Справа № 308/8558/23
Закарпатський апеляційний суд
25.11.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/623/23 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Кислого А. М. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2023.
Цією постановою з урахування постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2023 про виправлення описки:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 058571 від 15.05.2023 та постанови судді від 14.08.2023 з урахуванням постанови про виправлення описки 23.10.2023 вбачається, що 15.05.2023 о 02 год 33 хв в м. Ужгороді по вул. Гагаріна, 262, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу «Drager», що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів. Дії ОСОБА_2 за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисника-адвоката Кислого А. М. ставиться питання про скасування постанови судді від 14.08.2023 щодо ОСОБА_2 та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає про те, що ніяких доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом немає, а тому ОСОБА_2 не суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, наявний в справі відеозапис не підтверджує того, що ОСОБА_2 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Кислий А. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з'явилися. Останні повідомлені за допомогою смс-повідомлення, про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber». Також ОСОБА_2 направлено повідомлення про час та місце розгляду справи на наявну в матеріалах справи адресу місця його проживання, однак таке повернулось до апеляційного суду з відміткою
-2-
«за закінченням терміну зберігання», що свідчить про те, що ОСОБА_2 не з'явився у поштове відділення для отримання поштової кореспонденції, а відповідно останній вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Клопотання про відкладення розгляду справи сторона захисту не заявляла, даних про поважність причин неявки не надала, натомість до апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Кислого А. М. про закриття провадження у справі в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, в якому адвокат просить розглянути це клопотання без участі сторони захисту. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та захисника-адвоката Кислого А. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того враховується заява захисника про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга захисника - адвоката Кислого А. М. задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 належним чином дотримані.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-3-
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 058571 від 15.05.2023, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 058571 від 15.05.2023, ОСОБА_2 15.05.2023 о 02 год 33 хв в м. Ужгороді по вул. Гагаріна, 262, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу «Drager», що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів. Дії ОСОБА_2 за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеком з спеціального технічного засобу «Drager» від 15.05.2023, якими встановлено, що ОСОБА_2 О 02 год 53 хв 15.05.2023 перебував в стані алкогольного сп'яніння - 3,29 ‰; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6993525 від 15.05.2023; розпискою ОСОБА_2 про залишення транспортного засобу на місці події; копією протоколу серії ААД № 099640 від 15.05.2023, складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП; відеозаписом з місця події; іншими матеріалами справи.
-4-
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника-адвоката Кислого А. М. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 058571 від 15.05.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП., чим скористався ОСОБА_2 , відмовившись від надання пояснень по суті справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Закарпатській області Мулесою А. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №058571 від 15.05.2023 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Також поліцейськими у протоколі зазначено, що огляд водія проведений у зв'язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп'яніння - 3,29 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_2 підписав без застережень, погодившись з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вказані обставини повністю узгоджуються з даними відеозапису. Апеляційний суд врахоує, що результат тесту ОСОБА_2 , проведеного працівниками поліції, а саме - 3,29 проміле, більш ніж у 16 разів перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, виключаючи можливу технічну похибку.
Безпідставними є доводи про недоведення факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом. Вказані доводи повністю спростовані наявними у матеріалах справи доказами, зокрема наявним у матеріалах справи відеозаписом, копією постанови серії ЕАС № 6993525 про притягення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та протоколом за ст. 124 КУпАП.
-5-
З відеозапису не вбачається, що ОСОБА_2 заперечував факт керування транспортним засобом, і при цьому добровільно, без будь-якого примусу чи тиску з боку працівників поліції, пройшов огляд на стан сп'яніння на місці події та погодився з результатами цього огляду.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу і на те, що факт проходження такого огляду ОСОБА_2 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме ОСОБА_2 був водієм автомобіля та керував ним у стані алкогольного сп'яніння.
Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_2 з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.
Також стороною захисту не надано відомостей про оскарження постанови серії ЕАС № 6993525 та її скасування, а також про закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, твердження сторони захисту про те, що на долученому до протоколу відеозаписі не зафіксовано факту керуванням ОСОБА_2 транспортним засобом є безпідставні та повністю спростовані матеріалами справи. Апеляційний суд зауважує, що зміст відеозапису не викликає сумнівів щодо події адміністративного правопорушення та перебігу обставин огляду водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки вказаний відеозапис містить інформацію, що повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 058571 від 15.05.2023, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості вказаного доказу.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
На будь-які інші доводи, які б спростовували висновки суду першої інстанції, сторона захисту не вказує.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-6-
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Клопотання адвоката Кислого А. М. про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП, оскільки з моменту вчинення правопорушення (15.05.2023) минуло більше одного року, апеляційний суд також не бере до уваги, оскільки таке клопотання є безпідставним та не ґрунтується на вимогах законодавства.
Пунктом 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що правопорушення, яке ставиться ОСОБА_2 за провину було вчинено 15.05.2023, отже на момент розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення - 14.08.2023, строк накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, передбачений ч. 6 ст. 38 КУпАП, а саме один рік, не закінчився. Тобто судом першої інстанції ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності в межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП. При цьому береться до уваги те, що вказане судове рішення судом апеляційної інстанції не скасовується.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника, а також подане ним клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що стороною захисту жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги не надано.
-7-
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Кислого А. М. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2023, щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя