справа №753/16835/23 Головуючий у І інстанції - Колесник О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/15460/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
05 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини, -
установив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницький районний ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги мотивувала тим, що 26 червня 2007 року вона та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб.
В період зареєстрованого шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року шлюб між нею та ОСОБА_2 був розірваний.
У квітні 2017 року їй стало відомо про існування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року та Ухвали апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року, якою було залишено без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року, за змістом якого з неї було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з усіх її доходів щомісяця, починаючи з 30 жовтня 2014 року до повноліття дитини.
В цей же час відповідач постійно застосовував фізичне насильство до неї, створював їй перешкоди у користуванні квартирою в м. Києві, доводив неправдиву інформацію керівництву за місцем її роботи, тому вона була змушена зареєструватись ФОП, не отримуючи прибутку за своїм тяжким матеріальним становищем, та звільнившись з роботи, переїхати з м. Києва до м. Кривий Ріг для подальшого проживання зі своїми батьками.
Вказувала, що наявна заборгованість по аліментам виникла не з її вини.
У зв'язку з постійними її стражданнями, моральним тиском та фізичним катуванням з боку відповідача вона захворіла на рак молочної залози.
Внаслідок тяжкого стану її здоров'я, тривалого багаторічного лікування, витрат на дороговартісні медичні препарати вона не може забезпечити сплату аліментів на утримання сина.
У 2020 році вона перенесла декілька операцій по видаленню молочних залоз, але до покращення стану її здоров'я це не призвело, ракові клітини розповсюджуються по її організму, що становить загрозу її життя.
За змістом довідки до акту МСЕК серія 12 ААБ №588377 їй встановлено 3 групу інвалідності з 13 липня 2020 року і безстроково.
У зв'язку з її тяжкою хворобою та її скрутним матеріальним становищем рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року її звільнено від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 за період з 30 жовтня 2014 року по 20 січня 2022 року у розмірі 131816,30 грн., стягнутих рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року.
Враховуючи тяжку хворобу і тривале лікування, вона на даний час не працює, продовжує курс лікування, а також здійснює догляд за своїми батьками похилого віку, які потребують додаткового догляду у зв'язку зі старістю та наявними хворобами.
За таких обставин вона фізично не взмозі працювати та сплачувати аліменти на утримання свого сина і одночасно погашати заборгованість по аліментам, яка утворилась внаслідок її скрутного матеріального становища.
Просила суд, звільнити її від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом №753/198/14 від 07 жовтня 2016 року, які підлягають стягненню з неї на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її доходів щомісяця, починаючи з 20 січня 2022 року по день ухвалення рішення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року у задоволенні зазначеного вище позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що наявність заборгованості по аліментам утворилась з незалежних від неї причин, що штучно створені відповідачем та за надуманим позовом, і відповідальність за заборгованість не можна покласти на неї, яка дізналась про існування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року по справі №753/19813/14-ц (про стягнення аліментів), лише в 2017 році.
У зв'язку з постійними її стражданнями, психологічним тиском та фізичними катуваннями, які здійснював відповідач, у неї поступово розвинулася тяжка хвороба - рак молочної залозі.
Поява даної хвороби є у причинно-наслідковому зв'язку із протиправними діями відповідача.
Вказує, що враховуючи тяжкий стан її здоров'я, вона на даний час, не працює, а проходить лікування та намагається всіма силами відновити своє здоров'я.
Крім того, вона ще змушена здійснювати догляд за своїми батьками похилого віку, які потребують додаткового догляду, у зв'язку зі старістю та хворобами, тому фізично не в змозі працювати та сплачувати аліменти на дитину, й погашати заборгованість по аліментам, яка утворилася, внаслідок її скрутного матеріального становища.
Внаслідок тяжкої хвороби та ампутації органів, їй дали третю групу інвалідності.
Однак, відповідач всіма силами намагається її знищити, позбавивши її засобів для існування та своїми діями посилив її фізичні та моральні страждання, які в подальшому виразились в тяжкій хворобі.
Наголошує, що керуючись негідними мотивами, маючи на меті позбавити дитину матері, а матері її єдиної люблячої дитини, за допомогою судових рішень, відповідач, користуючись тим, що позивач не проживає у квартирі, розпочав атаку на неї різними позовами, остаточною метою яких було і є позбавлення її батьківських прав.
Зазначає, що її матеріальний стан значно погіршився у зв'язку з тяжкою хворобою та постійному перебуванні на лікуванні, у неї відсутня можливість працювати та утримувати себе й сплачувати аліменти на дитину.
Однак, відповідач має значний дохід і не потребує взагалі аліментів на утримання дитини у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і всі дії відповідача спрямовані лише на те, аби дитина забула свою матір та психологічне знущання над колишньою дружиною та дитиною, що призвело до фатальних наслідків.
Вказує, що судом першої інстанції не застосовні норми матеріального права, які дають їй право на звільнення від заборгованості по сплаті аліментів, у зв'язку з тяжкою хворобою та скрутним матеріальним становищем.
Просила суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 червня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис №1296.
В період зареєстрованого шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві, актовий запис №1457.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Також рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх її доходів щомісяця, починаючи з 30 жовтня 2014 року і до досягненням дитиною повноліття.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 була відхилена, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року було залишено без змін.
Дана ухвала суду апеляційної інстанції була обґрунтована тим, що менший розмір аліментів на той час не зможе забезпечити нормальний розвиток дитини.
07 жовтня 2015 року Дарницький районний суд м. Києва видав виконавчий лист №753/198/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вказаного в рішенні суду розміру аліментів.
17 листопада 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Житніковим С.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа №753/198/14.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного головним державним виконавцем ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Білан Ю.С., заборгованість по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_3 станом на 01 лютого 2018 року складала 114232, 34 грн.
19 лютого 2018 року головний державний виконавець ВДВС Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Білан Ю.С. винесла постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_4, якою з метою виконання рішення суду наклала арешт на майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 .
Того ж 19 лютого 2018 року головний державний виконавець Білан Ю.С. винесла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, якою встановила тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного погашення заборгованості по сплаті аліментів.
23 лютого 2018 року головний державний виконавець Білан Ю.С. винесла також постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами, якою встановила тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування транспортними засобами до повного погашення заборгованості по сплаті аліментів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_6 , стягнутих рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року, яка утворилась за період з 30 жовтня 2014 року по 20 січня 2022 року у розмірі 131816, 30 грн. та відмовлено у звільненні від сплати аліментів.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року було змінено та викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: звільнити ОСОБА_1 від сплати частини заборгованості за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 , стягнутих рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року на суму 38046, 30 грн., яка утворилась за період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року; на суму 93770 грн. із розміру заборгованості, яка утворилась за період з 01 серпня 2020 року по 20 січня 2022 року, в іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року було залишено без змін.
Вказане судове рішення апеляційної інстанції було обґрунтоване тим, що в січні 2020 року у ОСОБА_1 було виявлено онкологічне захворювання, у зв'язку з чим вона проходила тривале амбулаторне та стаціонарне лікування, 05 лютого 2020 року їй було проведено операцію з видалення молочної залози, в подальшому вона приймала гормональні препарати та пройшла кілька курсів хіміотерапії, що підтверджується наданими представником позивача медичними документами, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №588377 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 13 липня 2020 безтерміново, відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого, у ОСОБА_1 виявлено злоякісне новоутворення молочної залози (рак правої молочної залози), з електронного направлення на стаціонарне лікування від 11 серпня 2020 вбачається, що ОСОБА_1 також хворіє на токсичний гепатит з важким перебігом. Також судом було враховано, що в довідці до акту огляду МСЕК від 16 липня 2020 року визначено, що ОСОБА_1 може працювати за спеціальністю.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року було зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_3 з 1/3 частини на 1/4 частину з усіх її доходів щомісяця.
Дане рішення набрало законної сили 18 січня 2024 року. Зменшення стягнення розміру аліментів було обґрунтовано в даному судовому рішенні тими ж самими обставинами і тими ж самими доказами, які були досліджені і аналізовані в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та Постанові Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, а саме: випискою з амбулаторної карти №42078, випискою із медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне утворення, випискою із медичної карти №У-8566/771 стаціонарної хворої, довідкою з КП «Криворізькій онкологічний диспансер», довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, в результаті чого встановлено, що ОСОБА_1 має захворювання гострого токсичного гепатиту, рак правої молочної залози, з 13 липня 2020 року їй встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням безтерміново.
За змістом довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №588377 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання з 13 липня 2020 року і безстроково, протипоказана важка фізична праця, можлива праця за спеціальністю.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини саме тяжкої хвороби позивача ОСОБА_1 , яка перешкоджає її працевлаштуванню або суттєво впливає на її працездатність і можливість отримувати дохід від виконання робіт.
ОСОБА_1 знаходиться в стадії ремісії, доказів про неможливість здійснювати трудову діяльність, втрату працездатності, потребу в сторонній допомозі та догляду за ОСОБА_1 позивачем та її представником не надано.
Також вказаними учасниками справи не надано будь-яких доказів про придбання позивачем медичних препаратів за грошові кошти ОСОБА_1 для лікування останньої за період з 20 січня 2022 року по 24 липня 2024 року, що спростовує їх ствердження про значні фінансові витрати на лікування позивача і неможливість сплати заборгованості по аліментам.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров'я когось з них.
Аналогічні положення містить п. 17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров'я когось з них.
Аналогічні роз'яснення містяться в п. 23 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» «…відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них…».
Згідно ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Законодавцем передбачено право, а не обов'язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно також виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Як встановлено судом першої інстанції у ОСОБА_1 було виявлено онкологічне захворювання, у зв'язку з чим вона проходила тривале амбулаторне та стаціонарне лікування, також їй було проведено операцію з видалення молочної залози, в подальшому вона приймала гормональні препарати та пройшла кілька курсів хіміотерапії.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №588377 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 13 липня 2020 безтерміново, протипоказана важка фізична праця, можлива праця за спеціальністю.
Крім того, на підтвердження свого матеріального становища позивач надала електронні довідки через систему «Дія», Форми ОК-5 та Форми ОК-7 та з податкового органу з інформацією про розмір страхових внесків та джерела їх надходження сплачених позивачем або іншим податковим агентом на користь даної фізичної особи, до Пенсійного фонду України, що підтверджують відсутність доходів у позивача.
Таким чином, колегія суддів враховуючи тяжку хворобу і тривале лікування позивача, дійшла висновку, що на момент подачі позовної заяви ОСОБА_1 фізично не взмозі працювати та сплачувати аліменти на утримання свого сина і одночасно погашати заборгованість по аліментам, яка утворилась внаслідок її скрутного матеріального становища.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами обґрунтовані посиланням на положення ч. 2 ст. 197 СК України, якою передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Аналіз змісту наведеної правової норми свідчить про те, що істотними обставинами, які можуть бути підставою звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, можуть бути лише ті, які стали причиною або однією з причин виникнення такої заборгованості.
Однією з причин виникнення заборгованості за аліментами є тяжкий стан здоров'я позивача, яка потребує тривалого багаторічного лікування та витрат на медичні препарати.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що існують достатні підстави для застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 2 ст. 197 СК України, оскільки не викликає сумнівів той факт, що хвороба позивача є хронічним захворюванням та зумовлює необхідність тривалого і дороговартісного лікування.
На вищезазначене суд першої інстанції не звернув, та прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано достатньо доказів погіршення свого матеріального становища та стану здоров'я, що є підставою для звільнення від заборгованості по сплаті аліментів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 9657,15 грн.
Керуючись: ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами по виконавчому листу №753/198/14 від 07 жовтня 2016 року, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2022 року і по 05 листопада 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 9657 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 15 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба