Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16578/2024
м. Київ Справа № 753/16317/23
11 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Амельченка Вячеслава Павловича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Заставенко В.О., у цивільній справі за заявою представника відповідача - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про ухвалення додаткового рішення про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, третя особа приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна,-
У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, у якому просила суд зобов'язати ОСОБА_1 надати їй рахунок для проведення оплати згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок: загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0021; загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0028; загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0023.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (відсутність предмета спору).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року в задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції від 12 серпня 2024 року, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Амельченко Вячеслав Павлович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 65 058 (шістдесят п'ять тисяч п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) компенсацію витрат по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8410 (вісім тисяч чотириста десять) гривень 00 копійок.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки судупершої інстанції не відповідають обставинам справи, щопризвело до порушення норм процесуального права, а саме- до незастосування норм, передбачених положеннями ч. 2 ст. 44, ч. 9 ст. 141, ч. 5 та ч. 6 ст. 142 ЦПК України, що у свою чергу маєнаслідком неправильного вирішення питання щодо компенсації судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Зазначає, що необхідність звернення позивача до суду з цим позовом була відсутня. А відтак, позовна заява ОСОБА_2 у справі №753/16317/23 є завідомо безпідставною. Завідома безпідставність цієї позовної заяви підтверджується також тим, що в її тексті позивачка повідомила суду завідомо неправдиву інформацію про існування лише одного способу розрахунку - грошовими коштами. В дійсності ж існує другий спосіб розрахунку - передача майнових прав, який є можливим незалежно від того, збудовано чи не збудовано об'єкт на придбаних позивачкоюземельних ділянках.
Також за відсутності порушення прав позивачки нею була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій з придбаними позивачкою земельними ділянками, які є предметом іпотеки по зобов'язаннях позивачки здійснити оплату за придбані нею земельні ділянки. Безпідставність поданої позивачкою заяви про забезпечення позову підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023 року про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у справі№ 753/16317/23.
Ще одним доказом, на думку сторони відповідача,завідомої безпідставності поданих позивачкою позовної заяви та заяви про забезпечення позову у справі № 753/16317/23 є те, що позивачка не мала наміру здійснити оплату ціни придбаних нею у відповідачки земельних ділянок, оскільки позивачка ні при поданні позовної заяви, ні протягом розгляду справи №753/16317/23, ні після розгляду цієї справине здійснила оплату вартості придбаних земельних ділянок.
Отже, на переконання сторони відповідача, подання позивачкою завідомо безпідставного позову та завідомо безпідставної заяви про забезпечення цього позову, за відсутності реального наміру здійснити оплату вартості придбаних земельних ділянок - є зловживанням процесуальними правами відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України та є підставою для покладення на неївитрат, понесених відповідачкою на оплату професійної правничої допомоги адвоката відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України. Суд першої інстанції також не надав жодної оцінки доводамсторони відповідача стосовно того, що позивачка має інформацію про номер рахунку відповідачки, принаймні з 04 травня 2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Нікітіна-Дуднікова Ганна Юріївна просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_4 та третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівнав судове засідання не з'явилась. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.
У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторони відповідача та третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., поясненння сторони позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, у якому просила зобов'язати ОСОБА_1 надати їй рахунок для проведення оплати згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок: загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0021; загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0028; загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0023.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2023року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25 жовтня 2023 року з викликом учасників справи (а.с. 46-47 том 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2023року заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:63:467:0021, реєстраційний номер 679367280000; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0028, реєстраційний номер 679433880000; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0023, реєстраційний номер 679514180000.
Київський апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року скасував, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітіної-Дудікової Ганни Юріївни про забезпечення позову залишив без задоволення, з прийняттям постанови від 20 грудня 2023 року
16 жовтня 2023 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що відповідно до умов укладених договорів передбачено два варіанти оплати за земельні ділянки - готівкою та передачею майнових прав на частину об'єкту будівництва, а не передачу квадратних метрів у зведеному об'єкті, як зазначила позивач у позові. Крім того, позивач не була позбавлена можливості у позасудовому порядку внести грошові кошти на депозит нотаріуса. Таким чином, відповідачка жодним чином не порушує права позивача.
Протокольною ухвалою від 11 квітня 2024 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
23 квітня 2024 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач ОСОБА_1 , звертаючись до позивачки із листами-вимогами від 11 травня 2023року та 26 червня 2023 року, та не зазначаючи розрахункового рахунку для здійснення оплати вартості земельних ділянок, зловживає своїми правами та порушує принцип добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки. 27лютого 2024 року представником позивачки було направлено пакет документів для переоформлення майнових прав на частину об'єктів нерухомого майна на адресу відповідача, які були нею отримані 29лютого 2024 року. У супровідному листі було визначено дату, час та місце підписання документів, а саме 12 березня 2024 року на 12-00 год у приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А.І., надано контактні дані для узгодження всіх необіхідних питань. Однак у призначену дату та місце до приміщення приватного нотаріуса Лігуна А.І. ніхто, окрім представника позивача не з'явився, про що було зафіксовано у свідоцтві приватного нотаріуса. Внести грошові кошти на депозитний рахунок нотаріуса позивачка позбавлена можливості, оскільки відповідачка вимогою-попередженням від 19веерсня 2023 року способом оплати визначила передачу майнових прав.
06 травня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначив про те, що 11березня 2024 року відповідачка направила позивачці вимогу про проведення повної оплати за придбані земельні ділянки та повідомила позивачці банківські реквізити для здійснення оплати. Вимога була відправлена за трьома відомими адресами позивачки, однак всі три листи повернулися без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
09 липня 2024 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, а також клопотання про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 53 978,00 грн.
У судовому засіданні 09 липня 2024 року на стадії розгляду заяв та клопотань судом першої інстанції поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору), виходячи з того, що під час розгляду справи в суді стороною відповідача фактично виконані вимоги позовної заяви, надано банківські реквізити для проведення оплати вартості земельних ділянок згідно договорів купівлі-продажу.
Представник позивача не заперечувала щодо закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Представник відповідача заперечував щодо закриття провадження у справі, наполягав на винесенні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Ухвалою Даринцького районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна.
23 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Амельченко Вячеслав Павлович подав заяву про компенсацію судових витрат в якій, з урахуванням уточненого розміру, просив стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65 058,00 грн, посилаючись на необґрунтованість заявленого позивачем позову.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Нікітіна-Дуднікова Ганна Юріївна заперечувала проти заяви сторони відповідача про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованиї дій позивача.
Відмовляючи у задоволенні заяви представникавідповідача ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відсутні підстави для визнання дій позивачки необґрунтованими, оскільки звернення позивачки до суду за захистом порушеного права, а також їїдії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимоги заяви представника відповідачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема,витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 142 ЦПК України.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача - частина 5 статті 142 ЦПК України.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 141, 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17.
Правовий аналіз вказаних положень статті 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому із закриттям провадження у справі.
Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
У поданій заяві про стягнення судових витрат сторона відповідача, стверджуючи про необґрунтованість дій позивача, посилалась на те, що позивачка до подачі позову не використала право, передбачене ст. 85 Закону України «Про нотаріат» та ст. 537 ЦК України, виконати свій обов'язок шляхом внесення належних д сплати нею на користь відповідачки грошей на депозит нотаріуса, а так само розрахуватись у інший спосіб визначений договором, шляхом передачі майнових прав на частину об'єкта будівництва. До того ж, разом з позовом позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була задоволена судом, та стала перешкодою в реалізації відповідачем ОСОБА_5 права звернути стягнення на предмет іпотеки.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Нікітіна-Дуднікова Ганна Юріївна, заперечуючи проти заяви сторони відповідача про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованиї дій позивача, вказувала, що на момент звернення до суду з позовом відповідачка жодних дій, передбачених договорами щодо вибору способу розрахунку з нею за земельні ділянки, не вчинила, а тому позивачка знаходилась у стані невизначеності та у зв'язку з цим була вимушена звернутись до суду. Після отримання відзиву сторони відповідача, у якому відповідач вперше виявила обраний спосіб для розрахунку з позивачем шляхом передачі майнових прав на частину об'єкта будівництва, остання направила відповідачу ОСОБА_1 і пакет документів, необхідних для передання майнових прав, та зазначила дату, час та місце для такої передачі, але відповідачка не з'явилась до нотаріуса для здійснення реєстрації майнових прав на частину будівництва за нею. Врешті, тільки в березні 2024 року відповідачка направила розрахунковий рахунок для перерахування коштів на оплату вартості придбаних земельних ділянок, що надало позивачці можливість виконати свої зобов'язання за укладеними з відповідачкою договорами, що і було предметом спору.
Із досліджених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_3 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, просила суд зобов'язати ОСОБА_1 надати їй рахунок для проведення оплати згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок: загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0021; загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0028; загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0023.
Після закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи в суді стороною відповідача фактично виконані вимоги позовної заяви, надано позивачці банківські реквізити для проведення оплати згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна.
Учасниками справи судове рішення (ухвала) Даринцького районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року про закриття провадження у справі не оскаржувалось.
Не вчинення відповідачем процесуальних дій щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (відсутність предмета спору), свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 погодилася з мотивами, наведеними в ухвалі про закриття провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтовувалась тим, що під час розгляду справи відповідачкою було направлено позивачці повідомлення із зазначенням банківських реквізитів для здійснення оплати за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, тобто, відповідачкою ОСОБА_1 фактично виконані вимоги позовної заяви ОСОБА_2 , у зв'язку з чим між сторонами справи не залишилося неврегульованих питань, що свідчить про відсутність предмета спору.
За результатами оцінки доводів сторін і дослідження матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про відсутність доказів необґрунтованості дій позивача, чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами.
Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.
Дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами, свідчить про відсутність предмета спору та є наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суд першої інстанції належним чином проаналізував доводи заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про компенсацію судових витрат на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України і дійшов правильного висновку про те, що твердження відповідача про необґрунтованість дії позивача ОСОБА_2 чи зловживання нею процесуальними правами є безпідставними, оскільки позивач діяв виключно в межах норм Цивільного процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для відмови укомпенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, і відхиляє доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Амельченка Вячеслава Павловича слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Амельченка Вячеслава Павловича залишити без задововлення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді: