27 листопада 2024 року місто Київ
Справа № 358/587/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16547/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року (ухвалено у складі судді Романенко К.С.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути із відповідача ОСОБА_1 аліменти на свою користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) до закінчення сином навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», але не пізніше ніж до досягнення сином віку двадцяти трьох років..
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім і навчається на денній формі навчання до 30.06.2027 року і у зв'язку з тим, що існують постійні витрати, пов'язані з навчанням сина, придбанням одягу, продуктів харчування, гігієни та лікарських засобів, оскільки він має хронічне захворювання, потребує матеріальної допомоги на утримання, якої вона надати не може через недостатність заробітку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 09 квітня 2024 року і до закінчення навчання - 30 червня 2027 року, але не пізніше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Вирішено стягнення аліментів припинити у разі припинення навчання.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в розмірі 1 211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 09 вересня 2024 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на неповноту судового розгляду, що призвела до помилкових висновків суду першої інстанції, які засновані виключно на позиції позивачки, яка не надала доказів щодо доходів відповідача та його можливості утримувати сина.
Зазначає, що з 2024 року фактично перебуває на утриманні своєї нової цивільної дружини, немає доходів та не має можливості надавати матеріальну допомогу чи сплачувати аліменти на утримання сина. Обов'язок щодо сплати аліментів на сина до його повноліття він виконав у повному обсязі.
Наголоушє, що ОСОБА_3 навчається за кошти державного бюджету, а наданий до суду консультативний висновок виданий 17.03.2923 та підписаний дитячим травматологом з рекомендаціями для ще неповнолітнього ОСОБА_3 на 3 та 6 місяців, а тому цей документ не має відношення для стягнення аліментів на повнолітнього ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивачка правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 4 копія свідоцтва про народження).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає разом із матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 551 від 22.03.2024 виданої КП БМР «Богуславблагоустрій» (а. с. 6) та не спростовано відповідачем по справі.
ОСОБА_3 досяг повноліття, та є студентом 1 курсу групи ЛК-33 Інженерно-хімічного факультету «Київського політехнічного інституту» імені Ігоря Сікорського денної форми навчання, що підтверджується довідкою № 607 від 13.03.2024 (а. с. 5).
Позиція суду апеляційної інстанції
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітній ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері, а тому вимога про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, на користь матері є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам сімейного законодавства. Виходячи з принципів розумності та справедливості і наданих до суду письмових доказів, суд вважав, що з ОСОБА_1 на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 на період його навчання, слід стягнути аліменти в розмірі 1/4 частки доходу (заробітку), що буде відповідати інтересам сторін та повнолітньої дитини.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За приписами статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Заперечуючи щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина відповідач вказував, що консультаційний висновок від 17.03.2023 не може братися судом до уваги, оскільки він виданий ще неповнолітньому сину з рекомендаціями на 3-6 місяців.
Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам апеляційної скарги та відхиляє їх як безпідставні з огляду на таке.
У матеріалах справи міститься консультаційний висновок спеціаліста md_5500 від 17.03.2023 щодо пацієнта ОСОБА_3 , відповідно до якого останньому встановлено такий основний діагноз: М42.97 Остеохондроз хребта, неуточнений, попереково-крижовий відділ. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. Екструзія міжхребцевого диску в сегменті L5-S1. Деформуючий спондилоартроз поперекового відділу хребта. Нестабільність в сегменті L5-S1. Гемангіома тіла хребця L3. Парестезії верхніх та нижніх кінцівок неясного генезу.
Діагноз супутній: М41.2 Інший ідіопатичний сколіоз. Сколіоз грудо-поперекового відділу хребта 1 ступеня. Помірна асиметрична деформація грудної клітки по типу кілеподібної зліва. Плосковальгусна установка обох стоп.
Діагноз супутній: М23.30 Інші ураження меніска, множинні локалізації. Горизонтальний розрив медіального меніску зліва, імпіджмент жирового тіла обох колінних суглобів, хондромаляції лівого надколінника.
Надано такі рекомендації:
1. Консультація нейрохірурга.
2. Обмеження надмірних фізичних навантажень на обидва колінні суглоби.
3. Напівжорсткий корсет для поперекового відділу хребта на 3 місяці.
4. При відсутності болі та протипоказань з боку невролога - ЛФК та гімнастика на укріплення м'язів спини та попереку.
5. Контроль постави.
6. Устілки по типу ВП-2.
7. Спостереження за формою грудної клітки в динаміці.
8. Консультація доцента кафедри дитячої хірургії НМУ О.О. Богомольця к.м.н. ОСОБА_5 .
9. МРТ-контроль поперекового відділу хребта через 6 місяців.
10. Спостереження ортопеда (огляд не рідше 1 разу в 6 місяців).
Колегія суддів зауважує, що встановлення діагнозу неповнолітній дитині не свідчить про неможливість врахування такого висновку при вирішення питання про присудження аліментів повнолітній дитині. Строк рекомендацій у 3 місяці встановлений лише щодо носіння корсету, а інші рекомендації - носять постійний характер. Рекомендації щодо проведення обстеження кожні 6 місяців не свідчить про втрату дійсності чи актуальності попереднього висновку. Ці рекомендації спрямовані на подальше спостереження, обмеження навантажень і підтримання здоров'я хребта та суглобів, що не дозволяє стверджувати про їх неактуальність після 6 місяців.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем не подано доказів видужання сина та відсутності необхідності додаткових витрат, пов'язаних із його діагнозом, що є його процесуальним обов'язком відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є працездатним чоловіком, тобто може надавати допомогу сину. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я чи скрутне матеріальне становище суду не надано.
Колегія суддів як доказ платоспроможності та працездатності відповідача враховує той факт, що він сплачував аліменти до неповноліття дитини, що мало місце до квітня 2024 року.
Колегія суддів бере до уваги докази долучені відповідачем до апеляційної скарги, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції був проведений без виклику учасників провадження, а конверт із позовом повернувся до суду першої інстанції неврученим.
Разом із цим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що такі докази підтверджують неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу сину з огляду на таке.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти стягнення з нього аліментів через неможливість надавати таку допомогу долучив:
1) довідку про відсутність в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
2) довідку за формою ОК-7 за звітні періоди 2011-2015;
3) відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 2 кварталу 2024 року по 2 квартал 2024 року.
Надаючи оцінку вказаним доказам, колегія суддів звертає увагу, що довідка про відсутність відомостей про заробітну плату в Реєстрі застрахованих осіб, а також довідка форми ОК-7 про те, що останні офіційні доходи позивача мали місце тільки у 2015 році, свідчать лише про факт відсутності офіційного працевлаштування відповідача та не доводять неспроможність його за станом здоров'я (встановлення інвалідності, медичні протипоказання) чи з інших об'єктивних причин (відсутність роботи за місцем проживання, отримання статусу безробітного, перебування на утриманні в іншої особи) надавати матеріальну допомогу своєму синові.
Колегія суддів не приймає як належний доказ відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 2 кварталу 2024 року по 2 квартал 2024 року, оскільки вони сформовані лише за один квартал та свідчать про відсутність доходу лише в ньому, а не відсутність оподатковуваних доходів в цілому.
Не подано скаржником будь-яких інших доказів, які б доводили його скрутне матеріальне становище, зокрема, довідки про взяття його на облік центром зайнятості як безробітного, документів про нарахування субсидій, соціальної допомоги малозабезпеченим, довідки за формою 1-ДФ про доходи (а саме про відсутність доходу за попередній рік).
Колегія суддів також не вважає належним доказ перебування на утриманні своєї нової цивільної дружини довідку про фактичне місце проживання особи від 02.09.2024, оскільки вона, власне, є доказом лише фактичного проживання відповідача за вказаною адресою, проте не свідчить про його утримання новою дружиною. Указана обставина має доводитися іншими доказами, яких відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За встановлених судом обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції щодо можливості стягувати з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх повнолітнього сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, до закінчення навчання сина, але не пізніше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Надані відповідачем докази, можуть свідчити лише про те, що не працює відповідач без жодних поважних причин, очевидно з метою не виконувати свої обов'язки щодо утримання повнолітньої дитини до закінчення нею навчання.
Суд вважає, що недоведеність відповідачем своєї неспроможності утримувати повнолітню дитину з об'єктивних поважних причин (таких як стан здоров'я, безробіття, здійснення догляду за інвалідом, тощо) є достатньою підставою для покладення на батька передбаченого законом обов'язку підтримувати матеріально свою дитину, яка навчається до закінчення нею навчання. Посилання лише на відсутність офіційного доходу, без будь-яких поважних причин, на переконання суду не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, оскільки таке рішення не буде відповідати загальним засадам цивільного судочинства, засадам розумності та справедливості, що передбачені ст.3 ЦК України. Так як в разі звільнення батька, який не працює без жодних поважних причин, від обов'язку матеріально допомагати повнолітній дитині, яка навчається, весь тягар утримання такої дитини змушена буде нести мати, що не може відповідати засадам справедливості та добросовісності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, та зводяться до небажання відповідача виконувати обов'язки по утриманню своєї дитини, яка потребує матеріальної допомоги, у зв'язку з продовженням навчання, а тому не є підставою для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська