, повертаючись з пункту пропуску «Угринів». Керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», р.н. НОМЕР_1 рухаючись в напрямку м.Ковель в межах населеного пункту по вулиці Львівській м.Нововолинська. Виїхав з АЗС «ОККО» наблизився до пішохідного переходу, переконався, що нікого немає, і поїхав далі. З другорядної дороги вулиці Княгині ОСОБА_9 виїхало троє велосипедистів, двоє з яких були неповнолітніми. Він, ОСОБА_7 , рухався прямо по головній дорозі і на його смугу руху раптово виїхав велосипедист, як тепер відомо, потерпілий ОСОБА_10 . Наголосив, що вжив заходів до екстреного гальмування, але не уникнув зіткнення. Побачив, що велосипедист вдарився в його транспортний засіб. Наголосив, що їхав зі швидкістю 45км/год. Екстрено гальмував аж до повної зупинки, але велосипедист, швидко переїжджаючи дорогу справа на ліво вдарився в передню частину автомобіля під керуванням ОСОБА_7 . Зазначив, що за його участю проводився слідчий експеримент на якому також був присутній захисник. Просить його суворо не карати і не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, взявши до уваги, що він є єдиним годувальником в сім'ї, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за їхнім сином ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наголосив, що добровільно відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду потерпілому, який разом і законним представником не мають до нього жодних претензій, також вніс кошти за стаціонарне лікування ОСОБА_8 , що є потерпілим від злочину. У вчиненому щиро кається, активно сприяв досудовому слідству, дотримувався процесуальних обов'язків, примирився з потерпілим. Працює водієм, виконуючи пасажирські перевезення за кордон, оскільки має статус особи з інвалідністю 3 групи дитинства, і отримана заробітна плата є єдиним джерелом для існування його сім'ї.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 в суді показав, що їхав на велосипеді по трасі сполученням Львів-Ковель, виїхавши з АДРЕСА_4 . На іншому велосипеді також їхав його колега. Хотіли переїхати трасу справа на ліво до магазину «Квадрат». Побачив далеко автомобіль, але подумав, що встигне і в цей момент його різко збила машина.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_7 не залишив місця ДТП, приїхав до лікарні, повністю відшкодував завдану шкоду. Претензій до нього не мають. Просить призначити йому мінімальне покарання, не пов'язане з позбавленням волі з іспитовим строком. Категорично не погоджується з пропозицію прокурора стосовно позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортними засобами.
Прокурор, потерпілий, його законний представник, обвинувачений та захисники в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
За таких обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого, потерпілого, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого, матеріалів. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники розгляду зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки в ході досудового розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, в межах обраного обсягу та порядку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України злочин за ч.2 ст.286 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), форму вини (злочин вчинений з необережності), особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно зі ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, висновок досудової доповіді від 18.06.2024, де ризик небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 оцінюється як середній, ту обставину, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, його ставлення до вчиненого, усвідомлення неправомірності вчиненого ним діяння, його критичну оцінку, готовність понести відповідальність та щирий жаль за скоєне.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди та оплата витрат медичного закладу, пов'язаного із стаціонарним лікуванням потерпілого від злочину (а.м.п. 50).
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
ОСОБА_7 не перебуває на обліку у нарколога, психіатра.
Обираючи ОСОБА_7 покарання, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує, обставини, які пом'якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружину, яка здійснює догляд за дитиною, офіційно працевлаштований водієм, має статус особи з інвалідністю 3 групи з дитинства, позитивно характеризується за місцем реєстрації, суд, беручи до уваги висновок досудової доповіді від 18.06.2024 ж дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах ч.2 ст.286 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України суд враховує наступне.
Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Так, санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021, справа № 137/807/20.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2018, справа № 361/2704/16-к, санкція ч.2 ст.286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду, як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов'язковим для застосування судом.
З урахуванням даних про обставини порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, поведінку неповнолітнього потерпілого, що рухався на велосипеді з другорядної дороги на головну з інтенсивним транспортним потоком, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виключно критичне ставлення до наслідків своїх дій, надання матеріальної допомоги потерпілому, готовність нести призначене покарання, відсутність у обвинуваченого інших джерел доходу для забезпечення утриманців, окрім заробітної плати за місцем роботи на посаді водія ТЗОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », обставини, що пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, суд дійшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи думку прокурора, захисників та законного представника потерпілого, зважаючи на те, що ОСОБА_7 не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику за місцем проживання, вжив всіх необхідних і достатніх заходів, за яких у сторони потерпілого відсутні жодні вимоги до обвинуваченого, беручи до уваги висновок досудової доповіді від 18.06.2024 про можливість виправлення особи обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає покарання із застосуванням ст.75 КК України та встановлює іспитовий строк, який, з врахуванням особи обвинуваченого, буде достатнім для того, щоб він, в умовах здійснення контролю за поведінкою, довів своє виправлення.
Суд переконаний, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у сумі 5736, 00 грн. (вартість транспортно - трасологічної експертизи) та 5736,00 грн. (вартість інженерно-транспортної експертизи обставин і механізму ДТП), відповідно до ст.124 КПК України, підлягають до стягнення з ОСОБА_7 в дохід держави.
Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12.07.2023, скасовано ухвалою слідчого судді від 10.01.2024, зокрема на автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», р.н. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які передано ОСОБА_12 (а.м.п.76).
Арешт,накладений на тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12.07.2023, зокрема велосипед гірського типу «Skyjumper» фіолетового кольору, скасовано ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 22.05.2024, який передано законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_4 (а.м.п.40).
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, п.15 ст.615 КПК України, - суд
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, передбачені ст. 76 КК України, обов'язки: а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта, що складають суму 11472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні) 00 копійок.
Речові докази: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», р.н. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які передані ОСОБА_12 - залишити власнику. Велосипед гірського типу «Skyjumper» фіолетового кольору, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити у її власності. Два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, видані на імя ОСОБА_7 та посвідчення водія на його імя, передані ОСОБА_7 на зберігання 12.07.2023- залишити у власності останнього.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий підпис ОСОБА_13 -ПІЖУК