28 листопада 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/7234/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16536/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року, поставлену під головуванням судді Тесленко І.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мелехова О.С. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову в рамках заяви про поворот виконання судового рішення у справі №760/7234/22, в якій просила накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках, які належать ОСОБА_2 , рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 в межах заявленої суми заяви про поворот виконання судового рішення в розмірі 7 459 004 грн. 73 коп. (а.с. 1-2).
На обґрунтування заяви зазначала, що у червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі № 760/7234/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 9 366 241, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. та 12 405,00 грн. судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 760/7234/22 апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Яковенка В. М. залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року - без змін. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 760/7234/22 заяву представника позивача - Стеценка Т. М. про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 91 500,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/7234/22, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі № 760/7234/22 та зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі № 760/7234/22.
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі №760/7234/22 касаційні скарги відповідача задоволено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корецька І. у відповідь на адвокатський запит повідомила, що при виконанні нею вказаних рішень у виконавчому провадженні було стягнуто та перераховано на банківські реквізити стягувача 7 459 004,73 грн. основної суми боргу та 749 710,02 грн. винагороди виконавця та витрат виконавчого провадження.
Представником відповідача подано до суду заяву про поворот виконання судового рішення. Установивши, що невжиття заходів забезпечення позову, в межах вирішення питання про поворот виконання рішення, може утруднити чи зробити неможливим зворотного виконання судового рішення, оскільки предметом вимог відповідача є повернення (стягнення) з позивача грошових коштів у сумі 7 459 004,73 грн. можна дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для накладання арешту на грошові кошти та належне позивачу майно в межах суми стягнення - 7 459 004,73 грн., правильно визначивши таке забезпечення співмірним з заявленими вимогами в заяві про поворот виконання судового рішення.
Вказувала, що станом на день подання заяви про забезпечення позивач ухиляється від добровільного повернення вказаних коштів та ухиляється від надання доказів та документів щодо перерахування вказаних коштів на конкретні рахунки позивача та надання інформації щодо місцеперебування зазначених коштів. Не накладення арешту на банківські рахунки та майно позивача в межах заявленої суми стягнення 7 459 004,73 грн. дозволить позивачу вільно розпорядитись вказаними коштами, що зробить неможливим зворотне виконання судового рішення, тому вважала вжиття заходів забезпечення позову на даному етапі буде слугувати гарантією виконання позивачем судового рішення у справі у випадку ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову та здійснення повороту виконання судового рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі №760/7234/22 (а.с. 1-2).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Мелехової О.С. про забезпечення заяви про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено (а.с. 27, 30-32).
Не погодившись із ухвалою суду, 22 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мелехова О.С. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с. 44-47, 67-70).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції одночасно зазначаючи про дискрецію (право та можливість вирішення посадовою особою питання на власний розсуд в порядку та межах, встановлених законодавством) права прийняти рішення про забезпечення зазначає про неможливість вжиття заходів забезпечення заяви про поворот виконання судового рішення до вирішення по суті заяви про поворот виконання судового рішення, яке приймається тільки після прийняття рішення по суті всієї справи. Водночас, вказане грубо протирічить самому інституту забезпечення у цивільному праві, оскільки забезпечення заяви про поворот виконання судового рішення є процесуальною гарантією захисту майнового права відповідача, яке полягає у тимчасовому обмеженні суб'єктивних прав, свобод чи інтересів позивача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог заявника з метою повернення сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема, в судовому порядку, та є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Звертала увагу, що статтею 444 ЦПК України не передбачено заборони вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову до вирішення питання про поворот виконання судового рішення, що абсолютно логічно узгоджується з принципами і метою впровадженого інститут забезпечення.
У відповідача немає іншого процесуального шляху звернутися до суду з заявою про забезпечення, окрім як в рамках заяви про поворот виконання судового рішення, оскільки питання визнання спірного договору та розписки вже є предметом позову Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6605/23 і зазначена справа на даний час зупинена у зв'язку з проведенням експертизи, та у вказаній справі не буде застосовуватись поворот виконання судового рішення, також інформацію про стягнення та перерахування такої суми коштів стягувачу стало відомо лише після винесення постанови Верховним Судом.
Крім того, на думку суду, накладення арешту на банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно позивача в межах суми 7 459 004,73 грн. може призвести до суттєвого обмеження права власності позивача та є порушенням права власності позивача на його майно, яке підлягає захисту відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції з прав людини. Однак, грошові кошти відповідача у сумі 7 459 004,73 грн., які стягнуті та перераховані позивачу всупереч зупиненню виконання оскаржуваних судових рішень у даній справі не були і не є на час розгляду заяви про забезпечення власністю та майном позивача. Вказані грошові кошти після винесення постанови Верховним Судом перебувають в статусі коштів, які стягнуті на виконання скасованих судових рішень, визнаних Верховним Судом незаконними та необґрунтованими. Судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано вказаний свій висновок щодо того, що накладення арешту виключно в рамках даної суми на рахунки стягувача може призвести до суттєвого обмеження права власності позивача.
Позивач просив суд відкласти розгляд справи з метою підготовки своїх заперечень та надання відповідних доказів на спростування вказаної заяви, при цьому, не надав в судовому засіданні жодних доказів щодо місцеперебування вказаних коштів, зазначивши під звукозапис в судовому засіданні 13 серпня 2024 року, що «вказаних коштів на рахунках вже давно немає, ці кошти є власністю позивача, тому що він так вважає». Жодних банківських виписок з наявністю на них сум, що може бути гарантією виконання заяви про поворотом виконання судового рішення на своїх рахунків позивачем не надано з метою обґрунтування підстав не накладення арешту на нерухоме майно.
Крім того, представником позивача в судовому засіданні 13 серпня 2024 року зазначено, що вказаних коштів на рахунках позивача немає і «чому б це позивач повинен був їх повертати, вони йому належить на підставі законних рішень, які Верховним Судом було скасовано незаконно». Зазначені твердження в поєднанні з відсутністю в матеріалах справи доказів добровільності дій позивача шляхом надання доказів щодо наявності вказаних коштів на рахунках, надання банківських виписок та згода на накладення арешту в рамках вказаної суми прямо та недвозначно вказують на обґрунтовані сумніви щодо можливості стягнення вказаних коштів у випадку задоволення заяви про поворот виконання судового рішення (а.с. 44-47, 67-70).
12 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Стеценка Т.М., в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 92-93).
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мелехова О.С. підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати оскаржувану ухвалу. Представник ОСОБА_2 - адвокат Стеценко Т.М. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, про що у справі є докази. ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 28 листопада 2024 року був сповіщений 14 листопада 2024 врученням повідомлення особисто про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду. Факт належного повідомлення ОСОБА_1 підтвердила в суді його представник - адвокат Мелехова О.С., про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повідомлення ОСОБА_2 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, належне повідомлення ОСОБА_2 не заперечував представник - адвокат Стеценко Т.М. (а.с. 76-78, 87-91, 101-102).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі № 760/7234/22 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 9 366 241,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн та 12 405,00 грн судового збору.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - Стеценка Т. М. про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 500,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яковенка В. М. залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року - без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - Стеценка Т. М. про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 91 500,00 грн. У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Стеценка Т. М. про розподіл судових витрат на складення висновку експерта відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегія суддів Другої судової палити Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 , які підписані представником Мелеховою О.С. , задоволено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З відповіді приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корецької І. від 04 червня 2024 року вих. № 898 на адвокатський запит вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Корецької І.П. перебували виконавчі провадження: № 70868319 з примусового виконання виконавчого листа № 760/7234/22 від 25.01.2023 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 9 393 646 грн.; № 70868362 з примусового виконання виконавчого листа № 760/7234/22 від 25.01.2023 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 46 500 грн. При виконанні виконавчих проваджень приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва стягнуто заборгованість: за виконавчим провадженням № 0868319 в сумі 8 167 081,37 грн., з яких: зокрема, 7 422 245,41 грн. - основна сума боргу перерахована на банківські реквізити стягувача; за виконавчим провадження № 70868319 в сумі 41 633,38 грн., з яких: зокрема, 36 759,32 грн. - основна сума боргу перерахована на банківські реквізити стягувача (а.с. 23).
Представником відповідача було подано до суду заяву про поворот виконання рішення суду (а.с. 3-4).
06 серпня 2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову в рамках заяви про поворот виконання судового рішення у справі № 760/7234/22 (а.с. 1-2).
Згідно з ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. 8 ст. 444 ЦПК України, при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Так, постановою Верховного Суду у складі колегія суддів Другої судової палити Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 , які підписані представником Мелеховою О.С. , задоволено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тобто, судом касаційної інстанції рішення, передбачені ч. 1 ст. 444 ЦПК України, не приймались, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, з ЄДРСР вбачається, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2024 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання по даній справі.
Тобто, за обставинами цієї справи та вимог процесуального закону передбачено, що вжиття заходів забезпечення позову є правом суду при вирішенні питання про поворот виконання, ухвалюючи рішення по суті спору (ч. 2 ч. 8 ст. 444 цього Кодексу).
За наданими в розпорядження апеляційного суду матеріалами, під час нового розгляду справи суд першої інстанції не переходив до ухвалення рішення по суті спору.
При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що ЦПК України передбачена можливість суду вжити заходів забезпечення саме при вирішенні питання про поворот виконання, яке на цей час районним судом не вирішується, оскільки справа, яка розглядається в загальному позовному провадженні, на час постановлення оскаржуваної ухвали 13 серпня 2024 року перебувала на стадії підготовчого провадження.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
При цьому, таке судове рішення не позбавляє апелянта права заявити про вжиття заходів забезпечення при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення: 28 листопада 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
Т.І. Ящук