Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/14311/2024
м. Київ Справа № 759/4711/23
28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 28.02.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір №280219 дозвіл на будівництво, обслуговування водопостачання та каналізації. Цією угодою зафіксовано оплату послуг у розмір 81 000,00 грн., яку замовник сплатив в момент підписання додаткової угоди №1 від 10.05.2019 року.
Зазначає, що виконавцем не надано замовнику документів про підтвердження проведених робіт, а відтак ніякі роботи не проводилися, чим завдано замовнику фактичних збитків. Станом на дату підписання додаткової угоди № 2 від 13.02.2020 року відповідач свої зобов'язання за договором про надання комплексних послуг не виконав.
Згідно додаткової угоди № 2 до Договору № 280219 від 13.02.2020 року про розірвання договору та повернення коштів в п.1 вказано, що у зв?язку з тим, що договір № 280219 про надання комплексних послуг від 28.02.2019 року не можливо виконати, сторони домовилися, що 31.03.2020 року ОСОБА_3 повертає, а ОСОБА_1 приймає суму в розмірі 81 000 (вісімдесят одна тисяча) грн., як повне повернення внесеної замовником суми по договору.
У п. 2 Додаткової угоди № 2 до Договору №280219 від 13.02.2020 року про розірвання Договору та повернення коштів сторони домовилися, що виконавець сплачує, а замовник приймає відшкодування завданої невиконанням Договору моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн.
Також сторони домовилися, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов Додаткової угоди та неповернення Виконавцем зазначених коштів у визначений строк, Виконавець зобов?язується сплатити 0,5% від повернутої суми коштів за кожен день прострочення. Крім того, просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 81 000,00 грн., пеню у розмірі 443 475,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 118 559, 00 грн., 3 % річних у розмірі 7 290,00 грн., моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн., а всього 609 324,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору- відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, 03 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процессуального права.
Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів оплати вартості робіт в розмірі 81 000грн., а тому підстав для стягнення з відповідачки вказаної суми та штрафних санкцій немає, проте апелянт не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Вказує на те, що факт виконання апелянтом договору щодо сплати вартості робіт в розмірі 81 000 грн., підтверджується додатковою угодою N?2 до договору про надання комплексних послуг, проте суд першої інстанції належної оцінки даній угоді не надав.
Вказує на те, що оригінал квитанції про сплату на рахунок ОСОБА_2 коштів в розмірі 81 000 грн. він передав в офіс, не залишивши собі копії, однак підтвердження оплати даної суми зазначене в п.2 додаткової угоди N?1, а також в додатковій угоді № 2 до договору.
Також на спростування заперечень відповідачки щодо неотримання вказаних коштів він тричі в порядку ст. ст. 83, 84 ЦПК України звертався до суду з клопотаннями про витребування відомостей про надходження коштів в розмірі 81 000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві та АТ «Універсал Банк», проте його клопотання судом задоволені не були.
Вважає, що факт сплати коштів в розмірі 81 000 грн. підтверджується також скриншотами переписки між апелянтом та ОСОБА_4 , згідно яких відповідачка визнає факт отримання вказаних коштів та зобов?язується їх повернути.
В судове засідання сторони не з'явились, 28 листопада 2024 року від позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
28 листопада 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Пухальської Ірини Станіславівни надійшла заява в якій представник відповідача просила проводити судове засідання, яке призначене на 28 листопада 2024 року без участі відповідача та його представника.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи без участі сторін, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.02.2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про надання комплексних послуг №280219 дозвіл на будівництво та обслуговування водопостачання та каналізації (а.с.8-12).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.10.2019 року, ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.76).
Відповідно до п.3.1.1 договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити надавані виконавцем послуги на протязі 10 робочих днів з моменту надання таких, послуг, якщо інше не передбачене угодою сторін або рахунком - фактурою на такі послуги.
Відповідно до 4.5 договору замовник проводить оплату в розмірі 81 000,00 грн., що є урахуванням суми, наведеної у відповідному додатку №3 до даного договору, який являється невід'ємною частиною цього договору, розрахунки проводяться в момент підписання даного договору, та остаточний розрахунок проводиться в момент передачі замовнику, пакету дозвільних документів та підпису акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови , якщо такий термін не визначено - на протязі 20 календарних днів з дня отримання замовником документа, який підлягає оплаті. Запізнення проведення розрахунку або недотримання терміну оплати накладає на замовника відповідальність у відповідності до цього договору та/або законодавства України.
Відповідно до п. 4.7 договору оплата здійснюється замовником на умовах, визначених цим договором на підставі цього договору, відповідно рахунку-фактури або акту приймання-передачі виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання комплексних послуг №280219 від 10.05.2019 року сторони встановили строк виконання робіт, який становить - 90 робочих днів з моменту підписання додаткової угоди №1 від 10.05.2019 року Встановили авансовий платіж в розмірі 81 000,00 грн., який сплачується замовником на користь виконавця у день підписання додаткової угоди №1 від 10.05.2019 року Встановили, що замовник вносить остаточний платіж на користь виконавця у розмірі 27 000,00 грн. у день підписання акту здачі-приймання послуг за договором про надання комплексних послуг № 280219 (а.с.15).
Відповідно до п.п.1 ,2 додаткової угоди №2 до договору про надання комплексних послуг №280219 від 13.02.2020 року про розірвання договору, та повернення коштів у зв'язку з тим, що договір про надання комплексних послуг № 280219, укладений сторонами 28.02.2019 року не можливо виконати сторони домовились, що 31.03.2020 року ОСОБА_3 повертає, а ОСОБА_1 приймає суму у розмірі 81 000,00 грн., як повне повернення внесеної замовником суми по договору. Сторони домовилися, що виконавець сплачує, а замовник приймає відшкодування завданої невиконанням договору моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн. (а.с.16)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанії посилався на те, що позивачем на підтвердження заявлених вимог не долучено жодного документу, який би підтвердив сплату коштів по договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Положеннями статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що на виконання умов договору він 10 травня 2019 року сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 81 000,00 грн., проте оригінал квитанції у нього забрали в офісі відповідача.
25 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду клопотання про витребування доказів, а саме витребувати з АТ «УніверсалБанк» витяг з рахунку ФОП ОСОБА_3 (п/р НОМЕР_1 , ПАТ «УніверсалБанк» МФО 322001, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за травень 2019 року та витребувати з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві (03056, м.Київ, провелок Політехнічний 5А) відомості про надходження коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 , код за ДРФО НОМЕР_2 за травень 2019 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року витребувано з АТ «УніверсалБанк» витяг з рахунку ФОП ОСОБА_3 (п/р НОМЕР_1 , ПАТ «УніверсалБанк» МФО 322001, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за травень 2019 року.
28 жовтня 2024 року на виконання умов ухвали Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року АТ «Універсал Банк» було надано витяг з рахунку ФОП ОСОБА_3 за травень 2019 року, з якого вбачається, що рух коштів за вказаний період відсутній.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що оригінал квитанції про сплату на рахунок ОСОБА_2 коштів в розмірі 81 000 грн. він передав в офіс, не залишивши собі копії, однак підтвердження оплати даної суми зазначене в п. 2 додаткової угоди N? 1, а також в додатковій угоді N? 2 до договору, колегія суддів відхиляє, оскільки з наданих АТ «Універсал Банк» доказів не підтверджується факт оплати позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 81 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що факт сплати коштів в розмірі 81 000 грн. підтверджується також скриншотами переписки між апелянтом та ОСОБА_4 , згідно яких відповідачка визнає факт отримання вказаних коштів та зобов?язується їх повернути, колегія суддів не може взяти до уваги як належний доказ листування, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року
Головуючий: Судді: