Справа № 175/2744/24
Провадження № 3/175/1399/24
05 березня 2024 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Заборський В.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «Інтерспецмаркет», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №556173 від 26.01.2024, водій ОСОБА_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Дніпровського відділу ДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 24.07.2023 (ВП 52512795), 26.01.2024 о 12-35 год. біля буд.23а по бульв.Будівельників у м.Кам'янському, Дніпровського району, Дніпропетровської області, керував транспортним засобом «MAN» А21, реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив вимоги 2.1а, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.126 КУпАП.
Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлено належним чином, однак до суду він не з'явився, доказів поважності причин неявки, а також клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому вважаю за можливе розглянути справу за його відсутності з огляду на положення частини 2 ст.268 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але всупереч цим вимогам, відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного Протоколу не забезпечено.
До протоколу в якості доказу вини ОСОБА_1 долучено лише копію постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 24.07.2023 (ВП 52512795) про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №209/4485/16-ц, виданого 12.05.2017. Однак в матеріалах справи відсутні докази, що зазначена постанова державного виконавця була вручена або направлена ОСОБА_1 та останній був обізнаний про існування даної постанови.
Суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Барбера, Мессегу і Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Вищевикладене свідчить про те, що особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Так як під час розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_1 на час складання даного протоколу було достовірно відомо про встановлене відносно нього тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, то приходжу до висновку, що в його діях відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 126, 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя В. О. Заборський