Головуючий у суді першої інстанції: Коваль В.О.
Єдиний унікальний номер справи № 752/13705/24
Апеляційне провадження № 33/824/5415/2024
28 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На вказану постанову захисник ОСОБА_1 - адвокат Смоляк О.О. подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував біля нього здійснюючи спроби в телефонному режимі зв'язатись із знайомими, які б могли приїхати в комендантську годину, щоб забрати ОСОБА_1 та його автомобіль.
Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вина належними і допустимими доказами не доведена і не може ґрунтуватись на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить як нормам національного, так і міжнародного законодавства, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. ст. 247 КУпАП.
Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Клопотання мотивує тим, що 29 серпня 2024 року, адвокат Смоляк О.О. на електронну адресу отримав лист Київського апеляційного суду від 19.08.2024, яким апеляційний суд повідомив його про те, що для виконання вимог ст. 294 КУПАП апеляційна скарга направляється до суду першої інстанції (Голосіївського районного суду міста Києва).
Після чого, 25 вересня 2024 року співробітник канцелярії Київського апеляційного суду повідомив адвокату, що за їхньою інформацією Голосіївський районний суд міста Києва отримав апеляційну скаргу 02 вересня 2024 року. В подальшому звернувшись до канцелярії Голосіївського районного суду міста Києва адвокат отримав відповідь, про те, що до них апеляційна скарга не надходила, відповідно в порядку абз. 3 ст. 294 КУпАП до апеляційного суду ними не направлялась.
Так 28 вересня 2024 року адвокатом повторно подано апеляційну скаргу на постанову проте постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала в зв?язку з тим, що адвокатом Смоляком О.О. не додано витяг з договору про надання правової допомоги до апеляційної скарги та зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 25 липня 2024 року, а апеляційна скарга на неї подана 17 жовтня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Вважаю, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження з наступних підстав.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Смоляк О.О. 28 вересня 2024 року подав апеляційну скаргу на оскаржувану постанову, але постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, мотивуючи тим, що адвокат не надав суду засвідчений підписами сторін витяг з договору про надання правової допомоги та ордер.
Отже, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними та поновити вказаний строк.
В судове засідання, призначене на 28 листопада 2024 року, з'явився захисник ОСОБА_2 - адвокат Смоляк О.О., який підтримав доводи апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення адвоката Смоляка О.О., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 16 червня 2024 року о 01 год. 49 хв. у м. Київ, на пр-т. Голосіївський 128, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz S320 CDI» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку - відмовився. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 860249 від 16 червня 2024 року, рапортом поліцейського, направленням на огляд у «КМНКЛ «Соціотерапія» від 16 червня 2024 року, відеозаписом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС, огляд на стан сп'яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд зазначив, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов'язана знати правила дорожнього руху України.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом чи здійснював на ньому рух.
Як вбачається з відеозапису, транспортний засіб стоїть на проїжджій частині під час комендантської години та екіпаж поліції, на відеозаписі, повідомляє що, ОСОБА_2 був зупинений під час керування транспортним засобом «Mercedes-Benz S320 CDI» д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що приблизно о 01 годині 49 хвилин за адресою: м. Київ, на пр-т. Голосіївський 128 водія ОСОБА_2 було зупинено лейтенатом поліції Стрішним Сергієм , який входить до складу екіпажу «Рубін-54». При спілкуванні з ОСОБА_2 працівник поліції виявив ознаки алкогольного сп'яніння та викликав на місце події інший екіпаж «Рубін-152» для оформлення відповідних документів та проходження медичного огляду на місці зупинки, що підтверджується відеозаписом.
Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом та відхиляє вказані вище доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не потребує доведення факту перебування у стані сп'яніння.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко