26 листопада 2024 рокуСправа №160/25586/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.09.2004 року на підставі п. г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.09.2004 року на підставі п. г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.09.2004 року позивач був виключений з військового обліку на підставі п. г ч.5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», про що має відповідний запис з печаткою у своєму військово-обліковому документі. 05.06.2024 року представник позивача звернувся із листом до Міністерства оборони України про надання роз'яснень щодо того, чи підлягає станом на зараз взяттю на військовий облік особа, яка була раніше засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, відбула покарання та була виключена з військового обліку. Міністерством оборони України було скеровано лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Листом від 05.07.2024 року №160/1/2527 ІНФОРМАЦІЯ_3 було повідомлено, що ті, хто реалізував право на виключення з обліку за старим законодавством на підтвердження свого статусу повинні мати військово-обліковий документ з печаткою «виключений з військового обліку», також дані відомості повинні бути інтегровані в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг». 15.07.2024 року позивач за допомоги системи «Резерв+» оновив свої облікові дані. На витягу з «Резерв+» зазначено, що останній перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість, на момент виключення ОСОБА_1 з військового обліку не відбувалася цифровізація даних військовозобов'язаних, тому 25.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.09.2004 року на підставі п. г ч.5 СТ.37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданого 27.11.1991 року. Не отримавши відповіді на вищезазначену заяву від відповідача, 29.08.2024 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання інформації відносно розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.07.2024 року. Однак, на теперішній час, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано жодної відповіді. Вважає зазначену бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/25586/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
02.10.2024 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову та додаткові документи по справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Відповідач правом на поданні відзиву в зазначений судом термін не скористався, що не перешкоджає суду розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , 30.09.2004 року виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_1 (сторінка 26 військового квитка).
До 18.05.2024 року стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачала, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які, зокрема, були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Оскільки, після 18.05.2024 року даний пункт було виключено на підставі Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, 05.06.2024 року представник позивача звернувся із листом до Міністерства оборони України про надання роз'яснень щодо того, чи підлягає станом на зараз взяттю на військовий облік особа, яка була раніше засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, відбула покарання та була виключена з військового обліку.
Міністерством оборони України було скеровано лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом від 05.07.2024 року №160/1/2527 ІНФОРМАЦІЯ_3 було повідомлено, що ті, хто реалізував право на виключення з обліку за старим законодавством на підтвердження свого статусу повинні мати військово-обліковий документ з печаткою «виключений з військового обліку», також дані відомості повинні бути інтегровані в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
15.07.2024 року позивач за допомоги системи «Резерв+» оновив свої облікові дані. На витягу з «Резерв+» зазначено, що останній перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В той же час, у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості щодо виключення позивача з військового обліку, внесені не були.
З метою актуалізації даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач 25.07.2024 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом зміни статусу військового обліку позивача на виключений з військового обліку, на підставі записів військово-облікового документу.
Позивач вказує, що на його прохання внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (рекомендоване відправлення №4900901228537).
Не отримавши відповіді на вищезазначену заяву від відповідача, 29.08.2024 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання інформації відносно розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.07.2024 року (рекомендоване відправлення №4900500013490).
Однак, на теперішній час, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано жодної відповіді.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі Закон № 1951-VIII)
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях. (стаття 8 Закону № 1951-VIII)
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
У цій справі судом встановлено, що позивач 30.09.2004 року був виключений з військового обліку на підставі п. г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року (сторінка 26 військового квитка).
В той же час, у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості щодо виключення позивача з військового обліку, внесені не були.
Доказів наявності правових підстав для невнесення вказаної інформації матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За таких обставин, факт неподання відповідачем відзиву на позовну заяву без поважних причин та не надання інформації щодо конкретних причин невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.09.2004 року на підставі п. г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року, суд кваліфікує як визнання позову.
Крім того, суд зазначає, відповідно до п.п.1,8,9,11 Положення №154, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених обов'язків, є виконання законодавства з питань військового обов'язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (РТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального, а також правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
З урахуванням зазначеного, у даному конкретному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, після отримання по пошті від позивача заяви про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.09.2004 року на підставі п. г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, відповідач у відповідь на заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, не надав жодної відповіді й не прийняв жодного рішення відповідно цієї заяви.
Отже, за таких обставин, суд вважає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку або мотивованої відмову по суті в таких діях, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П'ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024р. у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024р. у справі №120/4459/23.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не розглянув заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випаду, буде саме зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2024 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з урахуванням висновків суду.
В той же час вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не ухвалював жодного рішення, яке віднесено до його компетенції, відповідно суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в електронному вигляді в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією №4004-9087-1424-1476 від 23.09.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 645,97 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів протиправною.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 645,97 грн. (шістсот сорок п'ять гривень 97 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна