Справа № 761/44626/24
Провадження № 1-кс/761/29486/2024
Іменем України
29 листопада 2024 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які, ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024100000001336 від 20.11.2024,
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000001336 від 20.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.11.2024 приблизно о 21:30 год., водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen-Transporter» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною пр.Соборності зі сторони мосту «ім.Патона» в напрямку вул.Березняківська, де біля зупинки громадського транспорту «б-р. І.Шамо» здійснив наїзд правим, боковим дзеркалом заднього виду на невстановленого пішохода-чоловіка, віком приблизно 35-40 років, який перетинав проїзну частину у невстановленому місці для пішоходів, справа наліво відносно руху автомобіля. В результаті наїзду пішохода розкрутило, який впав в крайню ліву смугу руху, де на останнього допустив наїзд (переїзд) автомобіль «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку, після чого на лежачого та нерухомого пішохода скоїв наїзд (переїзд) автомобіль марки «Ford Tourneo Connect» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також рухався в крайній лівій смузі руху попутного напрямку. В результаті даної ДТП, невстановлений пішохід від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
20.11.2024 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобілі марки «Volkswagen-Transporter» р.н. НОМЕР_1 ; «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 та «Ford Tourneo Connect» р.н. НОМЕР_3 були вилучені та поміщені на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , номер кузов № НОМЕР_5 , 1997 року випуску належить гр. ОСОБА_7 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
20.11.2024 автомобіль марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, про що була винесена відповідна постанова.
З метою перевірки технічного стану вищевказаних автомобілів у кримінальному провадженні призначено судові автотехнічні експертизи технічного стану вказаних автомобілів.
Крім того в ході проведення досудового розслідування може виникнути необхідність у призначення інших експертиз для проведення яких потрібно надати експертам зазначені транспортні засоби.
Вищевказані автомобілі є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до ст. 98 КПК України, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення у вигляді механічних пошкоджень, що є підставою для їх арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу.
Враховуючи вищевикладене, арешт зазначеного транспортного засобу, для кримінального провадження буде мати доказове значення.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведення необхідних експертиз транспортного засобу, прийняття законних рішень у кримінальному провадженні, прокурор просить слідчого суддю накласти арешт на вказаний транспортний засіб.
Прокурор просив слідчого суддю проводити розгляд клопотання без його участі. Також прокурором у клопотанні не вказано контактних даних власника майна, що унеможливлює виклик останнього в судове засідання. Разом з тим, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені законом строки для розгляду даного виду клопотань, слідчий суддя вважає за моживе здійснити його розгляд без прокурора та власника майна, з метою забезпечення збереження майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.
Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , номер кузов № НОМЕР_5 , 1997 року випуску належить гр. ОСОБА_7 .
Заборонити відчужувати, розпоряджатися та користуватися майном - вищевказаним автомобілем.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1