27 листопада 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 672/779/24
Провадження № 11-кп/4820/659/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року у кримінальному провадженні №12024243000001111 від 02.04.2024 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рачинці, Дунаєвецького району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в порядку статті 89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 307 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Городоцького районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року за клопотанням прокурора обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 листопада 2024 року.
11 листопада 2024 прокурор Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_9 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року, клопотання прокурора задоволено, обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.01.2025 року включно, з правом внесення раніше визначеної суми застави згідно та у порядку, визначеному ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.05.2024.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати більш м'який запобіжний захід - у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що клопотання прокурора, яке було задоволено судом першої інстанції, є необґрунтованим, а також є незрозумілим причинно-наслідковий зв'язок у вказаному клопотанні, оскільки, обвинувачений є інвалідом 3-ї групи у зв'язку із психічним захворюванням, має встановлену висновком судово-медичного експерта №433 від 12.06.2024 року легку розумову відсталість з поведінковими розладами, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів, синдром залежності, проживає на отримувану пенсію, а тому є безпідставними доводи клопотання, що обвинувачений не має постійного місця роботи, у нього відсутні соціальні зв'язки та він може покинути територію Хмельницької області.
Необґрунтованим захисник вважає викладене прокурором у клопотанні і те, що, оскільки, ОСОБА_7 обвинувачується у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України, то існує ризик, що він може вчинити і інше кримінальне правопорушення, а через те, що він не визнає свою вину, існує ризик перешкоджанню кримінальному провадженню.
Крім того, сторона захисту не погоджується з такою підставою для задоволення клопотання прокурора, як вплив на свідка, оскільки свідок уже допитаний судом 30 жовтня 2024 року, однак прокурор вказує про те, що в майбутньому може виникнути необхідність повторного допиту цього свідка, не називаючи при цьому підстав для такого допиту.
Підтримуючи заявлене клопотання прокурор не довів наявність ризиків, передбачених чинним законодавством. Окрім того, не доведена неможливість запобігти таким ризикам, якщо вони існували та були доведені, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Позиції учасників судового провадження
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати вказану вище ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід - у вигляді цілодобового домашнього арешту, з наведених в апеляційній скарзі підстав. Зазначила, що обвинувачений виховувався в інтернаті, проживає один, батьки померли, сім'ї не має, був затриманий 29.05.2024.
Обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду через адміністрацію ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», враховуючи, що обвинуваченийз клопотанням про участь в апеляційному розгляді не звертався, в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення його становища, його участь у апеляційному розгляді не є обов'язкова, у зв'язку з чим колегія суддів, з'ясувавши думку присутніх учасників провадження, прийняла рішення про проведення апеляційного розгляду у відсутність обвинуваченого, відповідно до вимог ч.4 ст.401, ч.4 ст.405, 422-1 КПК України, з урахуванням також позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.10.2023, у справі №211/111/22, провадження №51-3720км23.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зазначив, що не допитані всі свідки, тому існує ризик впливу на свідків. Підтвердив, що обвинувачений є інвалідом 3-ї групи у зв'язку із психічним захворюванням, щодо нього проводилась психіатрична експертиза.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, ознайомившись з судовим матеріалом та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним, є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Прокурор 06 листопада 2024 року звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 09 січня 2025 року включно.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 оскаржує зазначену ухвалу суду, оскільки вважає, що прокурор незаконно та необґрунтовано просить продовжити стосовно обвинуваченого строк тримання під вартою на підставі недоведених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжких злочинів, які йому інкримінуються (позбавлення волі на строк від 4 до 8 років за ч.1 ст.307 КК України та за ч.2 ст.307 КК -на строк від 6до 10 років з конфіскацією майна); конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу, зокрема, кваліфікацію дій обвинуваченого, те що обвинувачений офіційно не працюючий, не одружений, на утриманні дітей не має; взяв до уваги високий ступінь суспільної небезпеки злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 .
Тож, суд першої інстанції дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, розгляд справи не завершений, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам ОСОБА_7 переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків з метою зміни їх показань на користь обвинуваченого чи інакшим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Відтак, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та погоджується з таким висновком.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 307 КК України, разом із зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Городоцького районного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність його вини буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Посилання в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на те, що обвинувачений є інвалідом 3-ї групи у зв'язку із психічним захворюванням та має встановлену висновком судово-медичного експерта №433 від 12.06.2024 року легку розумову відсталість з поведінковими розладами, отримує пенсію та має засоби для існування, а також той факт, що свідки вже судом допитані, тому він не може на них впливати, колегія суддів не вважає вагомими факторами, які знижують ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Крім того, колегією суддів враховується, що обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, тому наявність у нього постійного місця проживання не буде тим стимулом, який утримує його від переховування від суду.
У ч.3 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.
Обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою з 29.05.2024, згідно пояснень захисника.
За змістом ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв: складність справи; поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду); поведінка судових та інших державних органів; важливість предмету розгляду для заявника. Значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
На думку колегії апеляційного суду строки судового розгляду вказаного кримінального провадження на теперішній час є розумними з огляду на дані, які характеризують хід судового розгляду.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеними ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати встановленню істини у справі та переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані.
Відтак, досі продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або з'явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані зі звільненням його з-під варти.
Зазначені захисником обвинуваченого в апеляційній скарзі доводи про недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалам кримінального провадження.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 09 січня 2025 року включно. Обмеження права обвинуваченого на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним через неможливість у жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.01.2025 року включно, з правом внесення застави, визначеної в ухвалі слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.05.2024, стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 307 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3