28 листопада 2024 року м. Київ № 320/34952/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі представника - адвоката Соболя Михайла Петровича звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 11 червня 2024 року № 095754 щодо притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №095754 від 11 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. У вказаній постанові зазначено, що позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт». Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві зазначає, що при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, у зв'язку із чим на позивача було накладено штраф. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що основним видом економічної діяльності Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) є « 53.10 Діяльність національної пошти». Позивач не являється суб'єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду, від 31 жовтня 2023 року у справі №440/17062/21, є не обґрунтованим. Просить суд задовольнити позов.
Відповідач в запереченнях зазначає, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 01 травня 2024 року, на підставі направлення на перевірку від 26 квітня 2024 року №001044, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу Акціонерного товариства «Укрпошта» марки ГАЗ д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами перевірки складено акт від 01 травня 2024 року №029357, проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно із складеним актом зафіксовано виявлене під час перевірки порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобіль не обладнаний тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акт відповідачем 11 червня 2024 року прийнято постанову № 095754 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові Відділу державного нагляду (контролю) м. Києві про застосування адміністративно-господарського штрафу №095754 від 11 червня 2024 року, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктом 2 пункту 5 Положення Уктрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
З наведеної дефініції вбачається, що перевізником є не лише ті особи, що здійснюють перевезення на договірній основі, а й ті, які, як позивач, здійснюють перевезення для власних потреб, власним коштом.
В силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною восьмою статті 53 Закону №2344-III, передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Приписами частини другої статті 48 Закону №2344-III визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, законодавством передбачено, що перелік документів, які мають бути надані до перевірки, не є виключним та може визначатися й іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 3.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. за №385 (далі - Інструкція №385) виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції №385 Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства).
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена УТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до абзацу 11 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, законодавство не містить вказівки на обов'язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а відповідно і мати протокол перевірки та адаптацію тахографу до транспортного засобу.
Разом з тим з матеріалів справи судом встановлено, що водій АТ «Укрпошта» мав усі передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для здійснення внутрішніх перевезень: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, подорожній лист, товаро-транспортна накладна.
Інструкція №385 та Положення №340, як підзаконні нормативно-правові акти лише деталізують норми закону щодо обов'язкового використання у міжнародних перевезеннях пасажирів та вантажів та добровільного використання під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів таких контрольних пристроїв фіксації робочого часу та часу відпочинку водіїв, як тахографи, і не можуть суперечити йому (закону).
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Так, згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Таким чином, законодавством передбачено вимогу до облаштування повіреним тахографом будь-якого вантажного автомобіля, вагою понад 3,5 тон.
При цьому, порядок такого облаштування передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення.
Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) є « 53.10 Діяльність національної пошти».
Згідно класифікації видів економічної діяльності клас « 53.10 Діяльність національної пошти» включає:
«Цей клас включає діяльність національного поштового оператора, що функціонує відповідно до зобов'язань із надання послуг у зоні загального охоплення під керуванням одного або декількох спеціально призначених постачальників послуг. Ця діяльність включає використання інфраструктури зони загального охоплення, у т. ч. місця роздрібного продажу, сортувального та технологічного устаткування, а також маршрутів доставки, якими забирають і доставляють пошту. Доставка включає поштові відправлення, тобто листи, листівки, друковані видання (газети, періодику, рекламні видання тощо), дрібні посилки, товари або документи. До цього класу також включають інші послуги, необхідні для виконання зобов'язань із надання послуг у зоні загального охоплення.
Цей клас включає: виймання, сортування, перевезення та доставку внутрішніх і міжнародних поштових відправлень у вигляді посилок і бандеролей за допомогою служби поштової доставки. Перевезення може здійснюватися одним або кількома видами транспорту, як власного (приватного), так і громадського. збирання листів і посилок із приватних поштових скриньок або із поштових відділень зв'язку.
Цей клас не включає: діяльність, яка пов'язана з поштовими безготівковими розрахунками та заощадженнями на поштово-заощаджувальних рахунках, поштовими грошовими переказами, а також іншу фінансову діяльність, що її здійснюють служби національної пошти, див. 64.19».
Також судом встановлено, що такий вид економічної діяльності як « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт» у Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) відсутній.
Отже, позивач не є суб'єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а здійснює перевезення вантажу для власних потреб - забезпечення діяльності пошти (основного зареєстрованого виду діяльності).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 60 Закону №2344-III підстав для застосування до АТ «Укрпошта» адміністративно-господарського штрафу згідно постанови від 11 червня 2024 року №095754, а тому остання підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 3 028 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву Акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 червня 2024 року № 095754 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно акціонерного товариства «Укрпошта».
Стягнути на користь акціонерного товариства «Укрпошта» (ЄДРПОУ: 21560045; місцезнаходження: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.