Головуючий у суді першої інстанції: Бондаренко Г.В.
Єдиний унікальний номер справи № 752/14064/24
Апеляційне провадження № 33/824/5242/2024
28 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та провадження у справі закрити у зв'язку зі спливом трьохмісячного строку, визначеного ст. 38 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вказав недостовірні відомості про обставини вчинення ДТП, що мають значення для вирішення справи.
Вказує, що постанова про закриття кримінального провадження в частині дій ОСОБА_1 була винесена старшим слідчим СВ Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві 14 червня 2024 року.
Вважає, що строк накладення адміністративного правопорушення мав сплинути 14 вересня 2024 року.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Клопотання мотивує тим, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав у відділенні АТ «Укрпошта» 08 жовтня 2024 року.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що постанову прийнято 09 серпня 2024 року, а апеляційна скарга направлена до суду 18 жовтня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Вважаю, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст оскаржуваної постанови апелянт отримав 08 жовтня 2024 року.
Отже, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними та поновити вказаний строк.
В судове засідання призначене на 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Клюца С.О. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 824363, ОСОБА_1 20 червня 2022 року о 17 год. 00 хв. в м. Києві по проспекту В. Лобановського, 126Г, керуючи велосипедом «Apollo Exceed», при виникненні небезпеки для руху, яку об'єктивно можливо виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan» д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень з матеріальними збитками та тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як визначено положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №824363, протокол огляду місця ДТП від 20 червня 2022 року, протокол допиту свідка від 24 червня 2022 року, протокол допиту свідка від 25 березня 2023 року, протокол допиту свідка від 05 липня 2022 року та висновок експерта від 11 квітня 2024 року №СЕ-19/111-24/21571-ІТ, суд доходить висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 .
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про їх достовірність і допустимість, в той час як вказані апелянтом обставини не знайшли підтвердження у матеріалах справи.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, така доводиться наявними в матеріалах справи доказами, допустимість яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, які у своїй сукупності узгоджуються та доповнюють один одного.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №824363, протоколом огляду місця ДТП від 20 червня 2022 року, протоколом допиту свідка від 24 червня 2022 року, протоколом допиту свідка від 25 березня 2023 року, протоколом допиту свідка від 05 липня 2022 року та висновком експерта від 11 квітня 2024 року №СЕ-19/111-24/21571-ІТ.
Апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення правопорушення ОСОБА_1 , були отримані з дотриманням вимог законодавства і суддя прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо закриття провадження у зв'язку зі спливом трьохмісячного строку, визначеного ст. 38 КУпАП не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного.
Відповідно до ч.8 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про закриття кримінального провадження була винесена старшим слідчим СВ Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві 14 червня 2024 року. Постанова Голосіївського районного суду м. Києва була винесена 09 серпня 2024 року.
Отже, строк накладення адміністративного стягнення мав сплинути 14 вересня 2024 року, а оскаржувана постанова винесена 09 серпня 2024 року, тобто в межах трьохмісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд не знайшов обґрунтованих підстав для скасування постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року та закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП.
Апеляційний суд зауважує, що наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом.
Суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не вірно вказав дату настання ДТП, замість 20 червня 2022 року, вказав 20 червня 2024 року, оскільки це є опечаткою в тексті постанови, яка не впливає на факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 .
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам ПДР, оскільки на всіх учасників дорожнього руху покладається обов'язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньої обстановкою, що склалася. Водій юридично зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для всіх інших учасників руху об'їзду перешкоди. Закон не передбачає модифікації цих обов'язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власній переоцінці апелянтом обставин події ДТП та доказів, наявних у матеріалах справи, які в свою чергу підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини. Належна оцінка обставинам справи надана суддею Голосіївського районного суду міста Києва, з якою апеляційний суд погоджується.
Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко