справа №362/2256/24 Головуючий у І інстанції - Ковбель М.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/16207/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
05 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Артеміда-Ф» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Артеміда-Д» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог позову зазначило, що 24квітня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №718663 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах Кредитного договору Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс», уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 .
В подальшому, 05 лютого 2024 року, ТОВ «Сіроко Фінанс», та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20240205/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК ««Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
На думку позивача, позичальник умови кредитного договору порушив, і тому станом на 03 квітня 2024 року за кредитним договором наявна заборгованість у розмірі 42753,83 грн., в зв'язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду.
Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №718663 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 квітня 2020 року у розмірі 42753, 83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором №718663 від 24 квітня 2020 року у розмірі 342753,83 грн., 2000 грн. витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у частині розміру стягнутої суми судових витрат, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказані висновки узгоджуються з позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Об'єднаною Палатою Верховного Суду у справі №922/445/19, у постанова Верховного Суду у справах №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19.
Вважає, що у випадку фіксованого розміру гонорару саме сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом, із тим, суддею взагалі не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М., натомість наведено формальну аргументацію стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000 грн.
В договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7000 грн, який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу.
Зверненню до суду передували неодноразові заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами.
Встановлюючи гонорар у розмірі 7000 грн. адвокат Бачинський О.М. виходив з середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги для чого було проаналізовано Єдиний реєстр судових рішень у частині вимог стягнення витрат на професійну правничу допомогу за аналогічними справами.
Із розрахунку суми судових витрат були надані послуги згідно Договору про надання правової допомоги №20240325.4 від «25» березня 2024 року, та у такому чітко вбачаються Перелік виконаних робіт (наданих юридичних послуг) адвокатом Бачинським О.М. у суді першої інстанції: аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; підготовка позовної заяви у справі; збирання доказів долучених до позовної заяви; підготовка та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.
Саме такий розмір гонорару зважаючи на розмір позовних вимог, складність справи та можливі репутаційні втрати сторони погодили як справедливий та достатній.
Просило суд, змінити рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 року та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн. та судові витрати в ході апеляційного розгляду справи, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги, що скаржник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить апеляційний суд змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині розміру стягнутої суми судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн. замість 2000 грн., то апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме в частині розміру стягнутої суми судових витрат.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. укладено договір про надання правової допомоги №20240325.4.
У п. 4.2. Договору зазначено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.
Таким чином, орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у даній справі складає 7000 грн.
Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
За змістом ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до частин 1 та 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О.М. надав, зокрема: договір про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року №20240325.4, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та орієнтований розрахунок судових витрат у справі ТОВ «ФК «Атреміда-Ф» до ОСОБА_1 .
Так, відповідно до орієнтовного розрахунку сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку планує понести позивач складає 7000 грн. В дану суму включається: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви в справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Із матеріалів справи встановлено, що адвокатом Бачинським О.М. підготовлено та подано до суду позовну заяву у цій справі, до якої долучено письмові докази, однак підтвердження збирання таких доказів адвокатом матеріали справи не містять, та подано заяву про розгляд даної справи без його участі, як представника ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», будь-яких інших клопотань, скарг, процесуальних документів в ході розгляду справи адвокатом не подавалось.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання про стягнення із ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд першої інстанції надав належну оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення у розмірі 2000 грн.
Висновки суду першої інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в апеляційній скарзі.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Артеміда-Д» залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана