Справа № 486/1990/24
Провадження № 1-кс/486/326/2024
02 грудня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: скаржника - ОСОБА_3 (поза межами суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Південноукраїнську Миколаївської області, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого,
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність слідчого в порядку ст.303 КПК України.
Дану скаргу обґрунтовує тим, що 21.09.2024 року, телефонним дзвінком на чергову лінію 102 ОСОБА_3 звернувся з викликом наряду патрульної поліції в м.Південноукраїнськ Миколаївської області на адресу АДРЕСА_1 , з метою фіксації невиконання ухвали Дніпровського районного суду в м.Києві від 23.08.2024 року. Відповідно до змісту даної ухвали, ОСОБА_4 зобов'язана надавати можливість йому, як рідному батьку, бачитися з донькою ОСОБА_5 , яка відповідно до висновку Южноукраїнської служби у справах дітей, проживає з громадянкою ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 , де і має відбуватися передача дитини батьку, кожні перші та треті вихідні місяця. У присутності працівників поліції була зроблена спроба побачитись з дитиною, однак двері відчинив відчим ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та повідомив, що наразі ОСОБА_4 за даною адресою не знаходиться та її місцезнаходження останньому невідома. Дана подія була зафіксована на бодікамери співробітників поліції та була складена заява та поясненням до неї, з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_4 , за не виконання ухвали суду, що передбачено ст. 382 КК України. 05.10.2024 року, згідно термінів визначених ухвалою Дніпровського районного суду від 23.08.2024 року, знову прибув до АДРЕСА_1 , з метою виконання ухвали суду, а саме побачення з рідною донькою. Крім того, на дану адресу, також прибула Державний виконавець Южноукраїнського відділу Державної Виконавчої Служби у Вознесенському районі Миколаївської Області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), яка на той час вже відкрила виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_4 за не виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23.08.2024 року, з метою фіксації невиконання ухвали суду. Двері в квартирі ніхто не відчинив, з приводу чого також був складений акт Державного виконавця та його примірник, ним був завезений у райвідділ поліції м.Південноукраїнськ з клопотанням про долучення до матеріалів справи, згідно заяви від 21.09.2024 року. 21.09.2024 року, згідно з термінами визначеними ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 23.08.2024 року, він знову прибув на вказану вище адресу м.Південноукраїнськ, де також була присутня Державний виконавець та додатково був викликаний черговий патруль поліції, з метою фіксації подій та допомоги проникнення у парадне, так як на дзвінки домофону ніхто не відповідав. Піднявшись на поверх, де розташована кв.209, під фіксацію бодікамер працівників поліції та в присутності Державного виконавця була зроблена спроба в черговий раз побачитися з дитиною, згідно ухвали суду. Двері знову відчинив вітчим ОСОБА_4 , та повідомив що її знову немає та місце знаходження ні ОСОБА_4 , ні дитини йому не відомо. Після чого, Державним виконавцем знову був складений акт та з його примірником він знову звернувся до відділу поліції м.Південноукраїнськ, з повторною заявою про притягнення громадянки ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України, додавши до неї копії всіх актів складених на той час, копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Зауважує, що згідно вимог ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 23.08.2024 року, крім забезпечення побачень з дитиною, ОСОБА_4 , була зобов'язана давати можливість йому спілкуватися з його донькою із застосуванням відеодзвінків мобільних додатків «Viber», «WhatsApp», «Telegram». Порушення даної вимоги ОСОБА_4 , також жодного разу не виконала, відповідно до чого також складалися акти в присутності свідків та застосуванням відеофіксації, копії актів також були додані до повторної заяви, що була подана 21.09.2024 року, до СВ ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Вознесенського району, м.Південноукраїнськ. 12.11.2024 року, до СВ ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Вознесенського району, м.Південноукраїнськ, Державним виконавцем був направлений запит Державного виконавця, про надання інформації щодо заведення ЄРДР, відносно громадянки ОСОБА_4 за правопорушення передбаченого ст.382 КК України. На його думку, вся вище викладена інформація свідчить про систематичне та злісне порушення громадянкою ОСОБА_4 , чинного законодавства, згідно ст. 382 КК України та своєчасне повідомлення про це працівників поліції СВ ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Вознесенського району, м.Південноукраїнськ, однак станом на 19.11.2024 року, дані до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань, внесено так і не було. 19.11.2024 року ним у поштовій скринці був отриманий лист від СВ ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Вознесенського району, м.Південноукраїнськ, що також, зі сторони працівників слідчого відділу є порушенням термінів, відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідь на обидва звернення були надіслані у одному конверті та, враховуючи дати звернення, це є додатковим свідченням порушення Закону України «Про звернення громадян». Також у відповіді щодо заяви від 21.09.2024 року, не вірно вказана дата звернення, що говорить про халатне та безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків. Відповідно до змісту відповіді представники слідчого відділу не вбачають правопорушення через перешкоди, які чинить ОСОБА_4 у спілкуванні дитини з рідним батьком. Вважає, що розгляд його заяви від 21.09.2024 року та 19.10.2024 року, доповнень до них та звернення Державного виконавця, було халатне відношення, матеріали не були певним чином розглянуті та досліджені.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Представник відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській областів судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про місце та час розгляду справи сповіщений вчасно та належним чином.
Відповідно до ст. 306 КПК України, скарга підлягає розгляду в судовому засіданні за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що неявка представника відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, не є перешкодою для розгляду скарги.
З'ясувавши позицію скаржника, дослідивши матеріали додані до скарги, слідчий суддя приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21.09.2024 року ОСОБА_3 звернувся до органу поліції із заявою про прийняття заходів впливу до його колишньої дружини ОСОБА_4 .
Звернення ОСОБА_3 було зареєстровано в ІКС ІПНП (журнал ЄО) відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області за №5634 від 27.09.2024 року та за №6027 від 19.10.2024 року,проте відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не внесені.
Не погодившись з висновком посадових осіб органу поліції, ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність останніх, яка полягаєу невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно зі ст. 124 Конституції України та вимог ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий суд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Таким чином, виходячи з положень ст. 214 КПК України, заява про кримінальне правопорушення повинна містити такі відомості.
При цьому, ст. 214 КПК України визначено, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_7 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а відтак, таке звернення повинно було розглядатись слідчим органу поліції у відповідності до вимог КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокуратури під час досудового розслідування» - необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст. 214 КПК України обов'язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Окрім КПК України, нормативні засади, пов'язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 року за №139, прийнятим на виконання вимог КПК України.
Тобто, необхідно звернути увагу на те, що вимоги, передбачені ст. 214 КПК України не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Таким чином, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу кримінального правопорушення, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
З урахуванням викладеного,перевіривши обґрунтованість доводів скарги, слідчий суддя приходить до висновку, що порушене право скаржника підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання органу досудового розслідування внести відомості про можливо вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які викладені у заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованого в Інформаційно-комунікаційний системі «Інформаційний портал Національної поліції України» відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області за № 5634 від 27.09.2024 року та за №6027 від 19.10.2024 року.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1