ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2024Справа № 910/8103/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/8103/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут";
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";
про стягнення 229 775,39 грн.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість у розмірі 229 775,39 грн, що складається з інфляційних втрат у розмірі 113 817,84 грн та 3% річних у розмірі 115 957,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 03.04.2019 між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0099-01021.
Позивач зазначає, що відповідачем було лише частково сплачено заборгованість згідно виставлених рахунків № 0112202300613 від 01.12.2023 (у період з 01.11.2022 по 30.11.2022) та № 2112202300379 від 21.12.2023 (розрахунковий період з 01.12.2022 по 31.12.2022), з огляду на що Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/8103/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" подало до господарського суду відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі (надалі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії", адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку.
Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
За приписами п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії", адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку: розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Пунктами 7, 12, 46, 89 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено:
- балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичні й системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
- відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;
- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку;
- сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії", обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.
За приписами ч. 5 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором, яким згідно з п. 72 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (зі змінами) затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил ринку, договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.
Для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору (п. 1.3.2 Правил ринку).
Кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил (п. 1.3.5 Правил ринку).
Після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку (п. 1.3.7 Правил ринку).
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі також - позивач, СВБ) було направлено відповідачу заяву про приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - відповідач, ОСП) повідомленням за вих. № 01/12447 від 05.04.2019 підтвердив приєднання позивача до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 0099-01021 від 03.04.2019).
Таким чином, між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 099-01021 від 03.04.2019 (далі - договір).
Умови вказаного договору були затверджені відповідачем наказом від 03.04.2019 № 204 "Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії" із подальшими змінами в редакції відповідних наказів Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", зокрема № 236 від 09.06.2022, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з п. 1.1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови урегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2 договору).
За цим договором СВБ урегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3 договору).
ОСП урегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307 (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством (п. 2.1 договору).
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п. 2.2 договору).
При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309, Законом та чинним законодавством України (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору, СВБ має право, зокрема, отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.
Тоді як у силу п. 3.3 договору, ОСП зобов'язаний, зокрема, проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
Пунктами 5.1, 5.6 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Позивач вказує, що 01.12.2023 та 21.12.2023 ним були виставлені відповідачу рахунки за небаланси електричної енергії, згідно з якими останній зобов'язаний протягом чотирьох банківських днів з моменту їх відправлення сплатити за куповану електричну енергію з метою врегулювання небалансів, однак Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" своєчасно не виконало умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0099- 01021 від 03.04.2029 , а саме - свої зобов'язання, щодо сплати зазначених рахунків.
Не заперечуючи ні самого факту відпущення позивачем електричної енергії для врегулювання небалансів відповідачу у заявлені періоди, ні обсягів та вартості останньої, відповідач акцентує увагу на тому, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів виставлення рахунків у системі управління ринком у вигляді скрін-шотів з особистого кабінету учасника ринку, у зв'язку з чим зазначає, що обов'язку з оплати спірних рахунків у відповідача не виникло, у силу чого виключаються й правові підстави для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за прострочення виконання останнього.
Крім цього, відповідач посилається на те, що може сплачувати позивачу вартість електричної енергії з метою врегулювання небалансів виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку, а відтак неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання є обставиною, що перешкоджала своєчасному проведенню розрахунків з позивачем та у розумінні ст. 614 Цивільного кодексу України виключає вину відповідача у простроченні свого грошового зобов'язання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 2 наведеної норми зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу приписів ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як уже зазначалося, умовами п. 3.3 договору сторони погодили, що ОСП зобов'язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
В силу п. 5.1 договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.6 договору, подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Пунктом 1.1.2 Правил ринку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.
У пункті 1.1.4 Правил ринку викладено значення скорочень, що застосовуються в цих Правилах, зокрема: АР - адміністратор розрахунків; СВБ - сторона, відповідальна за баланс; ОСП - оператор системи передачі.
Відповідно до п. 1.11.1 Правил ринку, за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.
СУР забезпечує:
1) прогнозування загального навантаження;
2) проведення аукціонів на придбання ДП;
3) повідомлення результатів аукціонів на ДП;
4) адміністрування графіків виробництва/споживання;
5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію;
6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії;
7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ;
8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів облікових рахунків учасників ринку;
9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних;
10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей;
11) інтерфейс і зв'язок з програмним забезпеченням РДН і ВДР, якими управляє ОР;
12) інтерфейс і зв'язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з ВДЕ, що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець;
13) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA);
14) інтерфейс та зв'язок з платформою моніторингу Регулятора;
15) інтерфейс та зв'язок з платформою прозорості ENTSO-E;
16) формування даних для актів купівлі-продажу.
Пунктом 1.11.8 Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Пунктом 7.7.1. Правил ринку передбачено, що платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади.
Відповідно до п. 7.7.2 Правил ринку, платіжні документи для торгового дня надаються відповідним учасникам ринку на другий робочий день після цього дня, а платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця.
Оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа (п. 7.7.3 Правил ринку).
Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку.
Отже, у розумінні положень Правил ринку, обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. Направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
Тобто, враховуючи п. 7.7.4 Правил ринку, оплата платіжного документа повинна бути здійснена у строк протягом чотирьох робочих днів саме з дати направлення рахунків АР у Системі, позаяк ані Правилами, ані умовами договору іншого порядку та способу направлення рахунків не передбачено.
Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01.06.2022 у справі № 910/11109/21, від 25.05.2023 у справі № 910/8901/20.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 01.12.2023 та 21.12.2023 позивачем були виставлені відповідачу рахунки за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний протягом чотирьох банківських днів з моменту їх відправлення сплатити за куповану електричну енергію з метою врегулювання небалансів.
В свою чергу, рахунок № 0112202300613 від 01.12.2023 на суму 5 412 487,74 грн (розрахунковий період з 01.11.2022 по 30.11.2022) направлений електронною поштою на адресу відповідача 01.12.2023, та який відповідно до Правил ринку мав бути сплачений 07.12.2023, сплачений частково 28.02.2024 на суму - 552 202,54 грн (платіжна інструкція №1077); сплачений частково 28.02.2024 на суму - 4 860 285,20 грн (платіжна інструкція №1078).
Рахунок № 2112202300379 від 21.12.2023 на суму 32 526 793,45 грн (розрахунковий період з 01.12.2022 по 31.12.2022) направлений електронною поштою на адресу відповідача 21.12.2023, та який відповідно до Правил ринку мав би бути сплачений 27.12.2023, сплачений частково 11.03.2024 у сумі - 6 737 519,11 грн (платіжна інструкція №1023); сплачений частково 11.03.2024 у сумі - 25 789 274,34 грн (платіжна інструкція №1024).
При цьому суд звертає увагу, що відповідачем, у платіжних інструкціях №1077, №1078, у призначенні платежу, здійснено посилання на рахунок № 0112202300613, а у платіжних інструкціях №1023 та №1024 - на рахунок № 2112202300379.
Вказаний факт спростовує твердження відповідача про те, що ним не було отримано вказаних рахунків.
Суд зазначає, що дані дії, зі сторони відповідача, визначаються як конклюдентні, так як відповідач свій обов'язок зі сплати вартості наданих послуг з врегулювання небалансів виконував без заперечень чим погоджував надані позивачем послуги.
Так, за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Таким чином, твердження відповідача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, а його поведінка не відповідає попередній поведінці.
За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, допустив прострочення виконання свого зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання свого грошового зобов'язання, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 115 957,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 113 817,84 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем свого грошового зобов'язання за вказаний позивачем період у розмірі 115 957,55 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки відповідачем свого грошового зобов'язання у розмірі 113 817,84 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ідентифікаційний код 42206328) 113 817 (сто тринадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 84 коп. інфляційних втрат, 115 957 (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 55 коп. 3% річних та 2 757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн 30 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко