Справа № 761/20695/22 Головуючий у І інстанції Макаренко І.О.
Провадження №22-ц/824/3448/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
27 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жук Тетяни Сергіївни на додаткове рішенняШевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапеко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко Максим Валерійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 31.05.2021, щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором, та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 позов задоволено в повному обсязі.
Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 31 травня 2021 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Авансар» заборгованості в розмірі 62 659,08 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Авансар» на користь ОСОБА_1 кошти, стягнуті в ході виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 31 травня 2021 року, в сумі 62 659,08 грн. Стягнуто з ТОВ «ФК «Авансар» на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 1 984,80 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
02 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Т.С. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 890,00 грн.
У заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Т.С. звертала увагу на те, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено, також, зазначала, що дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Т.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 890,00 грн, а також просить стягнути зТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт не здійснення оплати позивачем професійної правничої допомоги, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення таких витрат з відповідача.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Т.С. звертає увагу на те, що судова практика, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вже неодноразово була переглянута Верховним Судом.
Відповідно до усталеної судової практики, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною(третьою особою), чи тільки має бути сплачено.
З врахуванням даної позиції, представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Т.С. вважає, що судом першої інстанції було безпідставно визнано подані докази як неналежні, тому дане рішення підлягає скасуванню, як незаконне та необґрунтоване.
Відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк позивач не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони даної справи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи булиналежним чином повідомлені.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність учасників справи на підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає, враховуючи наступне.
Ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Тобто саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18
У справі, яка переглядається, встановлено, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої представляла адвокат Жук Т.С.
Позивачем до позовної заяви були додані: договір про надання правової (правничої) допомоги, укладений 16 вересня 2022 року з адвокатом Жук Т.С., ордер на здійснення повноважень, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №7672/10, видане Радою адвокатів Київської області 19 квітня 2019 року (рішення Ради адвокатів Київської області №69 від 19.04.2019 року), додатковуугодувід 16 вересня 2022 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16 вересня 2022 року, в якійбуло визначено вартість послуг адвоката, які надані, або можуть бути надані у зв'язку з поданням та розглядом даної позовної заяви, зокрема: підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутого та документів, що до неї додаються - 5 000,00 грн;підготовка заяви про забезпечення позову та документів, що до неї додаються - 1 000,00 грн; підготовка інших заяв по суті справи з документами, що до них додаватимуться - 700,00 грн за 1 (одну) годину роботи; підготовка заяв з процесуальних питань - 700,00 грн за 1 (одну) годину роботи;представництво інтересів клієнта у судових засіданнях по розгляду позовної заяв; про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутого - 1 000,00 грн за одне судове засідання.
Позивачем у позовній заяві було вказано, що зазначений перелік витрат на професійну правничу допомогу є орієнтовним, а докази, якими будуть підтверджуватись розмір витрат, які позивач зобов'язана сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалено 28 лютого 2023 року. 02 березня 2023 року через канцелярію Шевченківського районного суду міста Києва була подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
До заяви були додані копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 16 вересня 2022 року та додаткової угоди до нього від 16 вересня 2022 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність №7672/10, видане Радою адвокатів Київської області 19 квітня 2019 року адвокату Жук Т.С., копія акту про надання послуг від 01 березня 2023 року, який містив перелік надани адвокатом послуг та розрахунок їх вартості, відповідно до якого позивачу були надані наступні послуги: підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягав виконанню та повернення безпідставно стягнутого та документів, що до неї додаються вартістю 5 000,00 грн; підготовка заяви про усунення недоліків, вартістю 700,00 грн; підготовка клопотання про витребування доказів, вартістю 700,00 грн; підготовка клопотання про долучення доказів, вартістю 490 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 6 890,00 грн, що підтверджується договором про надання право (правничої) допомоги, додатковою угодою до нього та актом про надання послуг, як підписаний сторонами.
Ухвалюючи додаткове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що суду не було надано квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ про сплату витрат у сумі 6890,00 грн, що позбавляє суд перевірити проведення оплати гонорара та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вини не відповідають вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.
Для розподілу судових витрат на правничу допомогу мають бути підтвердженні саме обсяг наданих послуг та їх вартість. В той час, як фактична оплата таких послуг може бути здійснена вже після вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі
№ 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких умов, позиція суду першої інстанції з даного приводу не може бути прийнята апеляційним судом, а заявлена сума відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає стягненню.
Відтак, висновок суду першої інстанції проте, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату таких витрат, не узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України та вищезгаданою правовою позицією Верховного Суду, що у свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення - про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6890,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України до апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Т.С. долучиладокази витрат, які позивач повинна сплатити у зв'язку з подання та розглядом апеляційної скарги на оскаржуване додаткове рішення, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 16 вересня 2022 року; копіюдодаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16 листопада 2023 pоку; копіюакту про надання послуг від 16листопада 2023 року, з якого вбачається, що адвокатом Жук Т.С. було надано позивачу наступні послуги, пов'язані з розглядом справи: підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року у справі №761/20695/22, вартістю 4 000,00 грн.
Судова колегія звертає увагу, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення, особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат.
Така ж правова позиція висловлена Великою ПалатоюВерховного Суду у постановівід 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.
Зі змісту ст. ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2024 року сторона позивача звернулась з апеляційною скаргою на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року.
В апеляційній скарзі сторона позивача порушувала питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу за результатом розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Жодних заперечень з цього приводу сторона відповідача не висловила, про що свідчить їх відсутність в матеріалах справи.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Жук Т.С., обсягом послуг під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та стягнення з ТОВ «ФК «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6890,00 грн, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жук Тетяни Сергіївни на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року задовольнити.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Реквізити сторін:
ОСОБА_2, РНОКПП:НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», код ЄДРПОУ: 40199031, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21/27, офіс 405.
Повний текст постанови складений 28 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар