Справа № 755/12970/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4749/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року, якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100130000036 від 07 квітня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року, клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення і кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні № 22021101110000201 від 07 жовтня 2021 року - задоволено. Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22021101110000201 від 07 жовтня 2021 року, - закрито.
Судові витрати за проведення судово-економічної експертизи - віднесено на рахунок держави.
Цивільний позов представника в.о. голови правління ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» - ОСОБА_9 про стягнення відшкодування з ОСОБА_8 - залишено без розгляду.
Вирішено питання речових доказів.
Своє рішення суд мотивував тим, що з дня вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, що є підставою, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 49 КК України, для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, крім того, обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував щодо закриття кримінального провадження з цих підстав.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник потерпілого ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва скасувати. Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду винесена з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та неправильним застосуванням ст. 49 КК України.
Так, зі змісту статті 49 КК України вбачається, що звільнити від кримінальної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. Тобто, суд спочатку має достеменно встановити, що відповідна особа вчинила кримінальне правопорушення.
Разом з тим, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить відповідних висновків, а саме щодо того, що саме ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, не встановлено судом подію та склад відповідного злочину.
Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали спочатку мав встановити, що саме ОСОБА_8 вчинив злочин, а вже потім встановити обставини щодо звільнення від кримінальної відповідальності та звільнити його від кримінальної відповідальності.
До того ж, судом не з'ясовано, зокрема, у прокурора та відповідних державних органів факту чи не вчинено ОСОБА_8 нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Тому, наведені обставини свідчать про неповноту судового розгляду, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що згідно зі ст. 409 КПК України є підставами для скасування або зміни рішення.
Також, суд першої інстанції в ухвалі зробив загальний висновок, що судом не встановлено обставин, які б виключали звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності. Проте, на переконання потерпілого суд мав послатись на конкретні докази, які саме підтверджують не вчинення ОСОБА_8 нового злочину.
Таким чином, представник вважає, що ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення відповідних обставин.
Крім того, 11.11.2024 на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника потерпілого - ОСОБА_7 про розгляд справи без його участі.
Належним чином повідомлені обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник та інші учасники кримінального провадження, до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Як прямо передбачено п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Матеріалами судового провадження, наданими суду апеляційної інстанції встановлено, що за обвинувальним актом, який було направлено до суду першої інстанції, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, які відноситься до нетяжких злочинів та були вчинені у період часу з 2013 по 2014 роки.
Виходячи з наведених даних, строк давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, станом на день розгляду клопотання закінчився.
На підставі вищенаведеного обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття цій підставі кримінального провадження, яке підтримав безпосередньо під час судового розгляду та просив його задовольнити.
Таким чином, заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу зазначеного клопотання та перевіривши наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для закриття кримінального провадження.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника потерпілого про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та неправильним застосуванням ст. 49 КК України., внаслідок чого підлягає скасуванню, то вони не можуть бути визнані такими, що заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються, як на нормах матеріального, так і процесуального права.
При цьому, визнаючи доводи апеляційної скарги представника потерпілого безпідставними, колегія суддів звертає увагу на правові висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к (провадження № 51-3094 км 20), в якій прямо зазначено про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже, як зазначив Верховний Суд у зазначеній вище постанові, системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Отже, встановлені під час апеляційного розгляду обставини, дозволяють стверджувати про те, що посилання представника потерпілого в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали спочатку мав встановити, що саме ОСОБА_8 вчинив злочин, а вже потім встановити обставини щодо звільнення від кримінальної відповідальності та звільнити його від кримінальної відповідальності, слід визнати безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються наведеними вище нормами законодавства та висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду, які, відповідно до вимог ч. 5 та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також необгрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не з'ясував чи не вчинено ОСОБА_8 нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, оскільки судом, окрім іншого, в повній мірі досліджено матеріали кримінального провадження та встановлено відсутність обставин, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, зокрема і обставин, на які посилається апелянт. Не встановлено даних обставин і під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у зв'язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, є законним та обґрунтованим, а тому підстави, передбачені законом для його скасування, як про це просить апелянт, відсутні.
На підставі наведеного та за наслідками розгляду поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника потерпілого ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року, якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4